Решение № 139831378, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/5684/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просить суд:

визнати поважними причини неподання Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області висновку експертного економічного дослідження Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» у встановлений законом строк та встановити додатковий строк для подання висновку експертного економічного дослідження Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» до 23.04.2025 року;

визнати протиправними та скасувати пункти 1 (в частині, що стосується пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23), 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 вимоги Державної аудиторської служби України, що міститься в листі Державної аудиторської служби України від 15 серпня 2024 року № 001700-14/10154-2024.

В обґрунтування позову позивач вказав, що висновки, викладені в акті ревізії та спірній вимозі, не відповідають фактичним обставинам, умовам укладених договорів, проєктно-кошторисній документації та первинним документам. На думку позивача, відповідач неправильно застосував правила визначення вартості будівництва, не врахував динамічний характер окремих договірних цін, ототожнив розрахункові відхилення з матеріальною шкодою, а підписані сторонами акти приймання виконаних робіт та документи технічного нагляду оцінив вибірково. Позивач також вказав, що частина встановлених недоліків була усунута підрядниками, окремі документи були надані до заперечень на акт ревізії, а відсутність окремих дорожніх знаків і пошкодження об`єктів могли бути спричинені експлуатацією та воєнними діями. Щодо витрат на утримання Служби позивач зазначив, що відповідні кошти не є бюджетними, оскільки формуються як відсоток від вартості робіт, стосовно яких Служба виконує функції замовника та здійснює технічний нагляд. Окремо позивач заперечив висновок відповідача про зайву сплату дванадцяти підрядникам податку на додану вартість у сумі 16 687 046,58 грн. Вказав, що Служба є замовником, а не постачальником будівельно-монтажних робіт; укладені договори та акти форми КБ-2в передбачали включення податку на додану вартість до вартості робіт; договори, акти та податкові документи недійсними не визнані. На підтвердження цієї позиції позивач подав висновок експерта від 22 квітня 2025 року № 521.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа № 320/5684/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що кожний спірний пункт вимоги ґрунтується на первинних документах, кошторисних розрахунках, матеріалах контрольних обмірів, зустрічних звірок та поясненнях відповідальних осіб. Зауважив, що заперечення позивача до акта ревізії були розглянуті, частину з них враховано, а розміри окремих порушень скориговано. Наявність підписаних актів виконаних робіт, на думку відповідача, не перешкоджає органу державного фінансового контролю перевіряти фактичні обсяги, склад і вартість робіт.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та просив не приймати відзив до розгляду, посилаючись на його несвоєчасне подання й ненадання відповідачем усіх матеріалів ревізії. Державна аудиторська служба України надала письмові пояснення щодо висновку експерта від 22 квітня 2025 року № 521, вказавши на неповноту досліджених експертом документів, відсутність пооб`єктного розрахунку та ненадання відповіді на питання про застосування до фактичних господарських операцій пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державна аудиторська служба України відповідно до затвердженого плану провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2023 року.

За результатами контрольного заходу складено акт від 03 липня 2024 року № 001700-21/28. В акті зафіксовано порушення під час визначення та оплати вартості дорожніх і будівельних робіт, застосування кошторисних норм, включення податку на додану вартість до вартості робіт з будівництва та відновлення житла, відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку, забезпечення виконання гарантійних зобов`язань підрядниками та використання коштів на утримання Служби.

Позивач скористався правом на подання заперечень до акта ревізії та надав додаткові документи. Державна аудиторська служба України розглянула заперечення, частину з них врахувала, у зв`язку з чим окремі висновки та суми були уточнені. Інші заперечення відповідач відхилив, зазначивши, що надані документи не підтверджують обсягів, вартості або фактичного здійснення відповідних операцій чи були складені після завершення перевіреного періоду.

Після розгляду заперечень Державна аудиторська служба України направила Службі вимогу від 15 серпня 2024 року № 001700-14/10154-2024 «Про усунення виявлених порушень».

Пунктом 1 вимоги Службу зобов`язано опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення встановлених порушень.

