Постановление суда № 139709765, 14.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №591/5884/26

Провадження № 4-с/591/11/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - Клименко А. Я.

за участю секретаря судового засідання - Устименко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суб`єкт оскарження: Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, стягувач: Кредитна спілка «Сумська кредитна спілка», боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 24403723; зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови від 04.02.2011 року у виконавчому провадженні № 24403723; зобов`язатиЗарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України вчинити дії з реєстрації припинення обтяження майна ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код: НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови ВП № 24403723 від 04.02.2011 року, що видана Зарічним ВДВС СМУЮ, номер обтяження: 10834469, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно у виконавчому провадженні № 24403723.

Свої вимоги мотивує тим, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження №24403723, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 15 грудня 2010 року Зарічним районним судом м. Суми у справі № 2-6433/2010. Зазначає, що на належне їй нерухоме майно 04 лютого 2011 року накладено арешт. Як вказує заявниця, виконавче провадження № 24403723 щодо неї на даний час не здійснюється. При цьому арешт, накладений на належне їй нерухоме майно, до цього часу не знято. ОСОБА_1 зазначає, що зверталася до Зарічного ВДВС у м. Суми СМРУ МІН`ЮСТУ із заявою про зняття арешту з нерухомого майна. Листом від 03 квітня 2026 року №10/62430 їй повідомлено, що надати інформацію про виконавче провадження немає можливості у зв`язку зі знищенням матеріалів. Водночас, відповідно до результатів перевірки АСВП, станом на 03 квітня 2026 року у Зарічному ВДВС у м. Суми СМРУ МІН`ЮСТУ виконавче провадження, де стороною є ОСОБА_1 , на виконанні не перебуває, а тому їй рекомендовано звернутися до суду із заявою про зняття арешту з нерухомого майна за постановою ВП № 24403723 від 04 лютого 2011 року. Крім того, заявниця посилається на те, що заборгованість перед стягувачем - Кредитною спілкою «Сумська кредитна спілка» - за договором № 6111 про надання позики від 10 листопада 2008 року нею погашена, що підтверджується відповідною довідкою, а майнові претензії з боку стягувача відсутні. На думку заявниці, тривале збереження арешту на її майні за відсутності чинного виконавчого провадження та необхідності забезпечення реального виконання судового рішення порушує її право на мирне володіння своїм майном. Заявниця також зазначає, що арешт як захід забезпечення виконання судового рішення не може існувати безстроково після припинення обставин, для забезпечення яких його було накладено.

Учасники про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заявник ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд скарги за її відсутності, вимоги та доводи скарги підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 вересня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03.12.2010 року у справі № 2-6433/2010 задоволено позов Кредитної спілки «Сумська кредитна спілка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , стягнуто із вказаних осіб на користь спілки в солідарному порядку заборгованість за договором № 6111 про надання позики від 10 листопада 2008 року в сумі 10499 грн. 73 коп. та в дольовому порядку судові витрати в сумі 225 грн., тобто по 75 грн.

Виконавчий лист по вказаній справі відносно ОСОБА_1 як солідарного боржника пред`явлено до примусового виконання та накладено арешт на все нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні № 24403723 згідно постанови від 04.02.2011 року.

Наявність обтяження підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.04.2026 року.

Довідкою про відсутність претензій від 30.03.2026 року Кредитна спілка «Сумська кредитна спілка» повідомила боржника ОСОБА_1 про те, що будь-які кредитні зобов`язання за договором № 6111 про надання позики від 10 листопада 2008 року відсутні.

На звернення ОСОБА_1 начальник Зарічного ВДВС у м. Суми СМРУ МІН`ЮСТУ листом від 03.04.2026 №10/62430 повідомив, що надати інформацію по виконавчим провадженням, які перебували на виконанні у ВДВС в 2011 році немає можливості у зв`язку з їх знищенням та зазначено про необхідність звернення з заявою про зняття арешту з нерухомого майна за постановою ВП № 24403723 від 04.02.2011 року до суду.

Також, з листа Зарічного ВДВС у м. Суми СМРУ МІН`ЮСТУ вбачається, що станом на 03.04.2026 року відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Так, спір виник у зв`язку з тим, що на заяву боржника ОСОБА_1 державний виконавець відмовився зняти арешт поза межами виконавчого провадження.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після завершення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 року у справі №2/0301/806/11, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Матеріалами справи підтверджується те, що накладення арешту на майно ОСОБА_1 обумовлювалось необхідністю забезпечення виконання судового рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості на користь Кредитної спілки «Сумська кредитна спілка». На теперішній час останні не мають грошової заборгованості перед спілкою, що підтверджується відповідною довідкою.

При цьому орган державної виконавчої служби не має у своєму володінні інформації щодо підстав накладення та збереження арешту через відсутність матеріалів виконавчого провадження № 24403723 та відповідних відомостей про нього.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанови Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 2-356/12, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15, від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11).

За таких обставин, враховуючи відсутність грошових зобов`язань ОСОБА_1 перед стягувачем за заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03.12.2010 року у справі № 2-6433/2010, відсутність матеріалів виконавчого провадження № 24403723 та майнових претензій з боку стягувача, а також відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, суд вважає, що право ОСОБА_1 порушене і підлягає захисту та наявні правові підстави для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-449 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язатиЗарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови від 04.02.2011 року у виконавчому провадженні № 24403723.

Зобов`язатиЗарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України вчинити дії з реєстрації припинення обтяження майна ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код: НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови ВП № 24403723 від 04.02.2011 року, що видана Зарічним ВДВС СМУЮ, номер обтяження: 10834469, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно у виконавчому провадженні № 24403723.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 14 вересня 2026 року.

СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО