Постановление суда № 139745409, 14.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

щодо забезпечення позову

"14" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2677/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

без участі представників

розглянувши заяву (вх. № 22407 від 11.09.2026) Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" про вжиття заходів забезпечення позову

по справі

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", Харківська обл., Богодухівський р-н, село Пархомівка до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕР - КОМ", Одеська обл., Ширяївський р-н, село Новосвітівка про стягнення 6 556 497,58 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області 28 липня 2026 року із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕР - КОМ" (надалі - Відповідач) загальної суми 6 556 497,58 грн (де: основний борг в розмірі 3 739 890,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 670 718,66 грн, три проценти річних у розмірі 195 140,29 грн та пеня в розмірі 1 950 748,63 грн), а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 78 677,97 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 650 000,00 грн (орієнтовно).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 22-04-24 від 22.04.2024, в частині своєчасної та повної оплати за поставлені мінеральні добрива (Товар), внаслідок чого Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Ухвалою від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2677/26, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 30 липня 2026 року об 11:15.

Ухвалою від 20.08.2026 задоволено клопотання (вх. №20380 від 19.08.2026) ТОВ "ІНТЕР-КОМ" про відкладення та повідомлено всіх учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 10 вересня 2026 року о(б) 12:15 год.

Ухвалою від 10.09.2026 задоволено клопотання (вх. №20988 від 27.08.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР - КОМ" про витребування у Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» оригіналів документів. Стосовно клопотання (вх. №20990 від 27.08.2026) про призначення комплексної судової експертизи проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та клопотання (вх. №20895 від 26.08.2026) про передачу справи №922/2677/26 за підсудністю до Господарського суду Одеської області суд зазначив, що буде розглянуто в межах процесуального законодавства. Підготовче засідання відкладено на 24 вересня 2026 року о 12:30.

11 вересня 2026 від представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" адвоката Мици Ю.В. надійшла заява (вх.№22407) про забезпечення позову, в якій просить суд з метою забезпечення позову:

- Вжити заходів забезпечення позову у справі № 922/2677/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-КОМ» (код ЄДРПОУ 26365354), у національній та іноземній валюті, які знаходяться на всіх відкритих рахунках відповідача у банках та інших фінансових установах, а також на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, у межах загальної суми позовних вимог 6 556 497,58 грн.

- У разі недостатності грошових коштів відповідача для забезпечення позовних вимог - накласти арешт на рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-КОМ» у межах суми, що становить різницю між ціною позову 6 556 497,58 грн та сумою грошових коштів, фактично охоплених арештом, із тим, щоб загальна вартість грошових коштів та майна, на які поширюються заходи забезпечення позову, не перевищувала 6 556 497,58 грн.

Розглянувши заяву (вх.№22407) Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Тобто, імперативними приписами ч.1 ст.139 ГПК України визначено обов`язкові вимоги, які ставляться та яким повинна відповідати заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вказано у п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Таким чином, зазначення у заяві про забезпечення обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов`язковим.

Разом з цим, виходячи з аналізу Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Зазначення у заяві про забезпечення позову обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов`язковим.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

З огляду на викладені вище норми процесуального закону вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Тобто інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту та охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заяву про забезпечення позову представник Позивача обґрунтовує ухиленням Відповідачами від виконання своїх зобов`язань за договором поставки № 22-04-24 від 22.04.2024, в частині своєчасної та повної оплати за поставлені мінеральні добрива (Товар).

Як стверджує представник Позивача, враховуючи значну заборгованість Відповідача перед Позивачем (основний борг в розмірі 3 739 890,00 грн, а також нарахування інфляційних втрати у розмірі 670 718,66 грн, трьох процентів річних у розмірі 195 140,29 грн та пені в розмірі 1 950 748,63 грн, що в загальної розмірі складає 6 556 497,58 грн) та беручи до уваги вищевикладене, є всі наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову не тільки ускладнить, а й зробить неможливим виконання рішення суду, за умови задоволення позову.

Також Позивач звертає увагу суду на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, де розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки: «- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21);

- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);

можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду (пункт 24);

за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31)».

Також, Позивач послався на аналогічну позицію, що сформульована у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.