Пунктами 2 і 3 вимоги визначено заходи реагування щодо включення до актів виконаних робіт витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, у розмірах, які, за висновком ревізії, не відповідали умовам договорів і належному розрахунку динамічної договірної ціни.

Пунктом 4 вимоги позивача зобов`язано забезпечити відшкодування втрат у сумі 30 538 949,28 грн, визначених у зв`язку із завищенням вартості робіт, виконаних ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» на автомобільній дорозі державного значення Н-01 Київ-Знам`янка.

Пунктом 5 вимоги визначено необхідність забезпечити відшкодування 16 687 046,58 грн, сплачених дванадцяти підрядникам у складі вартості нового будівництва одного житлового будинку та капітального ремонту п`ятнадцяти житлових будинків як податок на додану вартість. Підставою такого висновку відповідач визначив пункт 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, за яким операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за державні кошти звільняються від оподаткування.

Пунктом 6 вимоги визначено до відшкодування 13 492 045,01 грн, пов`язаних із завищенням вартості робіт ТОВ «ГОРБУД» під час нового будівництва багатоквартирного житлового будинку в місті Василькові. В акті ревізії зазначено про невідповідність частини включених до актів робіт та витрат проєктно-кошторисній документації, зокрема щодо роботи дизель-генератора та заготівельно-складських витрат.

Пунктами 7, 9 та 16 вимоги охоплено порушення під час визначення вартості дорожніх робіт, у тому числі щодо включення окремих матеріалів, ресурсів і похідних витрат. За пунктом 7, зокрема, визначено завищення вартості робіт на 6 509 205,54 грн та пов`язаних з цим витрат на технічний нагляд і утримання служби замовника.

Пункт 8 вимоги стосується робіт ТОВ «НІДКОМ» з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Яблунській, 17 у місті Бучі. Загальну суму втрат визначено у розмірі 616 320,69 грн. Висновки ревізії стосувалися, зокрема, документального підтвердження вивезення будівельного сміття, застосованих кошторисних норм, коригування виконаних робіт та рівня середньомісячної заробітної плати.

Пунктом 10 вимоги визначено заходи щодо відшкодування 487 382,02 грн, пов`язаних із завищенням вартості виконаних акціонерним товариством «Мостобудівне управління-3» робіт. Пункт 11 стосується витрат у сумі 460 336,87 грн, пов`язаних з безоплатним використанням автотранспорту з водіями для поїздок працівників Агентства відновлення та Міністерства інфраструктури за межі Київської області та за кордон.

Пункт 12 вимоги стосується застосування підрядником коефіцієнта, передбаченого для виконання робіт у будівлі, що експлуатується, під час капітального ремонту будинку по вул. Проектній, 10 у смт Макарів. Пунктом 14 вимоги визначено до відшкодування 25 051,62 грн у зв`язку з включенням ТОВ «Грін Трейдінг» до вартості робіт витрат на перевезення будівельного сміття за відсутності достатніх первинних документів щодо його обсягу та місця видалення.

Пункти 17 та 18 вимоги стосуються відсутності під час контрольних обмірів 11 опор, 30 стійок і 50 дорожніх знаків, вартість яких у сумі 148 549,74 грн була включена до акта виконаних робіт за договором з ПП «Автомагістраль».

Пунктами 19 та 20 вимоги позивача зобов`язано вжити заходів щодо відповідальності працівників та відобразити в обліку кредиторську заборгованість перед ТОВ «БЕСТАВТОСЕРВІС» за послуги з технічного обслуговування автомобілів у сумі 109 572,72 грн.

Пункти 21 та 22 вимоги стосуються виявлених після завершення робіт дефектів і пошкоджень автомобільних доріг та штучних споруд, які, за висновком відповідача, підлягали усуненню підрядниками в межах гарантійних зобов`язань. Загальну вартість відповідних робіт визначено у сумі 4 944 311,54 грн.

Пункт 23 вимоги стосується притягнення до відповідальності працівників, які не забезпечили ефективного використання коштів на утримання Служби на загальну суму 14 934 641,66 грн, та недопущення таких випадків надалі.

