Решение № 139820870, 16.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6845/26

Провадження № 2/711/3675/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий суддя - Скляренко В.М.,

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №540597426 від 05.07.2025р. в розмірі 16 610,94 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 05.07.2025р. між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою був укладений в електронній формі договір кредитної лінії №540597426, на підставі якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 5700 грн. Відповідно до реєстру прав вимог №Б/Н від 26.08.2025р. до договору факторингу №МВ-ТП/50 від 26.08.2025р., укладеного між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитними договором №540597426. На підставі договору факторингу №27/0226-01 від 27.02.2026р. відповідне право вимоги перейшло від ТзОВ «Таліон плюс» до ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Відповідачка всупереч умов кредитного договору не здійснювала належним чином погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед наступниками первісного кредитора, внаслідок чого на теперішній час розмір заборгованості відповідачки складає 19 460,94грн., з яких: 5 700 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10 910,94 грн. заборгованість за процентами; 2 850 грн. заборгованість за штрафними санкціями. Натомість в позовній заяві позивач просить стягнути суму заборгованості в розмірі 16 610,94 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом.

02.07.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак в позовній заяві просив, у випадку неявки представника, розглянути справу у відсутність представника позивача. Також вказував, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідачка не з`явилася. Про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору кредитної лінії №540597426 від 05.07.2025р. (далі Договір кредиту), укладеного в електронній формі між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалось надати ОСОБА_1 кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5 700 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом /а.с. 43зв.б.-55/.

Пунктом 2.2 Договору сторони визначили, що загальний розмір Кредиту за цим Договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього Договору Кредиту 5 700 грн. та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових Траншів Позичальнику в межах встановленого Кредитного ліміту - 5 700 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 20 (двадцять) днів від дати отримання позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (Х Y), де:

Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;

Х поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх

продовжень Дисконтного періоду;

Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору, для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 20 (двадцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 11 грн. 40 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних Пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. У разі отримання додаткового Траншу протягом визначеного на момент укладення Договору Дисконтного періоду, сума нарахованих процентів, яку необхідно сплатити для першої Пролонгації також зазначається у Особистому кабінеті Позичальника. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, Позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після Поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його Пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору. Продовження та Поновлення Дисконтного періоду не можливо після повного погашення суми Кредиту.

Пунктом 5.1 Договору визначено, кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5168-74XX-XXXX-4109, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Умовами договору передбачено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 25.07.2025, а саме протягом 20 (двадцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору (п. 7.1 Договору).

Також пунктами 7.2 та 7.3 Договору сторони узгодили, що в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин, а саме:

- закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

- ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 Договору.

Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 04.08.2030р.

Відповідно до розділу №8 кредитного Договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Так, відповідно до п. 8.3 Договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Згідно п. 8.6 Договору для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3 Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складає 107 700,36 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у розмірі 102 000,36 грн. (які складаються з процентів за користування Кредитом за Базовою ставкою та Комісії за надання кредиту) та суму наданого Кредиту у розмірі 5 7000 грн. Орієнтовна Реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2247,43 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 102000,36 грн.) / (сума першого Траншу за Договором: 5 700 грн.) / (строк кредитування: 1 826 днів) Ч 100% = 0,98 відсотків в день.

Згідно п. 8.7 Договору, за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами та суми нарахованої та несплаченої Комісії за видачу Кредиту протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином:

- за період від 05.07.2025р. до 25.07.2025р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 98,98% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,01 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 3,65 відсотків річних;

- у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення Дисконтного періоду, на період після 25.07.2025р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами та суми нарахованої та несплаченої Комісії за видачу Кредиту протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3 Договору, за перші 20 (двадцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 5711 грн. 40 коп. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 11 грн. 40 коп. та суму Кредиту у розмірі 5 700 грн. (пункт 8.8 Договору).

Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 357,70% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 12.4 Договору).

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 5 700 грн. підтверджується: платіжним дорученням від 05.07.2025р. про перерахування суми кредиту 5 700 грн. на рахунок відповідачки №5168-74хх-хххх-4109 /а.с. 56/, довідкою ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /а.с. 57/, а також інформацією наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за Договором №540597426 від 05.07.2025р. належним чином не виконувала, в неї станом на 26.08.2025р. виникла заборгованість в загальній сумі 11 249,52 грн., з яких: 5 700 грн. заборгованість за кредитом; 2 699,52 грн. заборгованість за процентами за період з 05.07.2025р. по 26.08.2025р. включно; 2 850 грн. неустойка, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідачки, складеним ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /а.с. 59/.

Згідно зазначеного розрахунку, відповідачкою не здійснювалися платежі на погашення кредитної заборгованості.

26.08.2025р. між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №МВ-ТП/50 (далі Договір факторингу №МВ-ТП/50), за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити на користь ТзОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором /а.с. 60-66/.

