Постановление суда № 139755167, 15.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/26531/26

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 вересня 2026 року м. ХарківСуддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення:

від 13.02.2023 № 0013868-2405-2037 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 57 469, 00 грн. за 2021 рік,

від 18.06.2024 № 0998385-2405-2017- UA63100050000079487 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 62 253,75 грн. за 2022 рік;

від 31.05.2024№ 0894161-2405-2037-UA63100050000079487 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 64 169,25 грн. за 2023 рік.

Разом з тим, в адміністративному позові міститься клопотання:

- поновити строк звернення з позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2023 № 0013868-2405-2037 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 57 469, 00 грн. за 2021 рік., від 18.06.2024 № 0998385-2405-2017-UA63100050000079487 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 62 253,75 грн. за 2022 рік., від 31.05.2024 №0894161-2405-2037- UA63100050000079487 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 64169,25 грн. за 2023 рік.

Ухвалою від 31 серпня 2026 р. у справі визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, вказані ОСОБА_1 в адміністративному позові.

Позовну заяву було залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням належних доказів на підтвердження поважності таких причин; оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1471,14 грн. або доказів на підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору у встановленому законом порядку; уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 КАС України, у якій необхідно правильно зазначити номер податкового повідомлення-рішення від 18.06.2024 та правильно зазначити суму податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2023 №0013868-2405-2037.

У наданий строк позивачем до суду було подано уточнену позовну заяву, в якій він просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 13.02.2013 № 0013868-2405-2037 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 57 469, 00 грн. за 2021 рік, від 18.06.2024 № 0998385-2405-2037-UA63100050000079487 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 62 253,75 грн. за 2022 рік, від 31.05.2024 № 0894161-2405-2037-UA63100050000079487 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 64 169,25 грн. за 2023 рік.

Також, в уточненій позовній заяви міститься клопотання:

- поновити строк звернення з позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2013 № 0013868-2405-2037 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 57 469, 00 грн. за 2021 рік., від 18.06.2024 № 0998385-2405-2037-UA63100050000079487 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 62 253,75 грн. за 2022 рік., від 31.05.2024 №0894161-2405-2037-UA63100050000079487 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 64169,25 грн. за 2023 рік.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що у паперовому вигляді спірні податкові повідомлення-рішення він не отримував та про їх існування дізнався лише у червні 2025 року з відомостей, розміщених в Електронному кабінеті платника податків.

Позивач указує, що звертався до Головного управління ДПС у Харківській області із заявою, в якій просив повідомити, коли саме йому були направлені та вручені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також надіслати їх копії. За твердженням позивача, контролюючий орган повідомив, що податкові повідомлення-рішення направлялися за його податковою адресою, однак були повернуті відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання. При цьому позивач наголошує, що згоди на отримання документів від контролюючого органу в електронній формі не надавав, а тому вважає, що належним чином повідомлений про прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не був.

Як на поважну причину пропуску строку звернення до суду позивач посилається на введення в Україні воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України. Зазначає, що місто Харків із початку повномасштабного вторгнення зазнає ракетних обстрілів та атак безпілотними літальними апаратами, у місті систематично оголошуються повітряні тривоги, що створює постійну загрозу життю і здоров`ю громадян та значні перешкоди для повноцінного захисту позивачем своїх прав та інтересів.

Також позивач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення військової агресії Російської Федерації проти України як форс-мажорної обставини, рішення та рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, а також повідомлення Верховного Суду від 04.03.2022 «Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан».

На обґрунтування клопотання позивач наводить висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, та зазначає, що суворе застосування судами процесуальних строків у період дії воєнного стану може мати ознаки невиправданого обмеження гарантованого права на доступ до суду. На переконання позивача, наведені ним обставини не залежали від його волевиявлення, створювали дійсні труднощі для своєчасного звернення до суду, а відмова в поновленні строку позбавить його можливості захистити свої права.

Крім того, позивач вважає, що строк судового оскарження рішень контролюючого органу становить 1095 днів. На обґрунтування цієї позиції він посилається на положення пункту 56.18 статті 56 та статті 102 Податкового кодексу України, окремі висновки Верховного Суду, а також роз`яснення територіальних органів Державної податкової служби України, розміщені на їхніх офіційних вебсайтах.

Позивач також зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0013868-2405-2037, від 18.06.2024 №0998385-2405-2037-UA63100050000079487, від 31.05.2024 №0894161-2405-2037-UA63100050000079487 та від 04.06.2025 №0264617-2405-2030-UA63100050000079487 були виявлені ним за допомогою Електронного кабінету, а датами їх вручення є відповідно 06.04.2023, 11.10.2024, 18.06.2024 та 04.06.2025, на підтвердження чого посилається на знімки екрана з Електронного кабінету.

