Постановление суда № 139681192, 10.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"10" вересня 2026 р. Справа № 363/4522/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.,

за участі секретаря судових засідань Левковець О.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) в інтересах якої діє її представник, адвокат Мацко В.В., про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 363/4522/13-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредиту та пені, заінтересовані особи: ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у. м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Стужук П.П., -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена заява.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

У судове засідання, призначене на 18 грудня 2025 року, заявник ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Від представника заявника ОСОБА_1 адвоката Мацко В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою витребування доказів від ПАТ «Укрсиббанк».

У судове засідання, призначене на 04 лютого 2026 року, заявник ОСОБА_1 також не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання.

Від представника заявника адвоката Мацко В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою подання зацікавленою стороною письмового заперечення по справі.

У судове засідання, призначене на 11 березня 2026 року, заявник ОСОБА_1 також не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення.

Від представника заявника адвоката Мацко В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою отримання додаткової інформації по справі.

У судове засідання, призначене на 02 квітня 2026 року, заявник ОСОБА_1 також не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. Будь-яких заяв чи клопотань від заявника та її представника до суду не надходило.

У судове засідання, призначене на 18 травня 2026 року, заявник ОСОБА_1 також не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення.

Від представника заявника адвоката Мацко В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою отримання доказів по справі.

Судове засідання у справі, призначене на 23 червня 2026 року, було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні.

У судове засідання, призначене на 10 вересня 2026 року, заявник ОСОБА_1 та її представник також не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. Будь-яких заяв чи клопотань від заявника та її представника до суду не надходило.

Таким чином, заявник та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судових засідань, жодного разу не з`являлася у судові засідання. При цьому у судові засідання 18 грудня 2025 року, 04 лютого 2026 року, 11 березня 2026 року та 18 травня 2026 року представником заявника подавалися заяви про відкладення розгляду справи, тоді як у судові засідання 02 квітня 2026 року та 10 вересня 2026 року заявник та її представник не з`явилися та жодних заяв чи клопотань до суду не подали.

Зазначені обставини свідчать про те, що заявник не виявляє належної зацікавленості у розгляді поданої нею заяви та не забезпечує своєї участі у судовому розгляді, незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявник, її представник, заінтересовані особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання про відкладення судового розгляду не подали, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5 ст. 223 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 року у справі за №905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим, у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Положення ст.223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

У разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду: від 11.01.2023 року у справі за №500/3032/18 (провадження за №61-19742св21), від 12.01.2023 року у справі за №205/3009/16 (провадження за №61-6033св22), від 14.02.2023 року у справі за №947/15909/21 (провадження за №61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Враховуючи наведене, суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання, належним чином повідомленого позивача і, у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Наведене узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі за №461/1190/21.

Таким чином, положення ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Застосування положень статей 223 та 257 ЦПК України у даному випадку обумовлено необхідністю забезпечення належного процесуального руху заяви та недопущення безпідставного затягування її розгляду.

Суд враховує, що заявник та її представник були обізнані про розгляд справи, неодноразово зверталися до суду із заявами про відкладення судових засідань, а отже, були обізнані про необхідність участі у судовому розгляді. Разом з тим після неодноразового відкладення розгляду справи заявник повторно не з`явилася у судове засідання.

Суд також враховує положення статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких учасники справи та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторони судового провадження повинні вживати заходів для належного здійснення процесуальних дій та утримуватися від поведінки, яка призводить до невиправданого затягування судового розгляду.

У даному випадку суд бере до уваги сукупність процесуальної поведінки заявника та її представника. Заявник неодноразово не з`являлася у судові засідання, а її представник неодноразово звертався із заявами про відкладення розгляду справи, посилаючись щоразу на необхідність вчинення додаткових процесуальних дій, зокрема витребування та отримання доказів, подання заперечень та отримання додаткової інформації.

При цьому після неодноразового відкладення розгляду справи заявник 02 квітня 2026 року та 10 вересня 2026 року без поважних причин не з`явилася у судові засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце їх проведення, а заяв та клопотань від неї та її представника до суду не надходило.

За таких обставин систематичність неявок заявника, неодноразове звернення її представника із заявами про відкладення розгляду справи, а також відсутність належного обґрунтування необхідності подальшого відкладення розгляду справи дають суду підстави дійти висновку про недобросовісне користування заявником та її представником процесуальними правами та фактичне створення перешкод для своєчасного розгляду поданої заяви.

Суд розцінює таку процесуальну поведінку у сукупності як таку, що має ознаки зловживання процесуальними правами та спрямована на затягування розгляду справи, що суперечить завданням цивільного судочинства та принципу добросовісності учасників судового процесу.

При цьому суд звертає увагу, що право учасника справи звертатися із заявами та клопотаннями щодо відкладення розгляду справи не є абсолютним і має здійснюватися добросовісно, з урахуванням необхідності забезпечення розгляду справи у розумні строки та недопущення зловживання процесуальними правами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявник, будучи належним чином повідомленою про судове засідання, повторно не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин неявки, заяви про розгляд заяви за її відсутності не подала, а її неявка перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.223, 257, 258, 260, 261, 352-355, 432 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що залишення заяви без розгляду не позбавляє її права повторно звернутися до суду із відповідною заявою після усунення обставин, що стали підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Рукас