Решение № 139831383, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №640/18095/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі відповідач, ГУНП), у якому просить:

- визнати протиправними дії ГУНП щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати ГУНП скасувати висновок від 12.05.2021 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати ГУНП скласти та затвердити висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в поліції, за встановленою формою, у розмірі та порядку, передбачених статтями 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядком, затвердженим наказом МВС України від 11.01.2016 № 4;

- зобов`язати ГУНП видати наказ про виплату позивачу зазначеної одноразової грошової допомоги.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що захворювання, внаслідок якого позивачу встановлено II групу інвалідності, пов`язане з проходженням служби в поліції, а зі служби його звільнено через хворобу. На думку позивача, передбачений пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» шестимісячний строк після звільнення є граничним та не виключає права на допомогу, якщо інвалідність установлена ще під час служби. Тому єдина наведена відповідачем причина відмови встановлення інвалідності до дати звільнення є протиправною.

Відповідач у відзиві просить відмовити в позові. ГУНП вважає, що право на допомогу за пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» виникає лише за умови встановлення інвалідності після звільнення з поліції, але не пізніше шести місяців від дня звільнення. Оскільки позивачу інвалідність установлено з 26.10.2020, а звільнено його 31.10.2020, відповідач вважає відмову правомірною.

У відповіді на відзив позивач підтримав позов та наголосив, що буквальне й системне тлумачення закону не допускає менш сприятливого становища особи, інвалідність якої встановлена до звільнення через відповідне захворювання, порівняно з особою, якій таку інвалідність установлено невдовзі після звільнення.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи надійшли до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою цього суду від 02.07.2024 справу прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ із 17.03.1998 до 07.11.2015, а з 07.11.2015 до 31.10.2020 службу в поліції у ГУНП в Київській області.

Свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» від 08.10.2020 № 713/Зв визначено: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції. Непридатний до служби в поліції».

Витягом із наказу ГУНП в Київській області від 30.10.2020 № 299 о/с підтверджується, що старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 31.10.2020 за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу. Підставами в наказі зазначено рапорт позивача від 15.10.2020 та свідоцтво про хворобу від 08.10.2020 № 713/Зв.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 447123, огляд проведено 02.11.2020, а II групу інвалідності встановлено з 26.10.2020. Причиною інвалідності вказано захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції. Довідкою серії 12 ААА № 038674 від 01.12.2020 установлено 65 відсотків втрати професійної працездатності.

Позивач звернувся до ГУНП із заявою (рапортом) та документами для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням II групи інвалідності.

Листом від 14.05.2021 № 29/Д-275 «Про результати розгляду заяви» ГУНП повідомило позивача, що 12.05.2021 затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Мотив відмови зводиться до того, що інвалідність установлена з 26.10.2020, тобто до звільнення позивача з поліції 31.10.2020, тоді як відповідач тлумачить пункт 4 частини першої статті 97 Закону як такий, що охоплює лише встановлення інвалідності після звільнення. Інших підстав відмови лист не містить.

Отже, сторони не сперечаються щодо причини інвалідності, причини звільнення та наведених дат. Спірним є виключно правове питання: чи охоплює пункт 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» випадок, коли пов`язану зі службою інвалідність установлено до звільнення поліцейського через відповідне захворювання.

V. Оцінка суду

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293 (далі Порядок № 4). Для оцінки правомірності відмови від 14.05.2021 суд застосовує положення Закону № 580-VIII, чинні на час виникнення спірних правовідносин, та Порядок № 4 у редакції наказу МВС України від 21.09.2017 № 788, зі змінами, внесеними наказом МВС України від 05.04.2019 № 249, тобто в редакції, чинній з 14.05.2019.

За пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Відповідно до абзацу першого та пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу II Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а за відсутності такої дати дата видачі цієї довідки. Отже, у випадку позивача визначальною є дата 26.10.2020, а не дата огляду МСЕК 02.11.2020.

За пунктом 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III цього Порядку, готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги за формою, наведеною в додатку 2. Висновок складає працівник фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу IV Порядку № 4 висновок стосовно поліцейських територіального органу поліції затверджує або відмовляє в його затвердженні керівник цього органу чи особа, яка виконує його обов`язки.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Наведений у відзиві десятиденний строк підготовки висновку передбачався попередньою редакцією Порядку № 4. Після набрання чинності наказом МВС України від 21.09.2017 № 788 цей строк становив один місяць, тому попередня редакція до спірної відмови не застосовується. Водночас предметом спору є підстава відмови у призначенні допомоги, а не дотримання строку підготовки висновку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 2240/3024/18 Верховний Суд пов`язав застосування пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII з одночасною наявністю трьох умов: причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

У цій постанові Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги стосовно відсутності у позивача права на призначення йому спірної грошової допомоги з підстав того, що інвалідність була встановлена до моменту його звільнення з поліції, оскільки таке твердження базується на помилковому, довільному та суб`єктивному тлумаченні відповідачем норм пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» і спростовується висновком щодо застосування цієї статті, викладеним у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18 та від 23.04.2020 у справі №822/999/18.

