Постановление суда № 139708044, 24.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/268/22

н\п 4-с/490/31/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді - Чулуп О.С.

при секретарі Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв заяву ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження ВП №81681718 від 07.08.2026 року та зняття арешту з коштів, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 , в якій просить визнати неправомірними дії та рішення головного державного виконавця Лемещенко А.П. Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо збільшення суму заборгованості в 10 разів по Судовому наказу №490/268/22 від 24.01.2022, виданого 12.07.2023 та зобов`язати його скасувати:

-постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2026 ВП № 81681718, яку видав Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

- постанову про стягнення виконавчого збору від 07.08.2026 ВП № 81681718, яку видав Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

- постанову про арешт коштів боржника від 07.08.2026 ВП № 81681718 у сумі 166181,72 грн., яку видав Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зняти арешт з рахунків банків.

ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою, в якій просить зупинити виконавче провадження ВП №81681718 від 07.08.2026 року за судовим наказом №490/268/22 від 24.01.2022 року, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 12.07.2023 року, до вирішення питання по суті, та просить зняти арешт з коштів у сумі 166 181,72 грн.

Скаржник посилається на те, що при проведенні виконавчих дій державний виконавець неправомірно в 10 разів завищив суму заборгованості, а саме: у судовому наказі №490/268/22 від 24.01.2022 року, виданого 12.07.2023 року, зазначено сума 15047,02 грн., при цьому у постанові про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2026 року ВП №81681718 150747,02 грн. Окрім того, при проведенні виконавчих дій державний виконавець неправомірно в 10 разів завищив суму виконавчого збору, а саме: у постанові про стягнення виконавчого збору від 07.08.2026 року ВП №81681718 15074,70 грн. замість 1504,70 грн. При цьому, державним виконацем Лемещенко А.П. відкрито постанову арешт коштів боржника від 07.08.2026 року ВП №81681718 на суму 166 181,72 грн. Посилаючись на вищевикладене, скаржник просить зупинити виконавче провадження ВП №81681718 від 07.08.2026 року, зняти арешт з коштів у сумі 166 181,72 грн.

Вирішуючи вказану заяву, судом враховується наступне.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 81681718 відкрито на підставі судового наказу №490/268/22, виданого 12.07.2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Миколаївсьька теплоелектроцентраль» заборгованості у сумі 150747,02 грн.

Заявником ж подано скаргу на дії державного виконавця у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Так заявник просить зупинити стягнення за виконавчим документом.

Заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що передбачені ст. 150 ЦПК України та ст. 432 ЦПК України.

Таким чином, ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не може бути застосовано під час оскарження дій державного виконавця, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення поданої заяви відсутні.

Що стосується вимог заявника щодо зняття арешту з коштів боржника у сумі 166181,72 грн., то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки дані вимоги є предметом розгляду скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Лемещенко А.П. та підлягають розгляду при вирішенні даної скарги по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 447-451 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження ВП №81681718 від 07.08.2026 року та зняття арешту з коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя