Постановление суда № 139755451, 15.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 1-кс/759/9302/26

ун. № 759/25069/26

15 вересня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, подане в кримінальному провадженні №42025110000000350 внесеного до ЄРДР 13.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва надійшло вищезгадане клопотання, в якому суб`єктом звернення порушено питання щодо накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, у кримінальному провадженні №42025110000000350 внесеного до ЄРДР 13.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000350 від 13.10.2025.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді Генерального директора ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ», а ОСОБА_6 - на посаді директора ТОВ «ГРІН ЛОДЖИСТІК» були особами, які обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, являлися службовими особами.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше січня 2024 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем, що виразилося у використанні ним як службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби з метою привласнення бюджетних коштів шляхом завищення цін на лікарські засоби під час тендерних закупівель суб`єктами господарювання, що фінансуються з бюджетів.

У подальшому, з метою реалізації свого умислу він у невстановлений досудовим розслідування час та при невстановлених обставинах залучив до вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб.

Розробивши злочинний план та приступивши до його реалізації, останніми було використано ТОВ «Грін Лоджистік» (ЄДРПОУ 42724236), директором та засновником якого формально призначено працівника ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» ОСОБА_6 з метою реалізації державним та комунальним установам лікарських засобів із застосуванням схеми штучного завищення їх вартості, при цьому установлено, що завищення цін на лікарські засоби відбувається всупереч встановленим вимогам граничних постачальницько-збутових надбавок згідно з постановою КМУ №955 від 17.10.2008 та Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи керівниками ТОВ «ДОЙЧ - ФАРМ» (ЄДРПОУ 40581739), а ОСОБА_8 , будучи головним бухгалтером ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ», а також невстановлені на даний час особи, діючи умисно, протиправно, маючи на меті незаконне збагачення, у період з 01.01.2025 по 30.04.2026 здійснили придбання лікарських засобів у виробників (імпортерів), а в подальшому від ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» реалізували їх на адресу ТОВ «Грін Лоджистік».

У свою чергу, ОСОБА_6 , будучи директором ТОВ «ГРІН ЛОДЖИСТІК», діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, у період з 01.01.2025 по 30.04.2026 здійснив реалізацію лікарських засобів (медичних препаратів) на адреси закладів охорони здоров`я та інших бюджетних установ з перевищенням 10 відсоткової граничної постачальницько-збутової надбавки, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 955, завдавши у такий спосіб майнової шкоди державному та місцевим бюджетам на загальну суму 80 940 683 грн.

Так, встановлено, що протягом 2024-2026 років ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та інші не встановлені на даний час особи діючи умисно, протиправно, незаконно в порушення норм діючого законодавства реалізували до державних та комунальних підприємств наступні медичні препарати.

Після чого, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також та інші невстановлені під час досудового розслідування особи, поставили до різних медичних закладів лікарські препарати з завищенням вартості, чим зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, під час дії воєнного стану, заволоділи бюджетними коштами вищезазначених медичних закладів у особливо великих розмірах на загальну суму 80 940 683 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

18.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за яке передбачає покарання позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

У зв`язку з викладеним, у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного.

У судове засідання прокурор не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неприбуття слідчого суддю не повідомив та подав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Власник майна у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неприбуття слідчого суддю не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи, що клопотання про арешт майна розглядає слідчий суддя не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, а неявка учасників судового процесу в силу положень ч. 1 ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи без участі сторін.

Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Судом встановлено, що 18.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за яке передбачає покарання позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту майна, про яке йдеться в клопотанні.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, подане в кримінальному провадженні №42025110000000350 внесеного до ЄРДР 13.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, у кримінальному №42025110000000350 внесеного до ЄРДР 13.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення його права на відчуження та розпорядження ним, а саме:

- житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1

- земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:07:010:0217;

- частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки кадастровий номер №4610137200:07:010:0194;

- 1/3 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку кадастровий номер 4623082000:01:002:0095;

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника та/або слідчого у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1