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги №Б/Н від 26.08.2025р. ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТзОВ «Таліон Плюс» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за договором №540597426 від 05.07.2025р. в межах суми вимог в розмірі 11 249,52 грн., з яких: 5700грн. заборгованість за кредитом; 2 699,52 грн. заборгованість за процентами; 2 850 грн. неустойка /а.с. 64-65/.

Відповідно до акту звірки від 31.12.2025р. ТОВ «Таліон Плюс» 17.09.2025р. здійснило повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимог за Реєстром прав вимог №Б/Н від 26.08.2025р. за договором факторингу №МВ-ТП/50 від 26.08.2025р. /а.с. 66/.

В подальшому, ТзОВ «Таліон Плюс» здійснило нарахування процентів за користування кредитом за період з 27.08.2025р. по 20.01.2026р. (147 днів), в зв`язку з чим, станом на 27.02.2026р. розмір заборгованості відповідачки за Договором №540597426 від 05.07.2025р. складав 19 460,94грн., з яких: 5 700 грн. заборгованість за кредитом; 10 910,94 грн. заборгованість за процентами за період з 05.07.2025р. по 20.01.2026р. включно; 2 850 грн. неустойка, що стверджується розрахунком заборгованості за договором №540597426 від 05.07.2025р. /а.с. 67-28/.

27.02.2026р. між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу №27/0226-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Таліон Плюс» відступило ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», а останнє прийняло права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. /а.с. 70-78/.

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги №2 від 27.02.2026р. ТзОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за договором №540597426 від 05.07.2025р. в межах суми вимог в розмірі 19 640,94 грн., з яких: 5 700 грн. заборгованість за кредитом; 10 910,94 грн. заборгованість за процентами; 2 850 грн. неустойка /а.с. 76/.

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором №540597426 від 05.07.2025р. заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» складає 19460,94грн., з яких: 5 700 грн. заборгованість за кредитом; 10 910,94 грн. заборгованість за процентами; 2 850 грн. неустойка /а.с. 79/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за договором №540597426 від 05.07.2025р., то позивач звернувся до суду з даним позовом. При цьому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 16 610,94 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом. Позовних вимог про стягнення з відповідачки неустойки позивач не заявляв.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016р. «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1734).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідачки, яке належить кредитору за Договором кредиту, обумовлено дійсністю договорів факторингу №МВ-ТП/50 від 26.08.2025р., №27/0226-01 від 27.02.2026р., на підставі яких право вимоги кредитора було відступлене на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Оскільки відповідачкою не було сплачено заборгованість за договором кредитної лінії №540597426 від 05.07.2025р. ні первісному кредитору, ні позивачу, то позивач вимагає стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 16 610,94 грн.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені кредитним договором №540597426 від 05.07.2025р. і вона користувалася такими кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого в неї виникла заборгованість в загальному розмірі 16 610,94 грн., з яких: 5 700 грн. заборгованість за кредитом; 10 910,94 грн. заборгованість за процентами.

При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставини спірних правовідносин.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору №540597426 від 05.07.2025р. відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернула, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість в загальній сумі 16 610,94 грн., з яких: 5700 грн. заборгованість за кредитом; 10 910,94 грн. заборгованість за процентами, оскільки ці вимоги є обґрунтованими та відповідають умовам, укладеного договору.

Отже позовні вимоги про стягнення з відповідачки грошових коштів в межах такої суми заборгованості є цілком обґрунтованими та правомірними, а відтак позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та оплати послуг правової допомоги в розмірі 7 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позовні вимоги підлягають до повного задоволення, а відтак, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідачки 2 662,40грн. в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 7 000 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026р. з додатковою до нього угодою №25771551674 від 21.04.2026р.; акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026р.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- складання позовної заяви (2 години, загальна вартість 5 000 грн.);

- вивчення матеріалів справи (2 години, 1 000 грн.);

- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника (1 година, 500 грн.);

- підготовка клопотання про витребування доказів (1 година, 500 грн.).

В той же час суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються споживчого кредитування по кредиту, а позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Надання правової допомоги обумовлено консультуванням та складанням процесуальних документів, що здійснювалось адвокатом Тимошенко О.О. на підставі договору про надання юридичних послуг №20/01/26-02 від 20.01.2026р. Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є надання фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення) та інші види кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер.

Також суд бере до уваги, що представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а розгляд справи здійснено судом оперативно в судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7 000 грн. є необґрунтованою, оскільки не співмірна з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням позовної заяви з додатками).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, передумови виникнення спору між сторонами, а також а також відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді).

Таким чином, загальна сума судових витрат, які слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача складає 7 662,40 грн. (2 662,40 грн. + 5 000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163; адреса: вул. Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133; IBAN № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №540597426 від 05.07.2025р. в розмірі 16 610,94 грн. та судові витрати в розмірі 7 662,40 грн., тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 24 273,34грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 16 вересня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко