Постановление суда № 139636555, 10.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 вересня 2026 року Справа №160/21705/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши звіт Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою Громадської організації «ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ» до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №160/21705/25 позовні вимоги Громадської організації «ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ» до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради задоволено.

Визнано протиправною відмову Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №897/25 від 02.06.2025.

Зобов`язано Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради надати всі документи та письмову інформацію, запитувані в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №897/25 від 02.06.2025.

21.05.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №160/21705/25 шляхом зобов`язання Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради подати до суду у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №160/21705/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 зобов`язано Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради подати до суду у 30-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №160/21705/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 також відмовлено у задоволенні заяви Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення порядку виконання рішення суду, оскільки заявником не надано належного обґрунтування та доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у справі №160/21705/25. При цьому суд також вказав на можливість боржника виконати рішення суду в альтернативний спосіб з мінімізацією власних витрат шляхом сканування документів та надсилання їх на електронну адресу стягувача.

17.06.2026 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради прийнято наказ №58 «Про організацію заходів з виконання рішення суду», яким вирішено щотижнево надавати Громадській організації «Платформа Громадський Контроль» копії охоронних договорів зі знеособленням персональних даних.

19.06.2026 Офісом через систему «Електронний суд» подано заяву, якою суд повідомлено про вжиті організаційні заходи з виконання рішення суду.

03.07.2026 Офісом подано звіт про виконання судового рішення, згідно з яким станом на зазначену дату Офісом підготовлено та скеровано на електронну адресу Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» листи №0004-вих-93629 від 26.06.2026 (додатки на 1705 стор.) та №0004-вих-97230 від 03.07.2026 (додатки на 1471 стор.), якими надано копії близько 30 охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини. Офіс просив суд прийняти звіт, зобов`язуючись щотижнево надавати опрацьовану інформацію до її повного надання.

07.07.2026 Офісом подано доповнення до звіту, в якому повідомлено про технічну проблему з розміром вкладень електронної пошти та про її усунення шляхом надання Громадській організації доступу до хмарного сховища з відповідними додатками.

08.07.2026 представником Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» подано заперечення проти прийняття звіту, в якому зазначено, зокрема, що відповідно до п. 4 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, Офіс зобов`язаний мати електронні копії охоронних договорів і мав технічну можливість надати їх одразу в повному обсязі. Крім того, представник позивача зазначив про те, що обраний Офісом спосіб виконання (наказ №58) передбачає знеособлення відомостей, які не є персональними даними (технічний стан об`єкта культурної спадщини, перелік охоронних заходів, найменування власників), що не узгоджується з ч. 8 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Звернув увагу, що рішення суду не виконується понад п`ять місяців з дня набрання ним законної сили. Представник заявника просив суд розглянути звіт у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, витребувати в Офісу відомості про керівника (прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків) для вирішення питання про накладення штрафу та відмовити у прийнятті звіту з накладенням штрафу на керівника Офісу.

08.07.2026 представником Офісу подано пояснення на заперечення, в яких зазначено, що знеособленню підлягають персональні дані фізичних осіб, а не документ в цілому, а наявність в Офісу електронних копій охоронних договорів сама по собі не свідчить про технічну можливість надання їх стягувачу одразу в повному обсязі без попереднього опрацювання. Представник Офісу наголосив також, що посилання заявника на Державний реєстр нерухомих пам`яток України, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2026 №93, є необґрунтованим, оскільки ця постанова прийнята вже після направлення інформаційного запиту (02.06.2025), а Офіс не є учасником відповідного експериментального проекту. З цих підстав представник відповідача просив суд прийняти звіт від 03.07.2026 з урахуванням доповнення від 07.07.2026 та наданих пояснень.

