Постановление суда № 139685253, 07.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20191/26

Провадження №: 1-кп/752/2357/26

У Х В А Л А

07.09.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

під час проведення у залі суду у м. Києві відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12026100000000446 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно непрацевлаштований, учасник бойових дій, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва від Київської міської прокуратури надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором ОСОБА_3 29.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026 за № 12026100000000446, а також реєстр матеріалів досудового розслідування.

11.09.2026 у підготовчому засіданні потерпілі заявили цивільні позови до обвинуваченого та страховика.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою на 60 днів з можливістю внесення застави, просив визначити заставу в межах 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Мотивуючи клопотання, послався на обґрунтованість обвинувачення, наявність доказів на його доведення, ризики за ст. 177 КПК України, що враховувалися слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу для ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування, які вважає наявними і такими, що не зникли, зокрема, ризик переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення, просив врахувати особу обвинуваченого, зокрема відомості про те, що останній неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення вимог Правил дорожнього руху за ч. 1 ст. 122 КУпАП, що вказує на системне порушення ним швидкісного режиму, а також участь ОСОБА_4 у трьох дорожньо-транспортних пригодах впродовж 2025-2026 років.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зауважив, що ризики, про які зазначив прокурор, втратили актуальність, просив врахувати, що його підзахисний визнає винуватість у недотримання Правил дорожнього руху, що спричинило смерть особи, кається у вчиненому, бажає відшкодувати збитки потерпілим, проте перебування в умовах слідчого цьому не сприяє. Також захисник просив суд врахувати, що ОСОБА_4 має статус учасника бойових дій, сталі соціальні зв`язки, зокрема має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які потребують його батьківського піклування, сплатив в рахунок відшкодування шкоди потерпілим помірну для нього на сьогодні суму - 250 000,00 грн, його матір письмово підтвердила можливість проживання ОСОБА_4 у її помешканні по АДРЕСА_2 . Також захисник клопотав про зміну запобіжного заходу та обрання для підзахисного запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника, приніс вибачення потерпілим, зазначив, що він співпрацював зі слідством, здав аналізи, у стані сп`яніння не перебував, на місці події вживав заходів для надання допомоги, з військової служби звільнився за сімейними обставинами, адже має дитину з інвалідністю, винуватість визнає та щиро кається у вчиненому.

Представник потерпілих підтримав позицію прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Приписами розділу ІІ КПК України визначено, що у кримінальному провадженні, з метою його дієвості, можуть бути застосовані заходи забезпечення, до яких, серед іншого, належать запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

У ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України крім випадків, передбачених ч.6, 8 ст. 176 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Завершивши досудове розслідування, сторона обвинувачення висунула ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, що дає підстави вести мову про те, що зібрано достатньо доказів на доведення винуватості особи, і ці докази доводять факти та обставини, здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити описані в обвинувальному акті діяння, тобто слід вважати наявною обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення. При цьому, суд зауважує, що в ході підготовчого судового засідання докази не досліджуються та оцінка їм на предмет належності, допустимості не надається.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 761/16586/26 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

За ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.06.2026 у справі № 761/25016/26 запобіжний захід продовжено у межах строку досудового розслідування, визначено заставу в межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.07.2026 у справі № 761/30071/26 запобіжний захід продовжено у межах строку досудового розслідування, визначено заставу в межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглядаючи питання запобіжного заходу та доцільність його продовження, суд враховує обставини кримінального правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , ступінь його тяжкості та кваліфікацію - вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

На переконання суду описані прокурором ризики за п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є наявними і сталими. Зокрема суд враховує, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення вимог безпеки Правил дорожнього руху в частині дотримання безпечної швидкості, а також був учасником дорожньо-транспортних пригод. За умови значного соціального та медійного розголосу ситуацій недотримання громадянами України обмежень швидкості за кермом та за обставин існування в умовах чисельних невідворотних загроз з боку держави-агресора, кожен громадянин, який проживає в Україні, має усвідомлювати значущість поняття безпеки. Будучи неодноразовим порушником швидкісного режиму, ОСОБА_4 оцінюється як особа, яка виявляє тяготіння до нехтування обмежень швидкості за кермом, а тому ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху є високим та актуальним.

Ризик переховування від суду на цій стадії судового розгляду (підготовче провадження) суд оцінює як наявний і достатній для продовжуваного тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, усвідомлення можливості реального позбавлення волі за вчинене кримінальне правопорушення, викликає бажання не бути засудженим, а тому здатне спонукати обвинуваченого до вжиття заходів переховування від суду, в тому числі у спосіб перетину державного кордону.

Станом на час розгляду клопотання прокурора судовий розгляд не розпочато, свідки, потерпілі не допитувалися. Слова обвинуваченого про визнання винуватості у підготовчому засіданні за своєю правовою природою не є викривальними показаннями, а тому, з огляду на визначену кримінально-процесуальним законом процедуру отримання показань від потерпілих та від свідків (безпосереднє сприйняття судом під час усного допиту в судовому засіданні) обумовлює наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни, спотворення їх показань, який є продовжуваним.

Також суд зважає на усталену практику Європейський суд з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За наведених обставин суд вважає за можливе продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів, адже відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу не видається за можливе застосувати.

З мотивів, за яких суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора, доводи захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, відхиляють.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне зменшити розмір застави для обвинуваченого застави в цьому кримінальному провадженні, оскільки при визначенні розміру застави слідчий суддя керувався положеннями абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто визначав заставу у розмірі, який перевищує парламенти, вказані у ч. 5 ст. 185 КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема і особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Станом на 07.09.2026 застава щодо ОСОБА_4 не внесена. У той де час ОСОБА_4 сплатив потерпілим 250 00,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, та не використав ці кошти, які йому були доступні для внесення застави за себе, що вказує на непомірність наявного розміру застави, а тому її розмір підлягає зменшенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 182, 315, 372, 395 КПКУкраїни, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

2.Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відхилити.

3.Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів до 05.11.2026 включно з можливістю внесення застави.

4.Відлік строку запобіжного заходу рахувати з 07.09.2026.

5.Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 180 (сто вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 599 040 (п`ятсот дев`яносто тисяч сорок) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ТУ ДСА України в м. Києві,

код отримувача (ідентифікаційний код 26268059), МФО 820172,

банк отримувача Державна казначейська служба України м. Києва,

рахунок отримувача- UA128201720355259002001012089,

призначення платежу застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно з ухвалоб (назва суду) від… (дата ухвали) у справі № …, внесені....(П.І.Б. особи, що вносить заставу).

6.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

7.На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки:

-не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду,

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками;

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

8.Роз`яснити обвинуваченому що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

9.Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Київський слідчий ізолятор" негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд міста Києва про це.

10.У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

11.З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 10.09.2026 о 17:30.

Суддя ОСОБА_1