До заяви про усунення недоліків позивачем також додано копії його звернення до Головного управління ДПС у Харківській області, зареєстрованого контролюючим органом 16.03.2026, скарги від 06.05.2026 щодо ненадання відповіді на це звернення, відповідей контролюючого органу та документів поштового зв`язку щодо направлення податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подане клопотання та додані на його обґрунтування документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням такого строку, чи достатньо підстав для визнання причин його пропуску поважними.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів дійшов висновку, що пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не встановлює процесуального строку звернення до суду. Строк, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, має матеріально-правову природу, а тому не може одночасно вважатися процесуальним строком звернення до адміністративного суду.

У постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточнила наведений правовий висновок та зазначила, що у разі, коли платник податків не використовував процедуру досудового вирішення спору, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення визначається частиною другою статті 122 КАС України, становить шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріали позовної заяви не містять відомостей про використання позивачем процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень у порядку, встановленому статтею 56 ПК України. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.

Позивач особисто у позові та уточнених позовних вимогах зазначає, що про існування спірних податкових повідомлень-рішень дізнався у червні 2025 року з відомостей Електронного кабінету платника податків.

Шестимісячний строк звернення до адміністративного суду закінчився у грудні 2025 року.

Позовну заяву в цій справі сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» 25.08.2026, тобто після закінчення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Доводи позивача про неотримання спірних податкових повідомлень-рішень у паперовій формі не спростовують факту пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, значення має не лише дата формального вручення оскаржуваного рішення, а й момент, коли особа фактично дізналася або об`єктивно повинна була дізнатися про порушення свого права.

Оскільки позивач визнає, що йому стало відомо про спірні податкові повідомлення-рішення у червні 2025 року, відсутність доказів їх попереднього вручення в паперовій формі не може обґрунтовувати бездіяльність позивача після настання фактичної обізнаності про такі рішення.

Суд також ураховує надані позивачем документи щодо його листування з Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Із цих документів убачається, що 16.03.2026 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою, у якій просив направити йому податкові повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно за 2021 2024 роки. У зв`язку з ненаданням відповіді на зазначене звернення позивач 06.05.2026 подав відповідну скаргу. Контролюючий орган повідомив позивача про направлення податкових повідомлень-рішень за його податковою адресою та повернення окремих поштових відправлень у зв`язку із закінченням строку зберігання, а також надав їх копії.

Водночас наведене листування було розпочате позивачем у березні 2026 року, тобто вже після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, який, за зазначених самим позивачем обставин, сплив у грудні 2025 року. Тому звернення до контролюючого органу у березні травні 2026 року не обґрунтовують причин, які перешкоджали поданню позову у межах установленого законом строку.

Заява від 16.03.2026 та скарга від 06.05.2026 за своїм змістом стосувалися отримання інформації і копій податкових повідомлень-рішень та не є скаргами про перегляд таких рішень у процедурі адміністративного оскарження, передбаченій статтею 56 ПК України. Подання зазначених звернень не зупиняє, не перериває та не поновлює строк звернення до адміністративного суду.

Очікування відповіді контролюючого органу також не становило об`єктивної перешкоди для подання позову. Після виявлення податкових повідомлень-рішень в Електронному кабінеті позивач мав можливість звернутися до суду в установлений строк, викласти відомі йому обставини та, за необхідності, заявити клопотання про витребування у відповідача доказів направлення і вручення оскаржуваних рішень.

Крім того, листування з контролюючим органом підтверджує, що протягом відповідного періоду позивач мав можливість складати і подавати письмові звернення, отримувати кореспонденцію та вчиняти дії, спрямовані на захист своїх прав. Отже, надані документи не підтверджують існування об`єктивно непереборних перешкод для звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Поважними можуть бути визнані лише такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з істотними перешкодами або труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини повинні існувати протягом пропущеного строку та бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Введення в Україні воєнного стану не зупинило перебігу строків звернення до адміністративного суду. Сам факт запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення будь-якого пропущеного строку.

Підставою для його поновлення можуть бути конкретні обставини, які виникли внаслідок воєнного стану та об`єктивно унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії саме відповідною особою.

У постанові від 13.09.2022 у справі №320/10756/21 Верховний Суд зазначив, що запровадження воєнного стану може бути визнано поважною причиною пропуску процесуального строку лише за умови доведення безпосереднього причинного зв`язку між обставинами, зумовленими воєнним станом, та неможливістю вчинити процесуальну дію у визначений законом строк.

У постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд також виходив із необхідності встановлення індивідуального впливу обставин воєнного стану на можливість конкретної особи своєчасно звернутися до суду. Саме лише загальне посилання на запровадження воєнного стану без обґрунтування неможливості своєчасного звернення до суду конкретним позивачем не є достатньою підставою для поновлення строку.

Висновок Верховного Суду про необхідність уникнення надмірного формалізму під час застосування процесуальних строків у період дії воєнного стану не є підставою для поновлення будь-якого пропущеного строку звернення до суду з позовом.

У постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд одночасно наголосив на необхідності уникнення як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, яка може призвести до нівелювання встановлених законом процесуальних вимог.