Із заяв про виконання ухвали суду від 20.07.2026, 03.08.2026, 17.08.2026 та 02.09.2026 вбачається, що Офіс після подання звіту не припинив роботу з виконання рішення суду, а продовжив її у стабільному щотижневому режимі. Так, на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано листи №0004-вих-101681 від 10.07.2026, №0004-вих-105231 від 17.07.2026, №0004-вих-109183 від 24.07.2026, №0004-вих-112614 від 31.07.2026, №0004-вих-116694 від 07.08.2026, №0004-вих-120359 від 14.08.2026, №0004-вих-124503 від 21.08.2026 та №0004-вих-127739 від 28.08.2026, якими надано копії значно ширшого переліку охоронних договорів (з нумерацією, що станом на 02.09.2026 сягає №301/26).

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд зазначає, що звіт Офісу від 03.07.2026 та доповнення до нього від 07.07.2026 підлягають оцінці за критеріями, встановленими ч. 2 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: чи наведено суб`єктом владних повноважень обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, та чи є вжиті ним заходи достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Щодо наявності обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, суд зазначає таке.

У звіті від 03.07.2026 та доповненні до нього від 07.07.2026 Офіс фактично посилається на три обставини: значний обсяг інформації, що підлягає наданню; необхідність знеособлення персональних даних перед наданням копій охоронних договорів; технічну проблему з пересиланням великих файлів електронною поштою (вирішену протягом доби через хмарне сховище).

Жодну з них не можна визнати обґрунтованою обставиною, що ускладнює виконання, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, після укладення або зміни охоронного договору відповідний орган охорони культурної спадщини створює електронну копію паперового оригіналу охоронного договору.

Отже, обов`язок мати електронні копії охоронних договорів виник в Офісу не в момент отримання інформаційного запиту чи в момент набрання судовим рішенням законної сили, а значно раніше - на момент укладення кожного окремого договору.

Весь масив запитуваної інформації, відповідно до наведеної норми, вже існував в електронній формі у розпорядника задовго до звернення позивача із запитом №897/25 від 02.06.2025.

За таких обставин великий обсяг інформації не є фактором, що виник раптово чи потребував тривалого часу на підготовку, пошук або створення нової інформації, а отже не може розглядатися як обставина, що об`єктивно ускладнює виконання рішення в розумінні ч. 2 ст. 382-3 КАС України.

Відповідач у звіті не навів обставин, які б перешкоджали Офісу одноразово надати доступ до вже наявного електронного масиву, зокрема, через те саме хмарне сховище, яким Офіс зрештою і скористався для передачі частини договорів.

Щодо необхідності знеособлення персональних даних.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ в цілому. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежено.

Ця норма, на яку посилається сам Офіс, регулює виключно обсяг інформації, що підлягає розкриттю, і не встановлює жодних підстав для відстрочення чи розтягування в часі надання решти, не обмеженої в доступі інформації.

Необхідність відокремити персональні дані фізичних осіб від решти тексту документа є технічною операцією, яка не звільняє розпорядника від обов`язку надати документ невідкладно в частині, вільній від обмежень.

Крім того, суд вже в ухвалі від 08.06.2026 про відмову у задоволенні заяви Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення порядку виконання рішення вказав на можливість виконати рішення в альтернативний спосіб з мінімізацією власних витрат шляхом сканування документів та надсилання їх на електронну пошту стягувача.

Тобто, ще до подання звіту суд виходив з того, що технічна операція зі сканування та знеособлення не є перешкодою для невідкладного виконання рішення в повному обсязі.

Надаючи оцінку поданому відповідачем звіту, суд враховує також те, що обставина, пов`язана з перевищенням лімітів поштового сервісу при пересиланні великих файлів, мала місце лише після 26.06.2026 та була усунута Офісом протягом одного дня - шляхом надання доступу до хмарного сховища, про що прямо зазначено в доповненні до звіту від 07.07.2026.

Зазначена обставина була оперативно усунута відповідачем і жодним чином не пояснює затримки в наданні Офісом інформації частинами протягом кількох місяців.

