Решение № 13974266, 03.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.11р.

Справа № 5005/81/2011

За позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" (м. Дніпропетровськ)

до Дніпропетровської міської ради ( м. Дніпропетровськ )

Третя особа на

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Кощеєв І.М.

Представники:

Від позивача: Корнев Г. О. - представник ( дов. від 02.03.2011 р. )

Норвилло Н. Ю. - представник ( дов. від 02.03.2011 р. )

Від відповідача: Ревякіна Н. М. - представник ( дов. від 28.02.2011 р. )

Від третьої особи : не з”явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача, про визнання права власності на нерухоме майно - прибудову № 80а до складського приміщення-майстерні № 80 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бульвар Слави, 50 ( зараз - Бульвар Слави, 62 Г ) загальною площею 21,5 кв. м.

Підстави з якими Позивач пов”язує свої позовні вимоги : ПНВФ “СВК” у 2007 році, користуючись вищевказаним нерухомим майном, з метою більш корисного користування, самочинно, без узгодженого проекту, зробило прибудову № 80а до складського приміщення-майстерні № 80 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Бульвар Слави, 50 (Зараз - Бульвар Слави, 62 Г) загальною площею 21,5 кв.м. другим поверхом на гаражі № 79, який вже є власністю Заявника. Таким чином, Позивач не має документів про дозвіл на будівництво і затвердженого проекту, але, як об'єкт, прибудова була належним чином прийнята державною приймальною комісією і була введена в експлуатацію. Відсутність рішення про право власності на нерухоме майно не дало змоги Позивачеві одержати в КП ДМБТ1 Дніпропетровської області відповідний витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, що в свою чергу викликало непорозуміння у користуванні вказаною прибудовою № 80а і подальшому оформлені оренди на земельну ділянку, на якій знаходяться гараж № 79 і приміщення-майстерня № 80.

Позивач стверджує, що з прибудовою № 80а, яка є самочинною спорудою, не вийшов за межи земельної ділянки тому що вона була збудована другим поверхом на гаражі № 79, який вже є власністю Заявника.

В обґрунтування своєї позовної заяви, Позивач посилається на приписи ст. 376 ЦК України, яка передбачає можливість визнання рішенням суду право власності заявника на самочинне будівництво за умовами надання земельної ділянки у встановленому порядку у володіння (оренду). Для цього Позивач має домовленість з Управлінням земельних відносин міської ради і всі необхідні документи, крім рішення суду про визнання права власності на самочинно збудовану споруду і реєстрацію власності в БТІ. Оскільки Позивач із своїми обеєктами нерухомості знаходиться на теріторіі обслуговуючого автогаражного кооперативу “Сокіл-3”, то доказом непорушення прав третіх осіб є відповідна довідка кооперативу.

Представник Третьої особа вдруге на виклик суду в судове засідання не з”явився, витребувані судом документи не надав.

Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на тому, що Позивачеві не надавалася у користування земельна ділянка, на явкій знаходиться спірне майно. Крім того, Відповідач не порушував права і охоронювані законом інтереси Позивача.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу ( аудіо запис ) представниками сторін не заявлялося.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2003 р. по справі № ПН 19/2 визнане право власності на складське приміщення - майстерню № 80 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Бульвар Слави, 50.

Відповідно до Технічного паспорту на виробничий будинок КП „ДМБТІ” виготовленого за станом на 11.06.2007 р. - прибудова літ. 80 „а” є самовільним будівництвом та підлягає введенню в експлуатацію і узаконенню.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради від 22.06.2007 р. № 458 вказана прибудова була введена в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є визнання за Позивачем права власності на самовільно збудоване нерухоме майно за ознакою здійснення будівництва без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

За частинами 1 та 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права на нього.

Поведінка особи щодо самочинного будівництва суперечить встановленому законодавством порядку реалізації цивільних прав особи.

Ст. 376 ЦК України визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами 3, 5 цієї статті.

Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

Отже, однією з необхідних умов узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки.

Суду не надано доказів виділення Позивачу земельної ділянки під уже збудованим спірним нерухомим майном у встановленому порядку.

Більш того, відповідно до наданої Відповідачем на вимогу суду інформації земельна ділянка під спірним нерухомими майном в оренду, а ні Позивачеві, а ні Авто гаражному кооперативу „Сокіл-3” за адресою вул. Бульвар Слави, 50 ( Бульвар Слави, 62 Г ) не передавалася ( відповідні договори оренди не зареєстровані ).

За таких обставин, посилання Позивача на ч. 3 ст. 376 ЦК України, як підставу визнання за ним права власності на самовільно добудовану будівлю –є безпідставним.

Отже, Позивач не набув права власності на самочинне будівництво вищевказаного нерухомого майна, що є підставою для відмови в задоволені його позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 69, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Кощеєв

Повне рішення складено 03.03.2011 р.