Постановление суда № 139682806, 11.09.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/842/26

2/706/853/26

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 вересня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Христинівського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 04.06.2026 відкрите спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

11.09.2026 від представника позивача Гурського Г.Ю. на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою від позову та стягнення із відповідача сплаченої суми судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. 12.08.2026 засобами електронного зв`язку на адресу суду надіслав заяву, в якій просив суд долучити до матеріалів справи копію квитанції про сплату заборгованості за кредитним договором. Окрім того, просив розгляд справи здійснювати у його відсутність у зв`язку із перебуванням у лавах ЗСУ.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву представника позивача, заяву відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про закриття провадження у справі підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Оскільки представник позивача від позову відмовився, про що подав до суду відповідну заяву, відмова від позову прийнята судом, а відтак провадження у даній справі слід закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовує ст. 142 ЦПК України, частина перша якої, зокрема, унормовує, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Поряд з цим, відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач заборгованість за кредитним договором погасив 24.05.2026, тобто після пред`явлення до суду позову 15.05.2026, але до відкриття провадження у справі 04.06.2026.

Отже, своїми діями відповідач визнав позов і вжив заходів до погашення заборгованості за кредитним договором.

Сплата судового збору позивачем у розмірі 2 662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією №6702 від 11.05.2026.

Зважаючи на наведене суд приходить до висновку про повернення 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору з державного бюджету і стягнення з відповідача на користь позивача іншої частини судового збору 50 відсотків.

При вирішенні заяви позивача про стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн, суд виходить із такого.

За загальним положенням ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З аналізу означеної норми процесуального права слідує, що визначальним для її правильного застосування судом є відмова позивача від позову унаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги ТОВ «КОШЕЛЬОК» задовольнив після пред`явлення позову до суду, а відтак позивач має право на компенсацію судових витрат у цій справі.

За правилами ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

На підтвердження адвокатських повноважень та понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу суду надано:

- копію витягу з Договору про надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року, що укладений між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери»;

- датовану 10.04.2025 копію акту №1 приймання-передачі справ на надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 12.02.2025, згідно якого вартість наданої правничої допомоги позивачу становить 10 000 гривень, у тому числі: оформлення документів щодо надання правничої допомоги (додатку до договору про надання правничої допомоги, акту приймання передачі наданої допомоги) 1 000 грн; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору 2 000 гривень; складання позовної заяви 4 000 гривень; формування додатків до позовної заяви 2 000 гривень; відправка позову стороні по справі, суду 1 000 гривень);

- копію додатку до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 з переліком та вартістю послуг;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу ч. 3 ст.141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, ціну позову, зважаючи на те, що дана справа є малозначною, типовою і не потребувала значних витрат часу, наявність узгодженої та усталеної судової практики щодо вирішення спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 3 000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає співмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 133, 137, 142, 206, 255, 258 - 261, 353 - 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» Гурського Германа Юрійовича про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831) із державного бюджету 50% сплаченого за подання позовної заяви судового збору (платіжна інструкція № 6702 від 11.05.2026), що становить 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Альона ШКОЛЬНА