Постановление суда № 139637617, 10.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 вересня 2026 року Справа № 280/5779/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Богатинського Б.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області заявлені у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0270731-2409-0827-UA23060070000082704 від 19.04.2024, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 3167,20 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0270732-2409-0827-UA23060150000085288 від 19.04.2024, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 17770,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0334017-2411-0829-UA23060070000082704 від 30.04.2025, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 3356,28 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0334016-2411-0829-UA23060150000085288 від 30.04.2025, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 18831,22 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати по справі в тому числі витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 (сім тисяч гривень 00 копійок).

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 09 липня 2026 року подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд:

- позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку не дотриманням термінів, встановлених ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду;

- позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку не підтвердженням повноважень на її підписання, згідно приписів ст. 240 КАС.

З 11.08.2026 по 06.09.2026 суддя Богатинський Б.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Розглянувши заявлені клопотання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язаний з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Судом встановлено, що позивач не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, отже строк звернення до суду становить 6 місяців, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом та визнається сторонами оскаржувані рішення позивачу направлені 11.05.2024 та 16.05.2025 рекомендованими листами з повідомленням про вручення, однак листи повернуто 15.05.2024 та 31.05.2025 не врученими.

Позивач повідомив, що до 28.05.2026 - дати отримання відповіді ГУ ДПС у Запорізькій області - не був обізнаний про нараховані податкові зобов`язання та податковий борг за вищезазначеними ППР форми «Ф».

Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N 35548/06; п. 33).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey N 22277/93).

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У позовній заяві позивач просив поновити строк звернення до суду, щодо причини несвоєчасного звернення до суду позивач вказав, що не був обізнаний про нараховані податкові зобов`язання та податковий борг за вищезазначеними ППР форми «Ф».

З огляду на викладені приписи КАС України, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд при відкритті провадження у справі врахував причину пропуску строку звернення до адміністративного суду як поважну та вважав за можливе відкрити провадження у справі.

Відповідачем доказів для протилежного висновку не надано, отримання позивачем спірних рішення до вказаної дати не підтверджено.

Відтак, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку не дотриманням строку звернення до суду не підлягає задоволенню.

Щодо заявленого клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку не підтвердженням повноважень на її підписання, згідно приписів ст. 240 КАС, суд враховує наступне.

Так, відповідачем зазначено, що повноваження адвоката Сідельнікової О.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 в Запорізькому окружному адміністративному суді по справі №280/5776/26 належним чином не підтверджено, оскільки в наданому ордері відсутній підпис керівника адвокатського бюро та печатка.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення №41), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Приписами пунктів 12.10-12.12 Положення № 41 визначено, що ордер містить наступні реквізити, зокрема:

- підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);

- підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»);

- підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.

При цьому, суд наголошує, що відповідачем помилково не враховано, що відповідно до абзацу другого підпункту 12.12 пункту 12 Положення № 41 під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись відповідно до п. 10 цього Положення.

У свою чергу, згідно з пунктом 10 Положення № 41 ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу на підставі цього ордера, та підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи (за її наявності).

Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває на теперішній час.

Враховуючи, що станом на дату звернення до суду із позовною заявою, в Україні тривав і триває наразі воєнний стан, то відповідно до приписів пункту 10 Положення № 41 дозволена видача ордеру адвокатським об`єднанням без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання.

Відповідач заявляючи до суду відповідне клопотання не врахував чинної редакції Положення № 41, відтак доводи відповідача щодо непідтвердження повноважень представника позивача не ґрунтуються на законі, а клопотання про залишення позову без розгляду з наведеної підстави задоволенню не підлягає.

Керуючись 59, 122, 241-243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позову без розгляду, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Б.В. Богатинський