Окремо суд звертає увагу, що питання про наявність обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду у цій справі, вже було предметом судової оцінки.

Так, в ухвалі від 08.06.2026 про відмову у задоволенні заяви Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення порядку виконання рішення суд дійшов висновку, що заявником не надано належного обґрунтування та доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі №160/21705/25.

Наведені у звіті обставини (обсяг інформації, необхідність знеособлення) є тими самими обставинами, які вже отримали негативну судову оцінку, і жодних нових, раніше не досліджених судом обставин звіт не містить.

За результатами наведеного суд доходить висновку, що обставини, наведені Офісом у звіті від 03.07.2026 та доповненні до нього, не є обґрунтованими обставинами, які ускладнюють виконання судового рішення в розумінні ч. 2 ст. 382-3 КАС України, а є поясненням обраного Офісом власного організаційного підходу до виконання рішення суду.

Щодо достатності вжитих Офісом заходів для своєчасного та повного виконання судового рішення станом на дату звіту суд зазначає таке.

Рішення у цій справі ухвалено 10.10.2025 та набрало законної сили 22.01.2026 після залишення його без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026.

Позовну заяву подано позивачем 28.07.2025.

Отже, станом на дату подання звіту (03.07.2026) з моменту набрання рішенням законної сили минуло понад п`ять місяців, а з моменту звернення позивача до суду за захистом порушеного права - майже рік.

За такий тривалий період Офісом фактично передано лише два листи - №0004-вих-93629 від 26.06.2026 та №0004-вих-97230 від 03.07.2026, якими надано копії близько 30 охоронних договорів.

Зі змісту наступних заяв про виконання ухвали суду (від 20.07.2026, 03.08.2026, 17.08.2026 та 02.09.2026) вбачається, що нумерація охоронних договорів, які підлягають наданню, сягає №301/26 і вище, а отже загальний обсяг зобов`язання охоплює кілька сотень договорів.

Відтак обсяг фактично наданого станом на дату звіту становить лише незначну частку від загального масиву інформації, яку Офіс зобов`язаний надати на виконання рішення суду.

За обраного Офісом способом виконання рішення суду шляхом надання одного-двох листів на тиждень, кожен з яких охоплює приблизно 15-30 охоронних договорів, повне виконання рішення суду об`єктивно розтягується на тривалий строк, і при цьому не має визначеного, обґрунтованого й наперед відомого позивачу та суду кінцевого терміну.

На підтвердження цього свідчить і те, що станом на дату розгляду звіту процес надання інформації Офісом не завершено і продовжує тривати без визначеної дати завершення, що не відповідає зазначеному у ч. 2 ст. 382-3 КАС Україні критерію своєчасності.

Своєчасність виконання судового рішення передбачає не лише сам факт вжиття заходів, а й реальну спроможність завершити виконання в розумний, обчислюваний строк, співмірний з характером зобов`язання та можливостями суб`єкта владних повноважень.

Натомість, тривале виконання рішення суду, за відсутності будь-яких об`єктивних перешкод для прискорення цього процесу, не може вважатися доброчесним і достатнім виконанням обов`язку, покладеного судовим рішенням.

Суд також враховує, що рішення суду не встановлювало для Офісу права на поетапне виконання рішення суду.

Так, резолютивна частина рішення від 10.10.2025 зобов`язує надати всі документи та письмову інформацію без будь-яких умов, застережень чи вказівки на можливість часткового чи поступового виконання.

Відтак, обраний Офісом спосіб виконання судового рішення є одностороннім управлінським рішенням самого Офісу, яке не ґрунтується на об`єктивній неможливості виконати рішення швидше, а отже не може підміняти собою обов`язок повного і своєчасного виконання, встановлений судовим рішенням.

За сукупності наведеного суд доходить висновку, що вжиті Офісом станом на дату звіту заходи є недостатніми для висновку про своєчасне та повне виконання рішення суду у справі №160/21705/25, що відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України є самостійною підставою для відмови у прийнятті звіту.

