Постановление суда № 139720206, 09.09.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1599/26

Провадження № 1-кс/455/216/2026

У Х В А Л А

09 вересня 2026 року м. Старий Самбір

Слідчий суддя Старосамбірського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного, адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Княжпіль Старосамбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, має на утримані одну неповнолітню дитину, прийнятий на військову службу під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 18.12.2025 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

09.09.2026 року слідчий СВ відділення поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62026140110005547 від 13.06.2026 року стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що СВ відділення поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026140110005547 від 13.06.2026 року за ч.4 ст. 185 КК України.

У ході досудового розслідуванням встановлено, що рядовий ОСОБА_5 , є військовослужбовцем, який призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.12.2025 та перебуває на посаді курсанта З навчального механізованого взвод)' 7 навчальної механізованої роти 2 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, в умовах воєнного стану, 09.02.2026 не з`явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та перебувавав поза межами її розташування, проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

09 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, слідчий у клопотанні зазначив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Метою застосування до підозрюваного запобіжного заход, згідно зі ст. 177 КПК України, слідчий визначає забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 1 ч.1 ст.177 КПК України; незаконно впливати на свідків з якими проходив військову службу у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій, можливої погрози застосування насильства до начальника, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст.177 КПК України; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, у тому числі з метою набуття нібито законного права не з`являтися на виклики до органу досудового розслідування, прокуратури та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 4 ч.1 ст.177 КПК України; продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що підозрюваний перебуваючи на волі буде ухилятися від виконання обов`язків військової служби, оскільки перебуватиме поза межами військової частини та місця служби, продовжуватиме вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 5 ч.1 ст.177 КПК України

Підставою застосування запобіжного заходу визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Для нівелювання зазначених в клопотанні ризиків, на думку органу досудового розслідування, необхідним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів не в силі запобігти цим ризикам.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 підтримали подане клопотання та просили задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. Прокурор звернув увагу на резонансність правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та його наслідки для обороздатності країни.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечив проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Зазначив, що вимушено покинув військову частину, бо фактично не проходив ВЛК, однак має певний перелік захворювань і добивався перегляду його придатності до військової служби. Також звернув увагу на свою сімейну ситуацію, батько лежачий, мати після інсульту, дружина з повнолітньою донькою в Польщі на заробітках, брат доброволець, воює з початку повномасштабного вторгнення, він опікується неповнолітнім сином. Просив врахувати, що не переховувався, а доглядав стареньких батьків. Мав намір добитися перегляду рішення ВЛК. Після затримання не чинив опору, добровільно надав покази.

Його захисник, адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави заперечив. Просив застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт. У разі ж якщо слідчий суддя прийде до висновку, що слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то просив призначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Просив врахувати сімейну ситуацію його підзахисного.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, зазначаю про таке.

З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема, і запобіжні заходи ( ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.06.2026 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026140110005547 розпочато 13.06.2026 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, складено та вручено підозрюваному 09 вересня 2026 року о 06:31 згідно з вимогами ст. 278 КПК України.

Отже, ОСОБА_5 набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_5 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного. Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати неупередженого спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

З аналізу доводів, викладених в клопотанні та встановлених в судовому засіданні під час дослідження матеріалів, зокрема зі змісту матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини рядовим ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; протоколом обшуку від 09.09.2026, дозволяють виснувати про належний для поточного етапу досудового розслідування рівень обґрунтованості тверджень слідчого та прокурора про те, що кримінальне правопорушення мало місце і це правопорушення, можливо, вчинене підозрюваним. За таких обставин, враховуючи дослідженні в судовому засіданні відомості щодо обставин вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення, та можливу роль ОСОБА_5 у ньому, не вирішуючи при цьому питання про доведеність його вини та правильність кваліфікації дій, а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно нього, а тому приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407КК України в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , слідчий та прокурор послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, втекти; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом; продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Зазначаючи у своєму клопотанні про існування цього ризику, орган досудового розслідування посилається на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким злочином та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від досудового слідства та суду та спонукати його до втечі. Вказані обставини, на переконання органу досудового розслідування можуть свідчити про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може планувати переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_5 , оцінюючи його у сукупності з реальною можливостю покинути місце проживання, незважаючи на міцні соціальні зв`язки та прив`язаність до батьків та неповнолітньої дитини, тим самим ухилитись від явки в органи досудового розслідування та суду і затягнути досудове розслідування, приходить до висновку, що на початковому етапі досудового розслідування після його затримання, наявний ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та затягування досудового розслідування.

