Постановление суда № 139646965, 10.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2291/26

Провадження № 1-кс/461/5533/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 року м.Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

за участі:

секретаря ОСОБА_2

осіб, які подали заяву про відвід ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву адвоката ОСОБА_3 , який є представником ОСОБА_4 , про відвід слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_5 ,-

ВСТАНОВИВ:

10.09.2026 року автоматизованою системою документообігу суду судді ОСОБА_1 розподілена для розгляду заява ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_5 , на розгляді якої перебуває клопотання про арешт майна у справі №461/2291/26 (провадження №1-кс/461/5459/26).

У заяві про відвід ОСОБА_4 посилається на те, що автоматизований розподіл матеріалів клопотання про арешт майна проведено з порушеннями. Зокрема, зазначає про порушення предметної спеціалізації слідчого судді, оскільки згідно зі звітом про автоматизований розподіл категорію справи визначено як «арешт майна», водночас у полі «Спеціалізація» системою АСДС відображено іншу спеціалізацію. Також вказує на неправомірне застосування механізму передачі матеріалів раніше визначеному слідчому судді, оскільки, на його думку, клопотання про арешт майна підлягало випадковому (рандомізованому) автоматизованому розподілу між слідчими суддями. Крім того, заявник покликається на порушення строків подання та реєстрації клопотання про арешт майна, що, на його думку, у сукупності з порушеннями правил автоматизованого розподілу викликає сумнів у законності та неупередженості складу суду.

У судове засідання слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_5 не з`явилася. Належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Слідчий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Подав заяву про розгляд заяви про відвід без його участі.

ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву про відвід слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_5 підтримав з мотивів, наведених у заяві, просив таку задовольнити.

ОСОБА_4 у судовому засіданні заяву про відвід слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_5 підтримав з мотивів, наведених у заяві, просив таку задовольнити.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши заяву про відвід та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. З метою дотримання цієї гарантії, за наявності підстав, передбачених статтями 75 та 76 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Приписами статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», яка по суті є відображенням сталої судової практики, зазначено, що суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 27.07.2006) орієнтують на те, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.

В той же час, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Також у пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Відповідно до частини 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст.ст. 126, 129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов`язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку, а не шляхом оскарження їх в інший суд першої інстанції. Таке оскарження порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішенні справ належним судом.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 № 6-рп/2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначено наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

З суті заяви про відвід вбачається, що заявник ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_3 обґрунтовують наявність підстав для відводу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_5 порушенням предметної спеціалізації слідчого судді та порядку автоматизованого розподілу клопотання про арешт майна, неправомірним, на їх думку, застосуванням механізму передачі матеріалів раніше визначеному слідчому судді, а також недотриманням строків подання та реєстрації клопотання про арешт майна. Проте такі доводи заявника та його представника не знайшли підтвердження.

Щодо доводів заявника та його представника про порушення предметної спеціалізації слідчого судді, які обґрунтовуються відомостями, зазначеними у звіті про автоматизований розподіл судової справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Галицького районного суду м. Львова, затверджених рішенням зборів суддів Галицького районного суду м. Львова від 31.03.2025 року №1, зі змінами, внесеними згідно з рішеннями зборів суддів Галицького районного суду м. Львова №2 від 15.07.2025 року, №2 від 17.02.2026 року та №3 від 17.04.2026 року, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою, зокрема, шляхом автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи та шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді.

Згідно з п. 2.4 вказаних Засад автоматизований розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, у тому числі спеціалізації зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. За допомогою автоматичного розподілу визначається також запасний суддя та слідчий суддя.

Цим же пунктом передбачено, що клопотання, які підлягають розгляду слідчим суддею в порядку КПК України по одному кримінальному провадженню, передаються раніше визначеному слідчому судді. В разі відсутності слідчого судді, який вже розглядав клопотання по одному кримінальному провадженню, здійснюється автоматичний розподіл такого клопотання.

Крім того, відповідно до п. 2.6 вказаних Засад розподіл судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному слідчому судді здійснюється щодо клопотань (подань), які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР).

Таким чином, положення Засад розмежовують автоматизований розподіл судової справи та передачу судової справи раніше визначеному слідчому судді як окремі способи визначення судді для розгляду конкретної справи.

У даному випадку клопотання про арешт майна надійшло в межах кримінального провадження, у якому ОСОБА_5 була раніше визначена слідчим суддею, у зв`язку з чим таке клопотання підлягало передачі раніше визначеному слідчому судді відповідно до п.п. 2.4, 2.6 Засад, а не новому автоматизованому розподілу між слідчими суддями.