Не погоджуючись із висновками акта ревізії від 03 липня 2024 року № 001700-21/28 та прийнятою на їх підставі вимогою Державної аудиторської служби України від 15 серпня 2024 року № 001700-14/10154-2024 у зазначеній частині, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно статті 2 цього Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності в органах державного сектору, а також у суб`єктів господарювання, які використовують державні ресурси.

Згідно статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно статті 8 цього Закону орган державного фінансового контролю здійснює контроль за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності, цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів, збереженням державного майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Згідно пункту 7 статті 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. Згідно пункту 10 цієї статті орган державного фінансового контролю має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.

Згідно Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Для виконання покладених завдань Держаудитслужба проводить ревізії, перевіряє дотримання законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу, використання державних ресурсів, правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової звітності, а також пред`являє обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень.

Згідно пунктів 2, 16, 35, 45 та 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою України та її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, ревізія проводиться шляхом документальної та фактичної перевірки; посадові особи органу державного фінансового контролю мають право одержувати документи, проводити контрольні обміри та зустрічні звірки; результати ревізії оформлюються актом; об`єкт контролю має право подати письмові заперечення, які підлягають розгляду органом державного фінансового контролю.

Згідно пункту 50 Порядку № 550 у разі виявлення порушень законодавства орган державного фінансового контролю надсилає об`єкту контролю письмову вимогу щодо їх усунення із зазначенням строку зворотного інформування. Отже, вимога є передбаченою законом формою реалізації результатів ревізії та є обов`язковою для підконтрольної установи в частині усунення встановлених порушень.

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Такі документи повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення. Саме наявність належно оформленого первинного документа, а не лише підсумкового акта звірки або листа, є необхідною умовою відображення операції в обліку та підтвердження понесених витрат.

Згідно статей 22, 610, 611 та 629 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; правовим наслідком порушення може бути відшкодування збитків; договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас обов`язковість договору не усуває необхідності дотримання сторонами імперативних вимог бюджетного, податкового та іншого законодавства.

Згідно пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Згідно статті 192 цього Кодексу у випадках зміни суми компенсації вартості товарів або послуг податкові зобов`язання та податковий кредит підлягають відповідному коригуванню.

Згідно Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року № 281, вартість будівництва визначається на підставі проєктної документації, ресурсних кошторисних норм, поточних цін на матеріальні ресурси та обґрунтованих витрат. Вартість виконаних робіт має відповідати їх фактичним обсягам, умовам договору та підтвердним документам. Наявність твердої або динамічної договірної ціни не звільняє сторони від обов`язку документально підтвердити склад і обсяг робіт та ресурсів, включених до актів приймання.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою його надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно статей 72, 73, 74, 76 та 90 Кодексу адміністративного судочинства України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодний доказ не має для суду наперед установленої сили.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Водночас позивач повинен довести обставини, на яких ґрунтує свої вимоги, та надати докази на спростування конкретних фактичних висновків контролюючого органу.

Згідно статей 101 та 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта є докладним описом проведених досліджень, зробленими за їх результатами висновками та обґрунтованими відповідями на поставлені питання. Висновок експерта для суду не має наперед установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 420/15205/23, згідно з яким обов`язкова вимога органу державного фінансового контролю може бути предметом судового оскарження підконтрольною установою, у тому числі в частині зобов`язань, пов`язаних із визначеними ревізією втратами. Тому суд перевіряє не лише компетенцію відповідача, а й фактичну та правову обґрунтованість кожного оскарженого пункту вимоги.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд зазначає, що предметом спору є обов`язкова вимога, прийнята за результатами ревізії. Для визнання такої вимоги правомірною відповідач повинен довести, що контрольний захід проведений у межах компетенції, висновки ґрунтуються на належних документах і фактичних даних, об`єкту контролю забезпечено можливість подати заперечення, а визначені у вимозі способи реагування відповідають характеру встановлених порушень.