Щодо ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні то доводи сторони обвинувачення є абсолютно необґрунтованими, оскільки згідно з вимогами військових статутів та жорсткими принципами субординації, підлеглий військовослужбовець апріорі не наділений жодними важелями влади, службового авторитету чи можливостями для здійснення будь-якого психологічного або фізичного тиску на своє командування. Об`єктивно неможливо уявити ситуацію, за якої обвинувачений міг би залякати старших за званням або примусити їх до зміни показань. Враховую, що ОСОБА_10 є рядовим, який проходив БЗВП, згідно характеристики, авторитету серед командирів не здобув, натомість особи свідків, які гіпотетично можуть свідчити в рамках кримінального провадження на стороні обвинувачення, проходять військову службу та перебувають на території дислокації військової частини, займають офіцерські посади і відсутні будь-які дані, що ОСОБА_10 вже звертався до них і в подальшому може звернутися до них і існує хоча б найменша ймовірність, що вони можуть попасти під вплив підозрюваного і надати неправдиві свідчення чи відмовитися від їх надання. Аргументи прокурора не переконали слідчого суддю в існуванні цього ризику.

Щодо ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом самокалічення, симулювання хвороби тощо, то такий ризик є цілком імовірними. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення органом досудового розслідування доведено і ризик того, що підозрюваний ОСОБА_10 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. При цьому беру до увагу, що підозрюваний ОСОБА_10 , стверджуючи про необхідність постійного догляду за батьками та незадовільний стан свого здоров`я, не вчиняв дій з 09.02.2026 року для належного оформлення права на законне звільнення з військової служби.

Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п. 1-12 цієї статті.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 43-річного віку, є громадянином України, одруженим, має міцні соціальні зв`язки, старших батьків та неповнолітнього сина, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, до мобілізації їздив на заробітки за кордон. Також слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, має постійне місце проживання, відсутні відомості, що з 02.09.2026 року намагався перетнути кордон.

Даних про особу підозрюваного, які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя врахував аргументи захисника на користь підозрюваного, однак вважає, що у цьому випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Оцінюючи в сукупності встановлені у даному кримінальному провадженні ризики, передбачені ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, суд дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки вони не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дієвість кримінального провадження, яке на даний час триває і проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин його вчинення та зібрання необхідних доказів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частині 1 цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

24 червня 2026 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення № 4-р(ІІ)/2026, яким визнав неконституційним припис частини восьмої статті 176 КПК України та в межах своїх повноважень відтермінував втрату чинності цієї норми через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 24.09.2026 року. Тобто на день розгляду клопотання ч. 8 ст. 176 КПК України залишається чинною та слідчий суддя, суд зобов`язаний її застосовувати.

З урахуванням викладеного та зважаючи на доведеність слідчим та прокурором наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відхиляю аргументи прокурора про те, що відсутні підстави не визначати розмір застави відповідно до абз.8 ч.4 ст. 183 КПК України, оскільки прокурор не довів, що жоден розмір застави не забезпечить належну поведінку підозрюваного.

При визначенні розміру застави слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 182 КПК України, враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави в разі, якщо особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (за п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), факт наявності в підозрюваного певних захворювань, старих батьків та неповнолітнього сина, джерелом існування яких є заробітки дружини в розмірі 30 тисяч гривень на місяць, добровільне надання правдивих показань про обставини залишення військової частини та постійне перебування за місцем свого проживання.

Тому слідчий суддя, враховуючи позицію захисника щодо розміру застави, вважає доцільним визначити підозрюваному заставу у розмірі 24 (двадцяти чотирьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить що становить 79872 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Старосамбірського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742 , банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA598201720355219002000000757 ), після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України, оскільки саме така застава достатня забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків.

Визначаючи розмір застави необхідно згідно ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Підозрюваний не позбавлений права, передбаченого ст. 201 КПК України, звернутися до слідчого суді, суду про зміну запобіжного заходу. Слідчий, прокурор не позбавлений права, передбаченого ст. 200 КПК України, звернутися до слідчого суді, суду про зміну запобіжного заходу.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.176-178, 183, 186, 193, 194, 196-197, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 листопада 2026 року включно.

Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , обчислювати з моменту затримання, тобто з 09 вересня 2026 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 24 (двадцяти чотирьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 79872 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 00 копійок.

У разі внесення застави у розмірі, визначеному в ухвалі, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду, а також покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що згідно з положеннями ч.7 і ч.8 ст.182 КПК України, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Строк дії даної ухвали встановити до 07 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали направити для відома начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Копію даної ухвали негайно після її оголошення вручити ОСОБА_5 .

Виконання даної ухвали доручити ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого СВ відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 .

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 14.09.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1