Постановление суда № 139712300, 14.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 вересня 2026 року м. Житомир справа №240/29699/26

категорія 108020200

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" до Житомирської митниці про визнання дій протиправними, скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2026/000018/1 від 03.03.2026.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 161 КАС України, визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір".

Статтями 1, 2 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" вбачається, що предметом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2026/000018/1 від 03.03.2026.

Рішенням про коригування митної вартості митний орган визначає митну вартість, за якою необхідно здійснити митне оформлення товару, що тягне за собою необхідність сплати податку на додану вартість, акцизний збір та/або інші митні платежі у збільшеному розмірі. Відповідно рішення про коригування митної вартості впливає на майновий стан декларанта. Враховуючи вищенаведене, безпосереднім наслідком прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є зміна майнового стану позивача, а відтак, позовна вимога про скасування такого рішення за своїм змістом являється вимогою майнового характеру.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання юридичною особою позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, ціна позову у позовній вимозі про скасування рішення про коригування митної вартості товару становить різницю показників митної вартості товару, визначених контролюючим органом та позивачем. Такий висновок судді відповідає позиції Верховного Суду в ухвалі від 21.01.2019 по справі №826/5126/18 (К9901/983/19).

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" зазначено, що різниця митних платежів складає 31700,00 гривень.

Оскільки розрахований від ціни позову розмір судового збору (31700,00 грн х 1,5 % = 475,50 грн) становить менше ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2026 року (3328,00 грн), то розмір судового збору за звернення до суду з позовом про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2026/000018/1 від 03.03.2026 становить 3328,00 гривень.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Беручи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" подало до суду свою позовну заяву в електронні формі за допомогою підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, то розмір судового збору, який позивач повинен сплатити за подачу даного позову до суду становить 2662,40 гривень (3328,00 грн х 0,8 = 2662,40 грн).

Однак, в порушення вимог частини 3 статті 161 КАС України Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" не надало до суду квитанцію, яка підтверджує сплату ним судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Враховуючи, що предметом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2026/000018/1 від 03.03.2026, то моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав в цій частині позовних вимог є дата прийняття такого рішення.

Відтак, шестимісячний процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду розпочався для Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" 04.03.2026, та відповідно закінчився вказаний строк 04.09.2026.

Разом з тим, дану позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" подало до суду 08.09.2026, а тому пропустило визначений в статті 122 КАС України процесуальний строк на звернення.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В порушення вимог ч. 6 ст. 161 КАС України позивач не подав до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" слід залишити без руху та встановити йому строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

- доказу (оригіналу платіжного документа) сплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA048999980313181206084006797

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу*;101; код ЄДРПОУ позивача; Судовий збір, за позовом ТОВ "Драйвкар", Житомирський окружний адміністративний суд.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя І.Е.Черняхович