Постановление суда № 139717774, 11.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1238/26

Провадження № 1-кс/302/228/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повна)

11 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисниці адвокатки ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене із процесуальним прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні відомості про яке 09.09.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000169, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України (далі КК України), про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , за військовим званням солдат,

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника СВ відділення поліції №2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з погодженим процесуальним прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні відомості про яке 09.09.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000169, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України, який обґрунтовував таким.

ОСОБА_5 08.07.2026 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до Збройних Сил України по загальній мобілізації та цього ж дня останнього зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 , за військовим званням солдат.

Так, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 33, 34, 49, 127 - 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Зокрема, згідно ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Однак, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 09 вересня 2026 року біля 18.20 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись перед продуктового магазином «АВС» в с. Лопушне, 145, Хустського району Закарпатської області, в присутності власника магазину та сторонніх осіб, які в той час знаходились в середині та біля продуктового магазину, протиставляючи себе іншим громадянам, почав відкрито демонструвати предмет схожий на гранату з маркуванням на важелі УЗГРМ-2 349-2 23 (386-166-83), після чого з хуліганських спонукань шляхом демонстративної зневаги норм моральності та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки, в присутності осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, звів в бойовий звід гранату та умисно кинув серед вулиці на відстані близько 20 метрів від торгового приміщення та людей, яка і вибухнула, тим самим демонстративно виразив свій винятковий цинізм перед іншими та створив реальну загрозу життю і здоров`ю громадянам. Надалі покинув місце події та заховався в лісовому масиві неподалік від місця скоєння хуліганських дій. В результаті протиправних хуліганських дій ОСОБА_5 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом, із застосуванням заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше судимий Міжгірським районом судом Закарпатської області від 10.12.2021 за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт та відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням вимог пп. г) п.1 ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25.05.2021 з визначенням остаточного покарання у виді 4 (чотирьох) років 8 (вісім) днів позбавлення волі та звільненому по відбуттю терміну покарання, на утриманні малолітніх дітей немає, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , за військовим званням солдат.

09 вересня 2026 року в 21 годині 45 хвилини, ОСОБА_5 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та 10.09.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за кваліфікуючими ознаками хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень.

Оголошена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України обґрунтовується здобутими в ході досудового слідства доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_7 від 09.09.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 09.09.2026; протоколом огляду місця події від 09.09.2026 в с. Лопушне, Хустського району Закарпатської області вулиці напроти магазину «АВС» №145 під час якого в ході якого було вилучено один металевий предмет схожий на важіль з маркуванням УЗГРМ-2 349-2 23-83 (386-166-83) та два металеві уламки неправильної форми, які мають магнітні властивості зі слідами бризантної дії; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 09.09.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 10.09.2026.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладеного на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_5 може використовувати свої зв`язки для незаконного впливу на учасників кримінального правопорушення, які брали участь у слідчих діях чи іншим способом, зокрема підшукуючи осіб, які можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

На виконання вимог ст. 178 КПК України, в якості обставин, що обов`язково враховуються судом при обранні запобіжного заходу, сторона обвинувачення зазначила про:

- наявність вагомих доказів які підтверджують вчинення підозрюваним ОСОБА_5 , кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, які наведенні та наявні в матеріалах кримінального провадження;

- злочин у якому підозрюється ОСОБА_5 передбачений ч. 4 ст. 296 КК України є умисним тяжким кваліфікованим злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років;

- відсутність міцних соціальних зв`язків;

- сімейний стан підозрюваного ОСОБА_5 який не одружений та на утриманні малолітніх дітей не має;

Для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам підозрюваного переховатися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню істини іншим чином через своїх знайомих, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить те, що підозрюваний до вчинення злочину в на вулиці в с. Лопушне Хустського району Закарпатської області будучи військовослужбовцем самовільно покинув місце несення служби в кінці серпня 2026 року та будучи в себе по місцю проживання знаходячись в нетверезому стані та в присутності сторонніх осіб та потерпілого ОСОБА_7 , вчиняє хуліганські дії з винятковий цинізм, що свідчить, в діях підозрюваного, про злочинну поведінку особи щодо продовження вчинення злочинів будучи на волі. Сторона обвинувачення вважає, що існують ризики порушення цих процесуальних обов`язків, оскільки підозрюваний будучи на волі може порушити будь-який із вищеперерахованих процесуальних обов`язків. А тому, підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнути покарання може переховуватися від органу досудового розслідування, суду. Крім того по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено і існує необхідність у проведенні ряду слідчих дій, яким підозрюваний може перешкодити, зокрема допиту свідків, слідчих експериментів та призначення відповідних судових експертиз.

Таким чином, існують ризики у порушенні процесуальних вимог, а застосувавши більш м`який запобіжний захід, неможливо запобігти ризикам: можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_5 неповнолітніх та перестарілих осіб на утриманні не має, за станом здоров`я здоровий, офіційно ніде не працює. Перебуваючи на волі може незаконно впливати на учасників кримінального провадження: потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів з метою зміни ними показань та відмови від них, шляхом умовлянь, погроз, залякувань, не виключаючи спроби підкупу останніх. Всі перераховані обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави вважати, що підозрюваний будучи на волі може скриватись від слідства та суду та буде здійснювати вплив на потерпілого та свідків у даному провадженні шляхом зміни показів та фактичним обставинам злочину.

З огляду на вищенаведене та приймаючи до уваги, що на сьогоднішній день в країні оголошено воєнний стан і частина території держави знаходиться під окупацією ворога та не контролюється Україною і останній може переховуватися на вказаних територіях чи перетнути кордон з іншою державою існують реальні ризики що останній сховається від слідства та суду.

Враховуючи положення ст. 183 КПК України сторона обвинувачення вважає за необхідне обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обрання більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам та належному виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали клопотання із зазначених у ньому підстав. Слідчий ОСОБА_4 додатково заявив, що якщо слідчий суддя, обираючи запобіжний захід у виді тримання під варту, дійде висновку про можливість визначення розміру заставу визначити таку в розмірі 80 прожиткових мінімумів.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокатка ОСОБА_6 заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати м`якший запобіжний захід на домашній арешт. Підозрюваний ОСОБА_5 підтвердив обґрунтованість повідомленої йому підозри. Сторона захисту ствердила про відсутність будь-яких ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного, а тому відсутність підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У випадку обрання слідчим суддею запобіжного заходу в виді тримання під вартою просили визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів.

Вислухавши пояснення та думку слідчого і прокурора, які підтримали заявлене клопотання та просять клопотання задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника адвокатки ОСОБА_6 , які заперечують проти задоволення клопотання слідчого, дослідивши додані до клопотання матеріали й проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Згідно з приписами п. 1, 2, 3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

10 вересня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та доданими до клопотання матеріалами, зокрема витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.09.2026, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_7 від 09.09.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 09.09.2026; протоколом огляду місця події від 09.09.2026 в с. Лопушне, Хустського району Закарпатської області вулиці напроти магазину «АВС» №145 під час якого в ході якого було вилучено один металевий предмет схожий на важіль з маркуванням УЗГРМ-2 349-2 23-83 (386-166-83) та два металеві уламки неправильної форми, які мають магнітні властивості зі слідами бризантної дії; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 09.09.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 10.09.2026. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_5 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , визнав обґрунтованість пред`явленої йому підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Слідчий суддя доходить висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України відповідає критерію обґрунтованості відповідно до практики Європейського суду з прав людини. Зокрема в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ зробив висновок, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

На початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не пред`являє до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду. На цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Відтак на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визнає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для вирішення питання застосування щодо нього запобіжного заходу.

Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, у об`ємі як вимагає Закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити, зокрема, такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. В розумінні вказаної норми процесуального закону ризик це неконкретизована подія, яка з високим ступенем імовірності може настати й потягнути за собою несприятливі наслідки, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати реальними за умови встановлення обґрунтованої високої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак, зокрема на початкових етапах досудового розслідування, вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя перевірив стверджувану слідчим та прокурором наявність обставин, передбачених ч.1 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та існування ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України).

Існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину проти громадського порядку та моральності, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. За вчинення злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. Ці обставини дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено йому відповідно до санкції вказаної статті, а також розуміючи невідворотність кримінальної відповідальності за вчинене, може залишити місце проведення досудового розслідування, тим самим ухилитися від кримінального переслідування. Слідчий суддя уважає, що на цій стадії досудового розслідування існує високий ризик того, що підозрюваний, у випадку перебування на свободі, може здійснити спробу переховування від слідства й суду.

Водночас, в п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Слідчий суддя висновує, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, на цьому етапі досудового розслідування, вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.

Слідчий суддя уважає реальним ризик можливості незаконно впливати, зокрема, на свідків у цьому кримінальному провадженні. Існування цього ризику є підвищеним на цій стадії кримінального провадження, оскільки свідки не допитані судом і під впливом тиску чи вмовляння з боку підозрюваного можуть змінювати показання, що ускладнить виконання завдань кримінального провадження.

Також слідчий суддя уважає реальним ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення. Існування цього ризику підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи вказане кримінальне правопорушення, діяв умисно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання.

Зважаючи на суворість передбачуваного покарання підозрюваний, у випадку перебування на свободі, може чинити спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підшуковуючи інших осіб, які можуть надати вигідні йому неправдиві показання, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Слідчий суддя висновує, що при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення); та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам. Обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у виді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, забезпечення його процесуальної поведінки та нівелювання встановлених ризиків.

Неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний проживає за адресою: буд. АДРЕСА_1 один, не одружений, утриманців неповнолітніх не має, в 2026 році був звільнений з місць позбавлення волі. Відтак зазначений запобіжний захід не є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, забезпечення його процесуальної поведінки та нівелювання встановлених ризиків.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на установлені обставини, беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого злочину, існування ризиків що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи вік підозрюваного, який є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, стан здоров`я, майновий і сімейний стан та відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв`язків, а також інші обставини, зважаючи на характер суспільної небезпеки протиправних дій ОСОБА_5 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», який враховується слідчим суддею як стала практика правозастосування, тобто в якості правової визначеності, як елемента верховенства права, слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя виснував, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваного під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженню, забезпечуючи високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, слідчий суддя вбачає, що клопотання слідчого ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити і застосувати до нього запобіжний захід тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з приписами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Вирішуючи питання щодо розміру застави слідчий суддя бере до уваги характер і тяжкість інкримінованого злочину й обґрунтованість підозри, наявні відомості про особу підозрюваного та його майновий стан, стадію кримінального провадження й значну кількість ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного. Слідчий суддя уважає за необхідне визначити розмір застави у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

З урахуванням установлених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На цьому етапі досудового розслідування внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, та /або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до відповідних органів паспорт (інші документи), для виїзду за кордон; 6) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 371, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 09 листопада 2026 року, включно.

Визначити розмір застави в розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає сумі 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача ЄДРПОУ 26213408, банк отримувача: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, та /або місця роботи/служби; 4) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками сторони обвинувачення; 5) носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 11 вересня 2026 року.

Повний текст ухвали оголошено 14 вересня 2026 року о 15:00.

Слідчий суддяОСОБА_1