Представник Позивача зазначає, що після пред`явлення позову встановлено обставини, які безпосередньо свідчать про ризик зменшення майнової бази Відповідача, а саме істотне погіршення фінансових показників Відповідача, що доводиться отриманими з відкритих джерел матеріалами фінансової звітності останнього (зниження виручки на 20%, зниження прибутку майже удвічі тощо). Тобто на думку Заявника (Позивача) зазначені обставини у сукупності дають достатні підстави вважати, що до моменту набрання законної сили рішенням у справі майновий стан Відповідача може змінитися таким чином, що навіть у разі задоволення позову виконання рішення про стягнення 6 556 497,58 грн буде істотно ускладненим або неможливим.

За таких умов позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, які знаходяться на усіх наявних рахунках Відповідача, а також на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали, оскільки до набрання рішення законної сили кошти, що є на таких рахунках, можуть бути виведені.

Суд зазначає, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідачів на момент пред`явлення позову до них, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Так, загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у Відповідача реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржників присудженої до стягнення суми заборгованості.

Заборона ж відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Суд звертає увагу, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане.

Проте на думку суду в даному випадку Позивачем не доведено, що саме такий спосіб захисту накладення арешту на майно окрім накладення арешту на кошти в межах заявлених позовних вимог не може задовольнити та захисти порушене право.

У разі ж задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із Позивачем, за умови наявності у них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Так, суд звертає увагу на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 921/770/23, якою легітимізується правомірність накладення арешту на майно Відповідача у визначених судом межах (як додаткової гарантії), коли неможливо оперативно встановити, чи вистачить живих грошей на всіх банківських рахунках боржника для покриття суми позову. У даній постанові викладено: "25. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що накладення арешту, як на кошти, так і на майно відповідача (окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 7582976,16 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

26. Суд першої інстанції не встановив достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 7 582 976,16 грн, а тому дійшов правильного висновку, що доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

27. Верховний Суд враховує, що суди не встановили обставин достатності / недостатності грошових на рахунках відповідача, останній не надав відповідних доказів під час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а тому суд першої інстанції (за відсутності доказів достатності коштів на рахунках відповідача) дійшов обґрунтованого висновку щодо доцільності накладення арешту на кошти та нерухоме майно (у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів) в межах суму позову (7 582 976,16 грн). Тобто сума арешту, накладеного на майно, обмежується різницею між сумами ціни позову та арештованими грошовими коштами (за їх наявності).

28. При цьому суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищу розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому статтею 145 ГПК України.

29. Верховний Суд відхиляє доводи Підприємця щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 19.10.2021 у справі №903/533/21, 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 10.11.2020 у справі №915/167/20, від 23.07.2021 у справі № 915/1429/20 щодо необхідності наведення мотивування доцільності та необхідності для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на те, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача забезпечить виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а необхідність полягає в можливості відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами або відчужити майно. А тому висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам, наведеним у вказаних постановах.

30. Верховний Суд відхиляє доводи Підприємця щодо суті позовних вимог (відсутність підстав для стягнення заборгованості через відступлення права вимоги за договором поставки) з огляду на те, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

31. За таких обставин Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги Підприємця та часткового скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки у задоволенні скарги слід було відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Тому касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про залишення ухвали суду першої в силі. У задоволенні касаційної скарги Підприємця на постанову суду апеляційної інстанції слід відмовити з наведених підстав..."

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Водночас, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).

Оскільки грошові кошти є засобом платежу і відповідачі, здійснюючи господарську діяльність, в будь-який момент можуть розпорядитися коштами, які знаходяться на їх рахунках, а сума боргу є значною, виконання судового рішення у даній справі, у випадку ухвалення його на користь позивача, може бути суттєво утруднено. При цьому, відповідна обставина права відповідачів у будь-який час розпорядитись своїм майном грошовими коштами є очевидною, тому не потребує доведенню позивачем.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне врахувати, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Відповідачу у цій справі і знаходяться на всіх їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 6 556 497,58 грн вбачається наявність підстав для накладення арешту на всі рахунки у межах заявленої суми, яка була б достатньою для такого стягнення.

При цьому, самі по собі обставини безперешкодної можливості розпорядження Відповідачем активами (грошовими коштами) може створити загрозу для ефективного виконання рішення суду.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №904/659/25.

Згідно з ст.192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, а отже Відповідач може в будь-який момент розпорядитись коштами банківського розрахункового рахунку.

