Решение № 139698008, 14.09.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/766/26

2/950/668/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині цивільну справу за розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу № 950/766/26, провадження № 2/950/668/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50639819 від 20 жовтня 2021 року. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20 400 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14400 грн - заборгованість за процентами. Також позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн.

Позов мотивовано тим, що 20 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 50639819.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 000 грн строком до 18 січня 2022 року. Позивач зазначає, що кредитні кошти були перераховані відповідачу на платіжну картку, однак остання належним чином свої зобов`язання не виконала, кредит та проценти не повернула.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/01, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 50639819.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач через представника подала відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти позову, посилаючись, зокрема, на недоведеність факту отримання кредитних коштів, неналежність доказів укладення електронного договору, необґрунтованість нарахування процентів поза межами пільгового періоду та недоведеність витрат позивача на правничу допомогу.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечення відповідача не визнав, послався на умови кредитного договору, довідку про ідентифікацію клієнта, лист платіжної установи щодо перерахування коштів, розрахунок заборгованості та документи щодо переходу права вимоги.

Сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не заявляли.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту № 50639819 укладений між сторонами в електронній формі.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У матеріалах справи міститься договір про надання фінансового кредиту № 50639819 від 20 жовтня 2021 року, у якому зазначено персональні дані відповідача, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, електронну адресу, умови кредитування, розмір кредиту, строки його повернення та порядок нарахування процентів.

Також надано довідку ТОВ «ФК «ІРБІС» про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року, відповідно до якої відповідач була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, а договір підписано одноразовим ідентифікатором 322737.

Суд приходить до висновку, що зазначені документи у своїй сукупності підтверджують факт укладення відповідачем кредитного договору в електронній формі.

Доказів того, що відповідач зверталася із заявою про визнання договору неукладеним або недійсним, суду не надано. Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.

Посилання відповідача на неналежність електронного підпису є необґрунтованими, оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором прямо передбачений статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, відповідно до якого укладення кредитного договору шляхом використання особистого кабінету та одноразового ідентифікатора свідчить про належне волевиявлення позичальника.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 000 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, зазначеної клієнтом в особистому кабінеті.

Факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 24 жовтня 2025 року, згідно з яким 20 жовтня 2021 року о 00 год. 06 хв. 31 сек. на платіжну картку, реквізити якої зазначені у платіжній системі, перераховано 6 000 грн. Номер транзакції - 115222373.

Вказаний лист складений платіжною установою, яка здійснювала переказ коштів, містить дату, час, суму переказу та номер транзакції.

Суд оцінює цей доказ у сукупності з кредитним договором, довідкою про ідентифікацію клієнта та розрахунком заборгованості.

Відповідач не надала доказів повернення кредиту, здійснення платежів або відсутності зарахування коштів.

Таким чином, судом встановлено факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту та факт виникнення у відповідача обов`язку повернути кредитні кошти.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/01.

Передання права вимоги підтверджується також актом приймання-передачі реєстру прав вимог, у якому містяться відомості про кредитний договір № 50639819, відповідача та розмір заборгованості.

Платіжною інструкцією № 6054383 від 02 вересня 2025 року підтверджується перерахування ТОВ «ФК «ПОЗИКА» на користь ТОВ «ФК «ІРБІС» фінансування за договором факторингу.

Отже, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» є належним позивачем у цій справі.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку повернути отримані кредитні кошти. Доказів виконання зобов`язання на користь первісного кредитора відповідач не надала.

Пунктами 3.2, 3.2.1 та 3.2.2 кредитного договору визначено: пільговий період - з 20 жовтня 2021 року по 19 листопада 2021 року, із процентною ставкою 2 % за кожен день користування кредитом; стандартний період - з 20 листопада 2021 року по 18 січня 2022 року, із процентною ставкою 3 % за кожен день користування кредитом. Таким чином, за пільговий період нараховано 3 600 грн процентів, а за стандартний період - 10 800 грн процентів. Загальна сума процентів становить - 14 400 грн. Розрахунок заборгованості станом на 01 вересня 2025 року підтверджує: тіло кредиту - 6 000 грн; проценти - 14 400 грн; штрафні санкції та комісії - 0 грн.

Судом також досліджено додатковий договір, датований 05 грудня 2021 року. Разом із тим матеріали справи не містять окремої довідки про ідентифікацію відповідача під час укладення саме цього додаткового договору, доказів направлення їй нового одноразового ідентифікатора та доказів здійснення передбаченої ним оплати.

За таких обставин суд не може достовірно встановити, що додатковий договір був належним чином акцептований відповідачем та змінив умови первісного договору. Саме лише графічне відображення електронного підпису не є достатнім доказом завершення процедури його укладення за відсутності інших підтверджуючих даних.

Тому суд виходить із умов первісного кредитного договору та первісного графіка погашення, які підтверджені належними доказами.

Заперечення відповідача про те, що проценти могли нараховуватися лише протягом пільгового періоду, не ґрунтуються на змісті договору. Договором прямо передбачено застосування стандартної процентної ставки після закінчення пільгового періоду до закінчення строку кредитування.

Обмеження денної процентної ставки, запроваджене пізнішим законодавством, не має зворотної дії щодо процентів, нарахованих за період користування кредитом, який закінчився 18 січня 2022 року. Закон № 3498-IX містить окремі правила щодо застосування таких обмежень до споживчих кредитів, укладених раніше. Офіційний текст Закону.

Відповідач не надала альтернативного розрахунку заборгованості, доказів сплати кредиту або процентів, а також доказів недійсності умов договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 20 400 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати розподіляються між сторонами.

Позивач надав: договір про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року; додаткову угоду до договору; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 16 лютого 2026 року; детальний опис виконаних робіт; документи, що підтверджують статус особи, яка надавала правничу допомогу.

Згідно з актом вартість наданих послуг становить 5 500 грн, зокрема за консультацію, правовий аналіз, підготовку позовної заяви та формування додатків до неї.

Витрати підтверджені документально, є пов`язаними з розглядом цієї справи та співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт і ціною позову.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнуті за умови документального підтвердження їх розміру та факту надання послуг, незалежно від того, чи були вони фактично сплачені на момент розгляду справи.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн.

Відповідач зазначала про орієнтовні витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500 грн, однак доказів фактичного понесення таких витрат, договору, акта виконаних робіт або платіжних документів суду не надала. У зв`язку з цим підстав для їх стягнення немає.

На підставі статей 12, 13, 7681, 89, 100, 133, 137, 141, 247, 263265, 274, 279 ЦПК України, статей 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 639, 1048, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN НОМЕР_2 в ПуАТ "КБ "АКОРД БАНК", МФО заборгованість за кредитним договором № 50639819 від 20 жовтня 2021 року у розмірі: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 400 грн - заборгованість за процентами. Усього стягнути 20400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн.

Усього стягнути з відповідача на користь позивача - 28 562 грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Роман БАКЛАНОВ