Отже, передбачений пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII шестимісячний строк встановлює кінцеву часову межу для визначення інвалідності після звільнення. Він не виключає випадку, коли інвалідність унаслідок пов`язаного зі службою захворювання встановлена до звільнення, а звільнення відбулося через це захворювання.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 822/1493/18 суд враховує з огляду на зміст вирішеного в ній питання. У тій справі особу було звільнено за власним бажанням, а Верховний Суд наголосив на обов`язковості звільнення з причин, зумовлених захворюванням або пораненням. У справі, що розглядається, позивача звільнено через хворобу за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Отже, фактичні обставини в цій частині відрізняються, а висновок про необхідність відповідного причинного зв`язку узгоджується з наведеною вище правовою оцінкою.

Матеріалами справи підтверджено одночасну наявність трьох юридичних умов:

II групу інвалідності встановлено внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції;

інвалідність установлено з 26.10.2020, тобто до звільнення, що відповідає часовій умові в її тлумаченні Верховним Судом;

позивача звільнено з поліції 31.10.2020 через хворобу на підставі рішення медичної комісії про непридатність до служби.

Відповідач не заперечив жодної з цих фактичних обставин і не навів іншої підстави для відмови. Отже, мотив, викладений у листі від 14.05.2021 № 29/Д-275, ґрунтується на неправильному тлумаченні закону. ГУНП не довело правомірності відмови, тому вона підлягає визнанню протиправною.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України суд може обрати інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вимога зобов`язати відповідача скасувати висновок від 12.05.2021 не є належним самостійним способом захисту. За Порядком № 4 висновок фінансового підрозділу є внутрішнім документом у процедурі, тоді як у разі відмови розгляд заяви завершується письмовим повідомленням із зазначенням мотивів.

Це відповідає висновку Верховного Суду в постанові від 23.09.2021 у справі № 2240/3024/18, за яким висновок не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, яким закінчується розгляд питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Такий документ виступає у якості джерела інформації, у якому зафіксовано дані та інформацію про заявника, причини і підстави призначення такої допомоги, розрахунок її розміру. Висновок не створює юридичні наслідки для позивача, оскільки безпосередньо не зачіпає (не призводить до порушення) його прав, свобод, інтересів, не створює жодних правових наслідків (не позбавляє його можливості реалізувати наявне право, не покладає жодного додаткового обов`язку).

Зважаючи на відсутність підстав стверджувати, що внаслідок підготовки оскаржуваного висновку відбулось порушення прав або інтересів позивача, відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню.

Порушення права спричинила остаточна відмова, доведена до позивача листом від 14.05.2021 № 29/Д-275.

Водночас вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги належить до повноважень відповідача і здійснюється ним на підставі заяви (рапорту) та доданих до неї документів. Порядок № 4 покладає на відповідні підрозділи та керівника органу поліції обов`язок перевірити подані документи, підготувати і затвердити висновок або відмовити в його затвердженні, а в разі призначення допомоги видати наказ про її виплату. Реалізація цих повноважень передбачає оцінку відповідачем заяви та доданих документів і прийняття за її результатами рішення в межах наданої законом компетенції. Суд, установивши протиправність мотиву спірної відмови, не підміняє уповноважений орган під час здійснення такої оцінки та не перебирає на себе його дискреційні повноваження. Тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду, а не безпосереднє зобов`язання скласти і затвердити позитивний висновок та видати наказ про виплату.

Для ефективного поновлення права суд вважає необхідним зобов`язати ГУНП повторно розглянути заяву (рапорт) позивача та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням правової оцінки суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУНП видати наказ про виплату одноразової грошової допомоги суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку № 4 такий наказ видається за наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів у разі затвердження висновку про призначення допомоги. Оскільки оцінка поданих документів, підготовка і затвердження відповідного висновку та прийняття рішення за заявою належать до дискреційних повноважень відповідача, суд не може підміняти уповноважений орган і наперед визначати результат повторного розгляду заяви. Отже, підстав для зобов`язання відповідача безпосередньо видати наказ про виплату допомоги немає, тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відмова ГУНП у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформлена листом від 14.05.2021 № 29/Д-275, є протиправною. Позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання цієї відмови протиправною та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки суду. У решті вимог слід відмовити.

VI. Судові витрати

Позивач як особа з інвалідністю II групи звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного самочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, оформлену листом від 14.05.2021 № 29/Д-275.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.