Постановление суда № 139747642, 10.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/843/26

Провадження № 2/127/3849/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

02.09.2026 представник позивача направила до суду заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі, у зв`язку із погашенням відповідачем заборгованості після відкриття провадження у справі, а також у поданій заяві просила стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4568,76 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем в добровільному порядку була сплачена заборгованість, позивач підтримує свої вимоги лише в частині стягнення судових витрат, суд дійшов висновку про прийняття відмови від позову та можливість закриття провадження у справі.

Суд роз`яснює, що згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

З матеріалів справи слідує, що позивач при зверненні з позовом до суду поніс судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 4568,76 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №26234 від 27.02.2026.

З заяви позивача слідує, що відповідач задовольнив вимоги позивача саме після пред`явлення позову про стягнення заборгованості.

Отже, враховуючи викладене та положення ст.142 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути саме з відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Судом також встановлено, що 11.05.2026 між ТОВ «Гелексі Фінанс» в особі директора Безніс А.В., яка діє на підставі Статуту, та адвокатом Дударенко А.М., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3625/10 від 17.04.2008 року, був укладений договір №29 про надання правничої допомоги, предметом якого є надання адвокатом правничої допомоги та здійснювати представництва інтересів Клієнта у цивільному спорі ТОВ «Гелексі Фінанс» з ОСОБА_1 на умовах, передбачених цим Договором.

12.08.2026 між ТОВ «Гелексі Фінанс» та адвокатом Дударенко А.М. складено й підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) №1, за змістом якого сторони, згідно визначеного Договором про надання правничої допомоги № 29 від 12.08.2026 розміру погодинної плати за послуги, погодилися, що вартість наданих послуг складає 4000,00 грн без ПДВ. Заперечень і претензій по виконанню адвокатом (послуг) за Договором, клієнтом не заявлено.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правничу допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 4000,00 гривень.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Заяв щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

З огляду на викладене та положення ч. 3 ст. 142 ЦПК України, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти відмову від позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» судовий збір у сумі 4568,76 грн та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Жмудь