Матеріалами справи підтверджено, що ревізія проведена уповноваженим органом, охоплювала фінансово-господарську діяльність Служби та використання державних ресурсів. Позивач був ознайомлений з актом ревізії, подав заперечення та додаткові документи. Відповідач розглянув ці заперечення, частково їх врахував та остаточні висновки виклав у вимозі.

Отже, порушення права позивача на участь у процедурі прийняття спірного рішення судом не встановлено.

Щодо пунктів 2 та 3 вимоги суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовує правомірність включених сум динамічним характером договірної ціни та можливістю її уточнення з урахуванням інфляційних процесів.

Проте динамічна договірна ціна означає можливість її коригування у передбаченому договором порядку, а не право включати до актів будь-які розрахункові суми без підтвердження фактичних витрат, періоду їх виникнення та відповідності погодженим показникам.

Відповідач зіставив акти приймання виконаних робіт з договірними розрахунками та документами, що підтверджують фактичні витрати.

Позивач не надав поопераційного розрахунку, який би спростовував установлені відхилення за кожним договором.

Загальні посилання на право уточнювати ціну та на підписання актів не підтверджують правильності конкретних сум.

Тому підстав для скасування пунктів 2 та 3 вимоги немає.

Щодо пункту 4 вимоги судом встановлено наступне.

Пункт 4 стосується завищення вартості робіт ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» на автомобільній дорозі Н-01.

Позивач посилається на фактичне виконання робіт, підписання актів та здійснення технічного нагляду.

Однак ці обставини не виключають повноваження органу державного фінансового контролю перевірити відповідність оплачених обсягів первинним документам, проєктній документації та фактичним показникам.

Матеріали ревізії містять розрахунок відхилень, складений на підставі актів виконаних робіт та контрольних заходів.

За таких обставин суд не встановив, що пункт 4 вимоги ґрунтується на припущеннях або очевидно неправильному розрахунку.

Щодо пункту 5 вимоги та висновку експерта судом встановлено таке.

Суд виходить із того, що для застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України визначальними є фактичний зміст господарської операції, вид робіт, об`єкт будівництва та джерело фінансування.

Саме найменування Служби замовником, а підрядних організацій постачальниками робіт не спростовує застосування податкової пільги, якщо предметом операції були будівельно-монтажні роботи з будівництва житла за державні кошти.

Ревізією встановлено, що у листопаді-грудні 2023 року дванадцять підрядників включили до актів форми КБ-2в, а Служба оплатила податок на додану вартість у складі вартості робіт з нового будівництва одного житлового будинку та капітального ремонту п`ятнадцяти житлових будинків.

Загальна сума податку становила 16 687 046,58 грн. Джерелом фінансування були кошти державного бюджету.

Посилання позивача на статтю 629 Цивільного кодексу України не спростовує висновку ревізії, оскільки сторони договору не можуть своїм волевиявленням змінити встановлений законом режим оподаткування.

Відсутність судового рішення про недійсність договорів, актів КБ-2в або податкових накладних також не позбавляє орган фінансового контролю права перевіряти правомірність визначення вартості робіт та використання державних коштів.

Висновок експерта від 22 квітня 2025 року № 521 суд оцінює у сукупності з іншими доказами. Експерт виходив з того, що договори передбачали ПДВ, первинні документи були підписані, а правочини не визнані недійсними.

Проте ці обставини не дають відповіді на питання про застосування податкової пільги до кожної фактичної операції. Висновок не містить пооб`єктного аналізу виду робіт, джерела фінансування та податкових наслідків по кожному підряднику, а тому не спростовує документів і розрахунків, покладених в основу пункту 5 вимоги.

Щодо пункту 6 вимоги суд зазначає таке.

За пунктом 6 ревізією встановлено невідповідність частини робіт і витрат, включених до актів ТОВ «ГОРБУД», проєктно-кошторисній документації.

Доводи позивача про фактичне використання дизель-генератора та правомірність заготівельно-складських витрат не підтверджені документами, які б дозволяли встановити передбачення таких ресурсів затвердженим проєктом, фактичну кількість машино-годин, обсяг витраченого пального та понесення саме тих складських витрат, які включені до актів.