У цій справі позивач посилається на загальні обставини введення в Україні воєнного стану, ракетні обстріли міста Харкова, атаки безпілотними літальними апаратами та оголошення повітряних тривог.

Водночас позивач не зазначив, які саме конкретні обставини, пов`язані безпосередньо з його особою, упродовж усього строку звернення до суду об`єктивно унеможливлювали підготовку та подання позову, коли такі обставини виникли і припинилися та яким чином вони перешкоджали зверненню до суду, зокрема через підсистему «Електронний суд» або засобами поштового зв`язку.

До заяви не додано доказів перебування позивача на військовій службі, захворювання, евакуації, втрати житла чи документів, відсутності доступу до засобів зв`язку або існування інших обставин, які протягом відповідного періоду об`єктивно унеможливлювали звернення до суду.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує існування форс-мажорних обставин безпосередньо щодо позивача та не підтверджує причинного зв`язку між воєнним станом і неможливістю подання ним позовної заяви у встановлений строк.

Рішення і рекомендації Ради суддів України та інформаційні повідомлення Верховного Суду щодо організації роботи судів на початку повномасштабного вторгнення мають загальний характер і не звільняють учасника справи від обов`язку довести конкретні причини, які перешкоджали саме йому своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Суд також бере до уваги, що позивач уже неодноразово звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовними заявами щодо цих самих податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, 19.01.2026 та 05.03.2026 відповідні позовні заяви були повернуті.

Суд зауважує, що попереднє звернення до суду не є безумовною підставою для поновлення строку та не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися вимог процесуального закону. Повернення раніше поданої позовної заяви не зупиняє та не перериває перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Попередні звернення позивача також свідчать, що він був обізнаний про наявність спірних податкових повідомлень-рішень, мав доступ до суду та можливість подавати процесуальні документи.

Після повернення попередньої позовної заяви ухвалою від 05.03.2026 позивач повторно звернувся до суду лише 25.08.2026.

При цьому звернення позивача до контролюючого органу у березні травні 2026 року не обґрунтовують причин неподання позову після отримання відповіді Головного управління ДПС у Харківській області та до 25.08.2026.

Крім того, ухвалою суду від 31.08.2026 наведені в адміністративному позові причини пропуску строку вже були визнані неповажними, а позивачу запропоновано подати заяву із зазначенням інших підстав для його поновлення та надати належні докази на їх підтвердження.

Однак у поданій на виконання ухвали суду заяві позивач фактично повторно послався на неотримання податкових повідомлень-рішень у паперовій формі, введення в Україні воєнного стану, обстріли міста Харкова, лист Торгово-промислової палати України, рекомендації органів судової влади та твердження про застосування 1095-денного строку.

Зазначені доводи за своїм змістом є тотожними доводам, які вже наводилися позивачем та були оцінені судом в ухвалі від 31.08.2026.

Інших обставин, які б характеризували індивідуальне становище позивача та об`єктивно унеможливлювали звернення до суду, у поданій заяві не зазначено.

Надане листування з контролюючим органом є доказом учинення позивачем певних дій у березні травні 2026 року, однак не підтверджує наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду та не пояснює пропуску строку, який закінчився раніше.

Щодо посилання позивача на 1095-денний строк суд зазначає, що положення пункту 56.18 статті 56 та статті 102 ПК України не встановлюють такого процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Роз`яснення територіальних органів Державної податкової служби України, на які посилається позивач, не є нормативно-правовими актами та не змінюють установленого КАС України строку звернення до суду.

Наведені у таких роз`ясненнях положення не враховують правових висновків Верховного Суду щодо розмежування матеріально-правового строку давності, передбаченого статтею 102 ПК України, та процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати законним процесуальним обмеженням, зокрема щодо строків звернення до суду. Такі строки спрямовані на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінування учасників судового процесу. Їх застосування за відсутності об`єктивно непереборних причин пропуску не становить надмірного формалізму чи непропорційного обмеження права на судовий захист.

Таким чином, наведені позивачем обставини не підтверджують існування об`єктивних та непереборних перешкод для звернення до адміністративного суду в межах установленого законом строку.

Доводи клопотання не пояснюють причин пропуску строку протягом усього відповідного періоду та не підтверджені доказами, які б свідчили про безпосередній причинний зв`язок між наведеними обставинами і несвоєчасним поданням позову.

За таких обставин підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, зазначені позивачем у заяві, поданій на виконання ухвали суду від 31.08.2026, належить визнати неповажними.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою у зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак зазначені в ній підстави не є поважними, позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України.

Щодо судового збору суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка її сплатила, на підставі ухвали суду в разі повернення заяви або скарги.

Отже, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого та зарахованого за подання позовної заяви саме у цій справі.

При цьому питання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в іншій адміністративній справі, вирішується судом у межах тієї справи, в якій відповідний платіжний документ був використаний.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Полях Н.А.