За результатами розгляду звіту суд доходить висновку про відсутність обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, а також про недостатність вжитих Офісом заходів для своєчасного та повного виконання рішення суду від 10.10.2025 у справі №160/21705/25, що відповідно до ч. 2 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у прийнятті звіту.

Суд вбачає за необхідне встановити Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №160/21705/25.

Щодо клопотань представника Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» про розгляд звіту у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та про витребування в Офісу відомостей про керівника для цілей накладення штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України розгляд звіту здійснюється в порядку письмового провадження, а проведення судового засідання з повідомленням учасників справи є правом, а не обов`язком суду.

Наявних у справі матеріалів, включно з поданими сторонами письмовими поясненнями та запереченнями, достатньо для повного, всебічного та об`єктивного вирішення питання про прийняття звіту без виклику сторін у судове засідання.

Щодо вирішення питання про штраф на керівника Офісу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, спрямованих на виконання судового рішення, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Ця справа не стосується здійснення суб`єктом владних повноважень виплат (пенсійних, соціальних тощо), а тому застосуванню підлягає саме загальний припис ч. 5 ст. 382-3 КАС України, а не її положення щодо відсутності бюджетних асигнувань, які стосуються виключно судових рішень про здійснення виплат.

Офіс у звіті від 03.07.2026 та в поясненнях на заперечення від 08.07.2026 послідовно наголошував на вжитті ним усіх необхідних заходів для належного та своєчасного виконання рішення суду, а також на намірі продовжувати таке виконання, що суд розцінює як клопотання, спрямоване, зокрема, на застосування ч. 5 ст. 382-3 КАС України.

Із матеріалів справи вбачається, що після подання звіту від 03.07.2026 Офіс не припинив і не призупинив роботу над виконанням рішення суду, а навпаки продовжив її у стабільному й регулярному режимі.

Так, згідно із заявами про виконання ухвали суду від 20.07.2026, 03.08.2026, 17.08.2026 та 02.09.2026, Офісом послідовно, щотижнево надсилалися нові листи з копіями охоронних договорів: №0004-вих-101681 від 10.07.2026, №0004-вих-105231 від 17.07.2026, №0004-вих-109183 від 24.07.2026, №0004-вих-112614 від 31.07.2026, №0004-вих-116694 від 07.08.2026, №0004-вих-120359 від 14.08.2026, №0004-вих-124503 від 21.08.2026 та №0004-вих-127739 від 28.08.2026.

Наведене свідчить, що дії Офісу після подання звіту не мають ознак формальної чи імітаційної демонстрації активності, а є послідовним, добросовісним і таким, що не переривається, виконанням покладеного судовим рішенням обов`язку.

Зазначені обставини спростовують припущення про намір Офісу ухилятися від виконання рішення суду чи використовувати частковість надання як спосіб уникнути відповідальності.

За таких обставин суд, незважаючи на встановлену вище недостатність заходів, вжитих Офісом станом на дату звіту (03.07.2026), для висновку про повне та своєчасне виконання рішення суду в цілому, з огляду на продемонстровану після подання звіту стабільну, послідовну й добросовісну динаміку виконання рішення суду, доходить висновку про наявність підстав для звільнення керівника Офісу від сплати штрафу, передбаченого ч. 3 ст. 382-3 КАС України, відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України.

При цьому суд наголошує, що звільнення від сплати штрафу жодним чином не звільняє Офіс від обов`язку повного виконання рішення суду від 10.10.2025 у встановлений судом новий строк, а також від дотримання меж знеособлення інформації, визначених ч. 8 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням зауважень, викладених судом вище.

Керуючись статтями 248, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті звіту Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради від 22.06.2026 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 160/21705/25.

Зобов`язати Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради відповідно до статті 382 КАС України в тримісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 160/21705/25.

Звільнити керівника Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради від сплати штрафу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560,00 грн.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Сластьон