Підписання актів КБ-2в підтверджує прийняття робіт сторонами договору, але не усуває обов`язку замовника забезпечити відповідність оплачених бюджетним коштом витрат затвердженій документації. Тому пункт 6 вимоги є обґрунтованим.

Щодо пунктів 7 9 та 16 вимоги слід зазначити наступне.

Ці пункти стосуються правильності визначення вартості дорожніх робіт і включення до актів окремих матеріалів, ресурсів та похідних витрат.

Щодо пункту 7 відповідач визначив завищення основної вартості робіт на 6 509 205,54 грн, а витрати на технічний нагляд та утримання служби замовника розрахував як похідні від цієї суми.

Позивач не спростував вихідних даних основного розрахунку та не надав доказів фактичного використання відповідних ресурсів у тому обсязі, який оплачено. За відсутності спростування основної суми немає підстав визнавати неправомірним і коригування похідних витрат.

Аналогічні доводи позивача щодо пунктів 9 та 16 ґрунтуються переважно на договірному характері ціни, однак не усувають установлених ревізією розбіжностей між актами, кошторисами та первинними документами.

Щодо пункту 8 вимоги суд зазначає наступне.

Пункт 8 охоплює декілька епізодів визначення вартості робіт ТОВ «НІДКОМ». Одним із них є включення витрат на вивезення 917,8 тонни будівельного сміття.

Надані позивачем договір з ТОВ «Альфа Будтех», акти надання послуг та лист підрядника підтверджують наявність правовідносин щодо вивезення відходів, але не містять достатніх даних для перевірки ваги відходів, кількості рейсів, транспортних засобів і прийняття відходів визначеним місцем видалення.

Документи, складені після ревізії, не можуть самі по собі замінити первинні документи, які мали супроводжувати господарську операцію в момент її здійснення.

Позивач також не спростував висновків щодо застосованих ресурсних норм, коригування актів і рівня середньомісячної заробітної плати.

Тому наведені ним докази не спростовують пункт 8 вимоги в сукупності.

Щодо пунктів 10 11 12 та 14 вимоги судом встановлено таке.

Щодо пункту 10 позивач послався на зміну проєктних рішень і договірної ціни. Водночас матеріали ревізії свідчать, що вартість окремих робіт та ресурсів була включена до актів без належного підтвердження їх фактичного виконання або в іншому розмірі, ніж передбачено чинною на час виконання робіт проєктно-кошторисною документацією. Документи щодо подальшого коригування проєкту не підтверджують правомірність оплати у перевіреному періоді.

Щодо пункту 11 позивач не спростував факту використання автотранспорту з водіями для поїздок працівників інших органів та не надав документів, які встановлювали б обов`язок Служби безоплатно нести такі витрати або передбачали їх відшкодування. Саме посилання на листи-звернення не підтверджує правової підстави для покладення витрат на Службу.

Щодо пункту 12 матеріали справи не підтверджують фактичної експлуатації будинку мешканцями протягом усього періоду виконання робіт у значенні, необхідному для застосування відповідного кошторисного коефіцієнта. Листи Макарівської селищної ради свідчать про наявність окремих осіб та зачинених квартир, однак не доводять, що умови виконання всього комплексу робіт відповідали нормативним передумовам застосування коефіцієнта. Крім того, підрядник не повідомив замовника у встановленому договором порядку про обставини, які загрожували виконанню робіт.

Щодо пункту 14 акти надання послуг і договір на вивезення великогабаритних відходів не дають можливості зіставити 101,608 тонни сміття, включені до акта КБ-2в, з конкретними рейсами, товарно-транспортними накладними та документами про прийняття відходів. Під час зустрічної звірки виявлено розбіжності у документах та відсутність підтвердження місця складування. Тому висновок про документально не підтверджені витрати у сумі 25 051,62 грн є обґрунтованим.

Щодо пунктів 17 та 18 вимоги слід зазначити наступне.

Під час контрольних обмірів 09 травня 2024 року зафіксовано відсутність 11 опор, 30 стійок та 50 дорожніх знаків, вартість яких була включена до акта виконаних робіт та оплачена.

