Решение № 139689111, 11.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17331/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 10 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі-відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову призначенні пенсії № 155450006934 від 28.05.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період роботи з 28.01.1991 по 21.11.1994 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сплачений судовий збір у сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що 21.05.2026 року, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності її заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

28.05.2026 року відповідачем прийнято рішення №155450006934, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становить 28 років 5 місяців 21 день, при цьому до страхового стажу не було зараховано період її роботи з 28.01.1991 по 21.11.1994 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .

Позивачка вважає протиправним рішення відповідача про незарахування до її страхового стажу періоду роботи з 28.01.1991 року по 21.11.1994 року, що призвело до безпідставної відмови у призначенні пенсії за віком. Водночас цей стаж повною мірою підтверджується записами в трудовій книжці із зазначенням точних дат прийняття і звільнення, посиланням на накази, підставами звільнення, а також відповідними підписами та печатками.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Відповідач вказує, що до страхового стажу не було зараховано період роботи позивачки з 28.01.1991 по 21.11.1994 за трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства, зазначеній на печатці при звільненні.

На думку відповідача, для зарахування спірного періоду позивачці необхідно надати підтверджуючі документи або уточнюючі довідки, видані уповноваженим органом чи архівною установою на підставі первинних документів, а за необхідності документи про перейменування підприємства. У зв`язку з наявними, на думку відповідача, суттєвими недоліками оформлення трудової книжки самих записів у ній недостатньо для зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Також відповідач посилається на положення статей 24, 26, 44, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 56 та 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Інструкції про порядок ведення трудових книжок та Порядку № 637, зазначаючи, що страховий стаж обчислюється на підставі належних та допустимих документів, а за наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці період трудової діяльності має підтверджуватися іншими документами.

Відповідач також зазначає, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України саме позивачка повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. На думку відповідача, позивачкою не надано належних, достовірних та достатніх доказів факту роботи у спірний період, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання рішення Пенсійного фонду протиправним. Водночас відповідач вважає, що при прийнятті спірного рішення діяв у межах та у спосіб, передбачені законодавством.

Крім того, відповідач звертає увагу на принцип екстериторіальності та зазначає, що після опрацювання заяви та прийняття рішення електронна пенсійна справа передається до органу Пенсійного фонду за місцем проживання особи. У зв`язку з цим Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вважає, що відсутні підстави для покладення на нього обов`язку щодо зарахування спірного періоду роботи позивачки до страхового стажу.

З огляду на наведене відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

06 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

Станом на 11 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21 травня 2026 року звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, заяву позивачки було опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності.

За результатами розгляду заяви 28 травня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення №155450006934 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як убачається зі змісту вказаного рішення, страховий стаж позивачки визначено у розмірі 28 років 5 місяців 21 дня. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи позивачки з 28 січня 1991 року по 21 листопада 1994 року, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Підставою для незарахування зазначеного періоду стало те, що назва підприємства у записі трудової книжки про прийняття позивачки на роботу не відповідає назві підприємства, зазначеній на печатці у записі про звільнення.

З трудової книжки НОМЕР_2 , що 28 січня 1991 року позивачку прийнято на роботу бухгалтером у центральну бухгалтерію радгоспу «Ключевой», що підтверджується відповідним записом із посиланням на наказ №43-к.

12 березня 1992 року позивачку переведено на посаду статистика, що підтверджується записом у трудовій книжці та посиланням на наказ №136.

21 листопада 1994 року трудові відносини з позивачкою припинено у зв`язку з ліквідацією (реорганізацією/передачею) підприємства, про що також внесено відповідний запис до трудової книжки із зазначенням відповідної підстави та засвідченням запису підписом і печаткою.

Таким чином, спірним у даній справі є питання щодо правомірності незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 28 січня 1991 року по 21 листопада 1994 року на підставі записів у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Судом також встановлено, що саме незарахування зазначеного періоду роботи вплинуло на визначений органом Пенсійного фонду України страховий стаж позивачки та стало однією з підстав для прийняття рішення №155450006934 від 28 травня 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка звернулася до суду, посилаючись на те, що неврахування вказаних періодів призвело до неправильного визначення її страхового стажу та безпідставної відмови у призначенні пенсії.

Джерела права та висновки суду

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Пунктом 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону №1058-IV.

Згідно зі статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з частиною 1 і частиною 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України. Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України. Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно із частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV установлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У спірному випадку відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Підставою для такої відмови, зокрема, слугувало незарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 28.01.1991 по 21.11.1994, зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Як зазначено у спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.05.2026 №155450006934, вказаний період роботи не зараховано до страхового стажу з тієї підстави, що назва підприємства у записі трудової книжки про прийняття позивачки на роботу не відповідає назві підприємства, зазначеній на печатці у записі про звільнення.

За висновком відповідача, страховий стаж позивачки становить 28 років 5 місяців 21 день.