Правова позиція щодо обґрунтованості накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах заявленої суми викладена у постанові КГС ВС від 28.12.2021 у справі №910/13681/21, у якій суд зазначив, що в силу положень ст.192 ЦК України гроші є платіжним засобом, отже відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами банківського розрахункового рахунку і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, позбавить його можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, оскільки грошові кошти залишаються у володінні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. У цій справі Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що тривалість часу користування відповідачем нерухомим майном і невчинення дій, що могли би підтвердити намір негайно відчужити його (відсутність доказів звернення до ріелторів чи розміщення оголошення про продаж), не спростовують висновків про наявність у відповідача як в одноособового власника можливості вільно у будь-який час розпорядитися нерухомим майном, якщо не вжити заходів забезпечення позову.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

За наведених вище фактичних обставин застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог у сумі 6 556 497,58 грн., які знаходяться на банківських рахунках Відповідача, є дійсно належною виключною та необхідною в даному конкретному випадку гарантією виконання рішення суду у цій справі, а також є запорукою захисту майнових прав Позивача, оскільки за наведених обставин дійсно існує реальна загроза ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

При цьому, у випадку незастосування саме такого засобу забезпечення позову існує очевидна небезпека порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, оскільки до постановлення господарським судом рішення по суті заявлених вимог, гіпотетично Відповідачем може бути відчужено спірне майно (грошові кошти).

Відповідно до ч.6 ст.139 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За наведених обставин заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог у сумі 6 556 497,58 грн, які знаходяться на банківських рахунках Відповідача, які просить вжити Позивач, є адекватними та обґрунтованими відносно предмету спору, заявником доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову судом, та наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову у цій справі, а відтак наявні фактичні та правові підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині.

Отже враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню саме в накладені арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ІНТЕР-КОМ» (код ЄДРПОУ 26365354), у національній та іноземній валюті, які знаходяться на всіх відкритих рахунках ТОВ «ІНТЕР-КОМ» (код ЄДРПОУ 26365354) у банках та інших фінансових установах, а в іншій частині заяві слід відмовити як недоведеність.

Крім того, судом прийнято до уваги подане ТОВ «ІНТЕР-КОМ» заперечення (вх. №22597 від 14.09.2026) на заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яке всебічно досліджено, у зв`язку з чим суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Щодо доводів пункту 3 заперечень Відповідача (стосовно відсутності доказів реального ухилення від виконання рішення та неприпустимості припущень), суд зазначає, що тимчасове накладення арешту на грошові кошти не становить собою порушення чи позбавлення права власності як такого (ст. 41 Конституції України). Натомість, цей захід обмежує виключно правомочність розпорядження грошима і спрямований на захист майнових інтересів Позивача від потенційних дій Відповідача як власника, який у силу свого абсолютного правового статусу має беззаперечну можливість у будь-який момент безперешкодно розпорядитися чи позбутися цих коштів, що у майбутньому унеможливить або істотно ускладнить виконання судового рішення у разі задоволення позову

Щодо доводів пункту 4 заперечень Відповідача (стосовно порушення принципу співмірності та повного блокування господарської діяльності підприємства), суд зазначає, що заходи забезпечення позову вживаються суто в межах суми заявлених позовних вимог - 6 556 497,58 грн). А постановлення ухвали про накладення арешту на кошти не блокує господарської діяльності товариства, оскільки не обмежує право Відповідача проводити будь-які розрахунки за рахунок коштів, що надходять на його рахунки понад вказану суму. Правова природа арешту рахунків за ухвалою суду не перешкоджають використанню поточних надходжень для виконання обов`язкових публічних та соціальних зобов`язань, а отже такий захід є повністю співмірним, забезпечує справедливий баланс інтересів сторін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 234, 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Вжити заходів забезпечення позову у справі № 922/2677/26, з метою чого накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-КОМ» (код ЄДРПОУ 26365354), у національній та іноземній валюті, які знаходяться на всіх відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-КОМ» (код ЄДРПОУ 26365354) у банках та інших фінансових установах у межах загальної суми позовних вимог 6 556 497,58 грн. (шість мільйонів п`ятсот п`ятдесят шість тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 58 коп.).

3. В іншій частині заяви Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

4. Стягувач: Державне підприємство «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України», (62014, Харківська область, Богодухівський район, с. Пархомівка, вул. Лисенка Євгена, буд. 10, код ЄДРПОУ 04687361).

5. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-КОМ" (66851, Одеська область, Ширяївський район, с. Новосвітівка, вул. Центральна, буд. 115, код ЄДРПОУ 26365354).

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 14 вересня 2026 року.

Суддя Жигалкін І.П.