Решение № 139829501, 17.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/50654/25

Провадження № 2/761/6429/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Гненний Дмитро Анатолійович про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Гненний Дмитро Анатолійович про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди.

У позовній заяві просила суд стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» на свою користь суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 63 232, 70 грн., моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач до 2002 року мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .

09 вересня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №761/30766/18 та стягнення заборгованості у розмірі 33 108, 08 грн.

09 вересня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа №761/30766/18 та стягнення заборгованості у розмірі 21 887, 50 грн.

09 вересня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 винесено постанову про арешт коштів боржника у розмірі 63 232, 70 грн.

Позивач вказує, що у зв?язку із тим, що не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , сума 63 232, 79 грн., отримана Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» є такою, що набута без достатньої правової підстави.

Також вказує, що зазнала моральних страждань, коли виконавець арештував її рахунки та коли змушена була звернутися за правничою допомогою. Відтак, завдану моральну шкоду оцінює в 10 000, 00 грн.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. №01-08-874 від 16 березня 2026 року справу №761/50654/25 призначено до повторного автоматичного розподілу.

16 березня 2026 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

09 вересня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №761/30766/18, виданого Шевченківським районном судом м. Києва, та стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», заборгованості за період з 01.12.2013 року по 30.06.2018 року у розмірі 33 108 грн.

09 вересня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа №761/30766/18, виданого Шевченківським районном судом м. Києва, та стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», заборгованості за період з 01.12.2013 року по 30.06.2018 року у розмірі 21 887, 50 грн.

09 вересня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 у розмірі 63 232, 70 грн.

10 вересня 2025 року ОСОБА_1 сплачено заборгованість за зведеним виконавчим провадженням НОМЕР_5 у розмірі 63 232, 70 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції про переказ готівки, виданої АТ КБ "Приват Банк".

Щодо позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отримуванням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншого (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц викладено позицію про те, що «… зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала».

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість також не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Сума коштів, яку позивач просить стягнути з відповідача як таку, що набута ним безпідставно, була перерахована позивачкою на виконання судового рішення про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва».

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів скасування такого рішення у встановленому законом порядку, що виступає правовою підставою для отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 63 232, 70 грн., які були перераховані на виконання судового рішення, відтак були набуті відповідачем за наявності визначеної правової підстави.

Арешт коштів на рахунках на підставі постанови приватного виконавця є наслідком несвоєчасного виконання боржником судового рішення. Факт сплати боргу після накладення арешту на рахунки не спростовує факту виконання судового рішення і не свідчить про відсутність правової підстави для здійснення такого платежу.

Враховуючи, що відповідач отримав кошти на підставі чинного судового рішення, підстави для їх повернення відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявлених позивачем коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач вказує, що зазнала моральних страждань, коли виконавець арештував її рахунки та коли змушена була звернутися за правничою допомогою. Відтак, завдану моральну шкоду оцінює в 10 000, 00 грн.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд зауважує, що відшкодування моральної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди. Виходячи з вищевикладеного вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню понесені судові витрати.

Керуючись статтями 11, 22, 23, 1212 ЦК України, статтями 4, 5, 10, 12, 13, 19,76-81, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Гненний Дмитро Анатолійович про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34966254.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович, адреса: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 86/1, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 17 вересня 2026 року.

Суддя