За таких обставин саме по собі зазначення у сформованому автоматизованою системою звіті певних відомостей у полі «Спеціалізація» не свідчить про порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, оскільки у даному випадку визначення слідчого судді здійснювалося шляхом передачі клопотання раніше визначеному слідчому судді в межах одного кримінального провадження.

Доказів того, що відомості, зазначені у полі «Спеціалізація», призвели до визначення неналежного складу суду чи свідчать про втручання у роботу автоматизованої системи документообігу суду, заявником та його представником не надано.

Щодо доводів про неправомірне застосування механізму передачі матеріалів раніше визначеному слідчому судді, суд зазначає наступне.

Такі доводи спростовуються положеннями п.п. 2.2, 2.4 та 2.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Галицького районного суду м. Львова.

Так, п. 2.6 Засад прямо встановлено, що шляхом передачі судової справи раніше визначеному слідчому судді розподіляються клопотання (подання), які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР).

Водночас п. 2.4 Засад передбачено, що у разі відсутності слідчого судді, який вже розглядав клопотання по одному кримінальному провадженню, здійснюється автоматичний розподіл такого клопотання.

Відтак, доводи заявника та його представника про те, що клопотання про арешт майна повинно було підлягати новому випадковому (рандомізованому) автоматизованому розподілу між усіма слідчими суддями, не узгоджуються із встановленим Засадами порядком розподілу клопотань, поданих у межах одного кримінального провадження.

Посилання заявника на п. 2.10.1 Засад суд також вважає безпідставним, оскільки положення вказаного пункту передбачають автоматизований розподіл між усіма слідчими суддями саме скарг, які відповідно до КПК України розглядаються слідчим суддею, тоді як у даному випадку на розгляді слідчого судді перебуває клопотання про арешт майна, порядок передачі якого раніше визначеному слідчому судді врегульований п.п. 2.4, 2.6 Засад.

Крім того, відповідно до п. 2.7 Засад результатом розподілу судової справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду, що створюється в автоматизованій системі уповноваженою особою апарату суду.

Таким чином, передача клопотання раніше визначеному слідчому судді є прямо передбаченим Засадами способом визначення слідчого судді та сама по собі не свідчить про порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді чи про наявність передбачених ст. 75 КПК України підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_5 .

Щодо доводів про порушення строків подання та реєстрації клопотання про арешт майна, суд зазначає наступне.

Заявник та його представник посилаються на те, що у матеріалах справи відсутні докази надходження клопотання не пізніше завершення крайнього терміну, визначеного КПК України, а також звертають увагу на дату та вхідний номер його реєстрації у суді.

Разом з тим, питання дотримання слідчим, прокурором строку звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, моменту надходження такого клопотання до суду, а також правових наслідків недотримання відповідного процесуального строку безпосередньо стосуються вирішення клопотання про арешт майна по суті та підлягають перевірці й оцінці слідчим суддею, у провадженні якого перебуває таке клопотання.

Суддя, який розглядає заяву про відвід, не вправі в межах вирішення питання про відвід підміняти слідчого суддю, у провадженні якого перебуває клопотання про арешт майна, та наперед надавати оцінку дотриманню строків звернення з таким клопотанням чи визначати процесуальні наслідки їх можливого порушення.

Відтак, наведені обставини самі по собі не свідчать про особисту заінтересованість, упередженість чи необ`єктивність слідчого судді ОСОБА_5 та не утворюють передбачених ст. 75 КПК України підстав для її відводу.

Таким чином, судом не встановлено порушення ч. 3 ст. 35 КПК України та Засад використання автоматизованої системи документообігу Галицького районного суду м. Львова при визначенні слідчого судді ОСОБА_5 для розгляду клопотання про арешт майна.

Тому доводи заявника та його представника про порушення порядку автоматизованого розподілу клопотання та незаконність визначення слідчого судді ОСОБА_5 є необґрунтованими.

Обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість слідчого судді ОСОБА_5 у результатах розгляду клопотання, її особисту упередженість або наявність інших об`єктивно обґрунтованих обставин, здатних викликати сумнів у її неупередженості, судом не встановлено.

Заява про відвід слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_5 не містить передбачених ст.ст. 75, 76 КПК України правових підстав для відводу. Інших обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості слідчого судді ОСОБА_5 , не виявлено.

Заява про відвід не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303-307, 369, 376, 75, 76, 81 КПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 , який є представником ОСОБА_4 , про відвід слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1