За приписами частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Таким законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, відповідно до статті 62 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Крім того, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавством передбачено, що саме трудова книжка є первинним та основним документом для підтвердження трудового стажу, а інші документи використовуються, зокрема, у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності в таких записах неправильних або неточних відомостей.

Водночас сам по собі недолік у оформленні трудової книжки не може автоматично свідчити про відсутність факту трудової діяльності особи у відповідний період.

З трудової книжки НОМЕР_2 убачається, що 28.01.1991 позивачку прийнято на роботу бухгалтером у центральну бухгалтерію радгоспу «Ключевой», що підтверджується відповідним записом із посиланням на наказ №43-к.

12.03.1992 позивачку переведено на посаду статистика, що також підтверджується відповідним записом у трудовій книжці та посиланням на наказ №136.

21.11.1994 трудові відносини з позивачкою припинено у зв`язку з ліквідацією (реорганізацією/передачею) підприємства, про що внесено відповідний запис до трудової книжки із зазначенням відповідної підстави та засвідченням запису підписом і печаткою.

Таким чином, трудова книжка позивачки містить послідовні записи щодо прийняття її на роботу, переведення на іншу посаду та припинення трудових відносин, із зазначенням відповідних дат та посиланнями на накази.

При цьому спірний період роботи з 28.01.1991 по 21.11.1994 охоплений послідовними записами у трудовій книжці, які у своїй сукупності підтверджують факт трудової діяльності позивачки.

Наявність певної невідповідності у найменуванні підприємства або оформленні печатки на записі про звільнення сама по собі не спростовує факту роботи позивачки, особливо за наявності в трудовій книжці запису про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду та звільнення, а також зазначення номерів і дат відповідних наказів.

Слід також врахувати, що обов`язок щодо правильного ведення та оформлення трудових книжок покладається на роботодавця та інших уповноважених осіб, а не на працівника.

Працівник не може нести негативні наслідки за неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо оформлення трудової книжки, якщо сукупність наявних у ній відомостей дозволяє встановити факт та період трудової діяльності.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, відповідно до яких неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути безумовною підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначив, що працівник не може нести негативні наслідки неналежного виконання роботодавцем обов`язків щодо ведення трудової книжки.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17, від 27.04.2020 у справі №367/4230/17 та інших судових рішеннях.

Таким чином, визначальним у спірних правовідносинах є встановлення факту трудової діяльності позивачки у відповідний період, а не формальна бездоганність кожного реквізиту трудової книжки.

У цьому випадку записи трудової книжки НОМЕР_2 містять відомості про прийняття позивачки на роботу 28.01.1991, її подальше переведення 12.03.1992 та припинення трудових відносин 21.11.1994. Вказані записи є послідовними та стосуються одного безперервного періоду трудової діяльності.

Отже, наявна у трудовій книжці невідповідність у найменуванні підприємства на записі про прийняття та на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, не може сама по собі свідчити про те, що позивачка фактично не працювала на підприємстві у спірний період.

При цьому відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, фактично обмежився посиланням на формальну невідповідність найменування підприємства та не надав належної оцінки сукупності відомостей, що містяться у трудовій книжці позивачки.

Більше того, за наявності у відповідача сумнівів щодо правильності оформлення відповідних записів Пенсійний фонд не був позбавлений можливості витребувати додаткові документи, зокрема архівні довідки, копії наказів, документи щодо перейменування, реорганізації або ліквідації підприємства чи інші документи, передбачені Порядком №637.

Водночас формальний недолік трудової книжки не може бути поставлений у залежність від реалізації особою права на пенсійне забезпечення без належного з`ясування фактичних обставин її трудової діяльності.

Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду роботи з 28.01.1991 по 21.11.1994 лише з мотивів невідповідності найменування підприємства у записі про прийняття на роботу найменуванню на печатці у записі про звільнення є передчасною та такою, що не ґрунтується на повному і всебічному з`ясуванні обставин справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що спірний період роботи позивачки з 28.01.1991 по 21.11.1994 підлягає оцінці з урахуванням усіх відомостей, що містяться у трудовій книжці НОМЕР_2 , а не лише формальної невідповідності окремих реквізитів її оформлення.

При цьому зарахування зазначеного періоду до страхового стажу має бути здійснено Пенсійним фондом з урахуванням висновків суду та з повторним розглядом питання щодо права позивачки на призначення пенсії за віком.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.05.2026 №155450006934 у частині незарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 28.01.1991 по 21.11.1994 не може вважатися обґрунтованим лише з огляду на формальні недоліки оформлення трудової книжки.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Пенсійного фонду України та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.01.1991 року по 21.11.1994 року, після чого повторно розглянути питання щодо призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати в сумі 1331 грн. 20 коп. підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 155450006934 від 28 травня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період роботи з 28 січня 1991 року по 21 листопада 1994 року відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та зарахованого до страхового стажу періоду роботи з 28 січня 1991 року по 21 листопада 1994 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 20453063).

Суддя С.О. Cтефанов