Позивач посилається на їх подальше встановлення або відновлення, а також на можливість пошкодження чи викрадення внаслідок воєнних дій.

Однак надані фотографії й інформаційні повідомлення не дають можливості ідентифікувати кожний спірний знак, установити місце та дату його первісного монтажу, момент і причину зникнення. Подальше встановлення знаків не спростовує їх відсутності на дату контрольного обміру та не підтверджує належного виконання робіт у момент їх прийняття.

Тому пункти 17 та 18 вимоги відповідають матеріалам ревізії.

Щодо пунктів 19 та 20 вимоги

Позивач посилається на акти звірки взаємних розрахунків, у яких заборгованість перед ТОВ «БЕСТАВТОСЕРВІС» не зазначена. Водночас акт звірки не є первинним документом, який самостійно підтверджує виникнення або припинення господарського зобов`язання. Він повинен оцінюватися разом із договором, замовленнями, актами наданих послуг, рахунками та платіжними документами.

Відповідач установив факт надання послуг та несвоєчасного передання документів до бухгалтерії. Позивач не надав доказів оплати саме спірних послуг, їх неприйняття або припинення зобов`язання в інший передбачений законом спосіб. Тому відсутність суми в акті звірки не спростовує висновку про заниження кредиторської заборгованості на 109 572,72 грн.

Щодо пунктів 21 та 22 вимоги суд зазначає наступне.

Ревізією встановлено дефекти та пошкодження автомобільних доріг і штучних споруд після завершення робіт, які відповідно до умов договорів підлягали усуненню підрядниками в межах гарантійних зобов`язань. Вартість робіт, необхідних для усунення дефектів, визначено у сумі 4 944 311,54 грн.

Доводи позивача про експлуатаційний характер пошкоджень не підтверджені технічними висновками щодо кожного дефекту. Листування з підрядниками та часткове виконання ремонтів підтверджують наявність недоліків і необхідність організації гарантійного усунення. Вимога в цій частині спрямована на недопущення повторної оплати робіт за державні кошти. При цьому пункт 22 не визначає вартість дефектів збитками, а зобов`язує забезпечити їх усунення в межах гарантійних зобов`язань.

Щодо пункту 23 вимоги суд зазначає наступне.

Позивач вважає, що кошти на його утримання не є бюджетними, оскільки формуються у складі вартості робіт та послуг замовника.

Суд не погоджується з таким доводом. Спосіб розрахунку коштів на утримання не змінює їх публічного характеру, якщо вони походять з фінансування дорожніх і будівельних робіт державним коштом та використовуються державною організацією для виконання покладених на неї функцій.

Повноваження органу державного фінансового контролю охоплюють не лише перевірку формальної законності платежів, а й контроль ефективного використання державних фінансових ресурсів та майна.

Тому оцінка витрат на утримання Служби входила до предмета ревізії.

Відповідач зазначив складові суми 14 934 641,66 грн і навів розрахунок, тоді як позивач не подав поелементного документального спростування.

Резюмуючи викладене суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога прийнята уповноваженим органом за результатами ревізії, проведеної у визначеному законом порядку. Зміст акта ревізії та вимоги дає змогу встановити фактичну підставу кожного порушення, його суму, відповідні договори та об`єкти, а також спосіб реагування, запропонований контролюючим органом.

Відповідач виконав покладений на нього обов`язок доказування правомірності спірного рішення, а саме надав акт ревізії, розрахунки, первинні документи, матеріали контрольних обмірів, зустрічних звірок та письмові пояснення.

Доводи позивача переважно зводяться до іншого тлумачення умов договорів і кошторисних норм, посилання на підписані акти виконаних робіт та документи, складені після перевіреного періоду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункт 1 у оскарженій частині, пункти 2-12, 14, 16-23 вимоги Державної аудиторської служби України від 15 серпня 2024 року № 001700-14/10154-2024 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, є обґрунтованими та відповідають критеріям частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, відмовити.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.