Постановление суда № 139637570, 09.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

09 вересня 2026 року Справа № 280/9294/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29-а, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973)

про стягнення шкоди, заподіяної неконституційним актом, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з Держави України за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шкоду, заподіяну неконституційним актом - пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, за період з 18 грудня 2015 року по 30 травня 2018 року включно в розмірі 230 245 (двісті тридцять тисяч двісті сорок п`ять) гривень 29 копійок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, частина третя статті 152 Конституції України, закріплює право особи на відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними.

Згідно ст. 91 Закону України «Про Про Конституційний Суд України», Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Системний аналіз положень частин другої і третьої статті 152 Конституції України та частини першої статті 91 Закону № 2136-VIII вказують, що таким днем за загальним правилом слід визнавати дату ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність відповідного акту (окремого його положення). Буквальне тлумачення частини третьої статті 152 Конституції України дає підстави пов`язувати такий день виключно з фактом констатації судом неконституційності акту, який збігається з датою ухвалення такого рішення, а не з датою втрати чинності визнаним неконституційним актом (окремим його положенням), яка може бути судом відтермінована, зокрема й на невизначений час.

У таких випадках, послуговуючись загальним приписом статті 122 КАС України, уважається, що позивачі набувають можливості звернення до суду щодо стягнення шкоди не пізніше 6 місяців після настання кожного окремого юридичного факту щодо здійснення відповідачем (чи іншим уповноваженим суб`єктом) відповідної виплати (заробітної плати, пенсії, тощо) на підставі акту, який хоча вже й визнаний неконституційним, проте ще не втратив чинності, та яким керується в своїй діяльності відповідач (діючи у визначений законом спосіб).

З огляду на зміст складових матеріальної шкоди, право на відшкодування якої виникає у особи кожного разу після настання відповідного юридичного факту, з метою недопущення зловживань з боку обізнаних (у значенні правила стосовно володіння інформацією про рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності відповідного акту) позивачів щодо штучного збільшення виплатних грошових сум за рахунок донарахування інфляційних втрат через відтермінування звернення до суду з суб`єктивних причин, видається важливим розглядати строк для такого звернення щодо кожного періоду й виду завданих особі втрат присічним.

Водночас, допускаючи ймовірність дострокового прийняття законодавцем рішення про втрату чинності таким неконституційним актом, аніж визначеного рішенням Конституційного Суду України відстроченого строку, датою для обрахунку 6-ти місячного строку звернення до суду у такому разі може бути дата фактичної втрати чинності, яка слідує з новоприйнятої законодавчої норми.

Таким чином, широке тлумачення положень частин другої і третьої статті 152 Конституції України та частини першої статті 91 Закону № 2136-VIII дає підстави стверджувати, що для звернення до адміністративного суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної застосуванням акту, визнаного неконституційним, встановлюється шестимісячний строк, який повинен обчислюватися з дня, наступного за днем втрати чинності положеннями (актом), визнаних неконституційними.

Такий підхід кореспондується з висновком Верховного Суду в постанові від 24.02.2026 року у справі № 160/6949/20, відповідно до якого шкода, завдана неконституційним актом, пов`язується з періодом у минулому й втратою чинності неконституційним актом.

Також, за висновками Верховного Суду у вищезгаданій постанові та у постанові від 20.12.2023 року у справі №420/17886/21, у розумінні частини третьої статті 152 Конституції України склад матеріальної шкоди, яку завдала Держава особі застосуванням до неї акту, визнаного неконституційним, за відсутності спеціального закону, що регулює порядок відшкодування такої шкоди, має визначатися відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України та включати: 1) втрати, яких особа зазнала, розмір яких дорівнює відповідній сумі відрахувань або недоотриманих коштів з моменту фактичного застосування такої норми щодо конкретної особи до дати припинення порушення права; 2) інфляційні втрати з урахуванням установленого індексу інфляції у період застосування до такої особи норми (акту), визнаної пізніше неконституційною.

Для визначення строку звернення до суду щодо захисту права, передбаченого частиною третьою статті 152 Конституції України, за відсутності спеціального закону, що регулює порядок відшкодування такої шкоди, підлягає застосуванню абзац перший частини першої статті 122 КАС України шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким днем для здійснення обрахунку шестимісячного строку є дата ухвалення рішення Конституційного Суду України, в якому констатована неконституційність акту (буквальне тлумачення частини третьої статті 152 Конституції України).

Екстраполюючи згадані висновки до обставин даного спору, суд відхиляє доводи позивача про те, що строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються, оскільки даний спір не є спором про стягнення заробітної плати. В даному випадку, предметом спору є відшкодування шкоди. Тому, підлягає застосуванню абзац перший частини першої статті 122 КАС України.

В свою чергу, як свідчать обставини справи, позивач мав дізнатись про порушення свого права 26.03.2020 року, тобто з дня, коли було ухвалено Рішення КСУ в справі №1-223/208, що не заперечує і сам позивач. Натомість, з даним позовом він звернувся лише у вересні 2026 року, тобто більш ніж через шість років від дня, коли почав спливати строк звернення до суду із даними вимогами.

Заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску суду не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Вищевикладені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Суд зазначає, що недоліки даної позовної заяви можуть бути усунуті протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29-а, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення шкоди, заподіяної неконституційним актом, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя Л.Я. Максименко