Постановление суда № 139721114, 14.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/37649/26

Провадження № 2/947/8218/26

УХВАЛА

14.09.2026 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за договорами позики.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому по справі 11.09.2026 року.

Оглядаючи позовну заяву, суддею встановлено її невідповідність вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.

Поряд з цим, звернення до суду в порядку цивільного судочинства здійснюється з дотриманням вимог ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Абз.2 ч.5 ст.14 ЦПК України визначено, що Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Однак, у позовній заяві не зазначено про наявність або відсутність зареєстрованих електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, відносно визначених учасників справи.

За наслідком чого позивачеві необхідно вказати у позові чи окремому документі про наявність або відсутність зареєстрованих електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, відносно учасників справи.

Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Визначаючи розмір судового збору, судом враховується, що з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, а саме: стягнення заборгованості за договорами позики.

Ставки для сплати судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви, що містять вимоги немайнового характеру, визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році з 01 січня встановлений у розмірі 3328 гривні.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 1331,20 грн. та не більше 16640,00 грн.

У відповідності до позовної заяви позивачем визначено ціну позову позову в сумі 34866,75 доларів США, еквівалент якої визначено позивачем в сумі 1 553 718,17 грн., один відсоток від якої становить 15537,18 грн.

Позивачем до позову на підтвердження сплати судового збору надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №2.837339779.1 від 10.09.2026 року з якої вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1332,00 грн.

Отже, позивачем сплачено судовий збір у неналежному розмірі.

Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат, а саме суми судового збору за розгляд даної справи з посиланням на те, що позивач є непрацюючою особою з інвалідністю, розмір пенсії якого станом на 2025 рік складає в загальній сумі 51618,84 грн.

Також, позивач до позовної заяви надав копію довідки про доходи №2759400803772727 від 29.04.2026 року, з якої вбачається що загальна сума отриманої останнім пенсії за період з січня 2025 року по квітень 2026 року включно, складає в загальному розмірі 70649,06 грн.

Оглянувши клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру суми судового збору, суд дійшов до наступного.

Частинами 1, 3 статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору визначені у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», якою враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року, справа № 821/1896/15-а, провадження № К/9901/14384/18).

Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зазначав, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд в ухвалі від 29.05.2025 року у справі №197/734/22 (провадження № 61-6367ск25) зауважив, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).

У відповідності до висновків Верховного Суду в ухвалі від 17.04.2025 року у справі №947/8435/21, Верховний Суд вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, дійшов висновку, що зазначені заявником обставини не є безумовними підставами для відстрочення сплати судового збору, оскільки заявник не надав суду касаційної інстанції доказів на підтвердження свого реального майнового стану (докази щодо відсутності інших доходів, майна тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором. За наслідком чого Верховний Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

В ухвалі Верховного Суду від 20 квітня 2026 року по справі №757/49906/25-ц Верховний Суд також зазначив, що: «Разом з тим, подання до суду інформації про відсутність в особи доходів суд сприймає вкрай критично, оскільки це свідчить про приховування від суду дійсного розміру і джерел доходу, адже фізична особа, як суб`єкт соціально-економічних відносин, не може існувати в суспільстві взагалі без жодних доходів.».

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 року у справі №320/2083/21 зазначив, що, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

Так позивачем до клопотання надано копію довідки про доходи, з якої вбачається що останній перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ в м. Одесі в Одеській області та отримує пенсію за віком. З довідки також вбачається, що загальна сума отриманої останнім пенсії за період з січня 2025 року по квітень 2026 року включно, складає в загальному розмірі 70649,06 грн.

Будь-яких інших доказів на підтвердження майнового стану ОСОБА_1 , у тому числі: довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідки фіскального органу про доходи, про перелік розрахункових та інших рахунків, доказів на підтвердження усього наявного у позивача рухомого та нерухомого майна, тощо, до суду не надано.

Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження його доводів щодо наявності в нього інвалідності, які у залежності від групи інвалідності могли б впливати на наявність чи відсутність у позивача пільг щодо сплати судового збору згідно з приписами статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Надані ОСОБА_1 докази на підтвердження заявленого клопотання, не є достатніми доказами, які свідчать про дійсний майновий стан позивача, а відтак не дають достатніх підстав для зменшення розміру суми судового збору за пред`явленою заявою.

Слід зазначити, що відмова у задоволенні поданого позивачем клопотання не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд, оскільки не перешкоджає ОСОБА_3 у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення та відстрочення сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволення клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру суми судового збору за пред`явленою позовною заявою.

Оскільки у задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру суми судового збору, який підлягає до сплати за пред`явлення позовної заяви судом було відмовлено, а до позовної заяви останнім надано квитанцію на підтвердження сплати судового збору в загальній сумі 1332,00 грн., тобто не в повному розмірі.

За наслідком чого, позивачеві необхідно надати до суду доказ на підтвердження доплати судового збору за пред`явленою позовною заявою майнового характеру, а саме в сумі 14205 гривень 18 копійок (1% від 1553718,17=15537,18; 15537,18-1332=14205,18).

У зв`язку з чим позивачеві за необхідно виправити недоліки поданої заяви, а саме:

- надати до позову належний документ на підтвердження досплати судового збору за пред`явленим позовом немайнового характеру, який підлягає сплаті у розмірі 14205 гривень 18 копійок;

- суд роз`яснює, що судовий збір, який повинен бути сплачений за реквізитами Київського районного суду міста Одеси, а саме: Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101 ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.) ; Рахунок отримувача: UA758999980313171206000015756; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа).

Абзацом 2 частини 7 статті 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

Оглянувши матеріали справи, суддею встановлено, що в позовній заяві позивачем не зазеначено реквізитів рахунку в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або ж інформації про відсутність рахунку.

За наслідком чого, позивачеві необхідно зазначити у позовній заяві або окремому документі реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, а у разі його відсутності зазначити бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

Суд роз`яснює, що у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку (ч. 8 ст. 177 ЦПК України).

Частиною першою та п`ятою статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, всупереч вимог ст. 95 ЦПК України позивачем надано копії документів, додані до позову, які не у повному обсязі засвідчені належним чином, визначеним законом (відсутні назва посади, ініціали, прізвище особи, яка засвідчила документ, дата засвідчення копії документа, документи взагалі не містять відмітки «Згідно з оригіналом»).

З урахуванням вищевикладеного, позивачеві необхідно належним чином засвідчити копії поданих до суду усіх документів в якості додатків до позову.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Частинами 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки встановлено не відповідність позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, суддя вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, підлягає залишенню без руху та слід надати позивачеві строк для усунення вказаних недоліків поданої заяви, терміном в п`ять днів з дня отримання копії ухвали, та роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру суми судового збору за пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Калініченко Л. В.