Решение № 139634261, 10.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/877/25(752/24582/25) Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014

до відповідача: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 25 634,85 грн

у межах справи №927/877/25

за заявою боржника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

учасники справи:

керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Каратун Є.Є.

кредитор: Акціонерне товариство Універсал Банк

кредитор: Акціонерне товариство ПУМБ

кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю Авентус Україна

без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито 17.09.2025.

Ухвалою суду від 20.01.2026 постановлено:

- затвердити план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 19.12.2025, погоджений боржником та схвалений рішенням зборів кредиторів від 06.01.2026.

- припинити повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича (ІПН НОМЕР_2 , свідоцтво № 2017 від 09.11.2021, адреса: вул. Шевченка, буд. 37, м. Дніпро, 49044).

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №73786243 від 07.09.2024 в сумі 25 634,85 грн.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №752/24582/25; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 20.02.2026 о 12:00.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.06.2026 постановлено цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати до Господарського суду Чернігівської області для подальшого розгляду в межах справи №927/877/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

27.07.2026 до Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи №752/24582/25.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складку суду від 27.07.2026 справу №752/24582/25 передано на розгляд судді Моцьору В.В.

Суд прийняв справу до розгляду 31.07.2026, у перший день після виходу судді Моцьора В.В. з відпустки.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2026 прийнято справу №752/24582/25 до розгляду в межах справи №927/877/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі №927/877/25(752/24582/25); постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою про доставку 05.08.2026 електронного листа (ухвали суду від 05.08.2026) до електронного кабінету позивача в системі Електронний суд.

Ухвала суду від 05.08.2026 направлена рекомендованим повідомленням №R067247543438 на адресу відповідача: вул. Андріївська, буд. 107, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17503, повернута підприємством зв`язку 06.08.2026 із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.

У разі якщо судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена, зокрема, статтею 150 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/709/22 (ухвала від 07.04.2023).

Також Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

З огляду на зазначене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про наявне позовне провадження у справі №927/877/25(752/24582/25).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Граничним строком на подання відзиву в даній справі є 21.08.2026. Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Як встановлено судом вище, ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Отже, даний спір має вирішуватися в межах справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

07.09.2024 між TOB « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», (Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі Позичальник, Відповідач) укладено Договір позики №73786243 (надалі Договір).

Зазначений Договір було укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 1 Договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, з метою придбання товарів для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики та Комісію за надання позики.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору сума позики: 7 500,00 грн, строк позики: 30 днів; процентна ставка: з другого дня користування Позикою до дати повернення позики - 0,225% день (фіксована); комісія за надання позики: 15,00% від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 1 125,00 грн); дата надання позики: 07.09.2024; дата повернення позики: 06.10.2024; денна процентна ставка/день: 0,725%; проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день: 2,7%; пеня/день: 2,7%; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 1090,5%; орієнтовна загальна вартість позики: 9 131,25 грн.

Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється з наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 1631,25 грн) /зальний розмір споживчого кредиту (Сума Позики): 7500.00 грн) / (строк дії договору: 30 днів) *100% = 0,725% відсотків в день.

Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього Строку Позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між Позикодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору.

Параметри, порядок і графік повернення Позики, сплати Процентів та Комісії за надання Позики визначено в додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.5. Договору якщо сума Позики за Договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на укладення Договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, зарахування сплачених Позичальником коштів за Договором здійснюється позикодавцем в наступному порядку:

2.5.1. У першу чергу сплачуються неустойка, проценти за понадстрокове користування позикою та інші платежі (у випадку їх нарахування),

2.5.2. У другу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування Позикою, Комісія за надання позики, прострочена до повернення сума Позики (у випадку прострочення). Простроченими процентами за користування Позикою вважаються проценти, які були передбачені договором позики та застосовувались за весь період користування Позичальником Позикою у відповідності до умов Договору, які не були сплачені позичальником в строк, встановлений Договором.

2.5.3. У третю чергу сплачуються проценти за користування позикою, Комісія за надання Позики, сума позики.

Відповідно до п.п. 2.6. Договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, сума Позики за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, зарахування сплачених Позичальником коштів за Договором здійснюється Позикодавцем в наступному порядку:

2.6.1. У першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Позики та прострочені проценти за користування Позикою. Простроченими процентами за користування Позикою вважаються проценти, які були передбачені договором позики та застосовувались за весь період користування Позичальником Позикою у відповідності до умов Договору, які не були сплачені Позичальником в строк, встановлений Договором.

2.6.2. У другу чергу сплачуються сума Позики та проценти за користування Позикою.

2.6.3. У третю чергу сплачуються неустойка, проценти за понадстрокове користування позикою, Комісія за надання Позики та інші платежі відповідно до Договору (у випадку їх нарахування).

Згідно п.3 Договору Позикодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 5.3. Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

Даний Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 04577.

27.03.2025 між ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (Фактор, Позивач) укладено Договір факторингу № 27/03/25 (надалі Договір факторингу).

Згідно з п.1.1. Договору факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за відповідний Реєстр за плату у передбачений цим Договором спосіб.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, відображається у відповідному Реєстрі боржників, складеному за формою згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п.1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

27.03.2025 між тими ж сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору факторингу, відповідно до п.4 якої в якості ціни продажу згідно Реєстру боржників №2 від 27.03.2025 фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту). що становить 3 134 708,26 грн.

27.05.2025 сторонами підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників №2 за Договором факторингу.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 27.03.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 25 634,85 грн, з яких:

- 7 500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу,

- 2 250,00 грн сума заборгованості за відсотками;

- 0,00 грн сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Кредитом;

- 14 985,00 грн сума заборгованості за пенею;

- 899,85 грн комісія за надання Кредиту.

Відповідно до платіжної інструкції від 31.03.2025 №682 ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 3 134 708,26 грн за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди №1 від 27.03.2026 до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що договір позики від 26.09.2024 №8554275 підписаний сторонами, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладання даного договору сторонами не оспорюється.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Відповідно до ст. 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що TOB « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало умови договору, надало відповідачу позику в сумі 7 500,00 грн. Відповідач порушив договірні зобов`язання, не повернув позику та не сплатив проценти в установлений Договором строк.

Заборгованість відповідача по Договору позики становить 10 649,85 грн, з якої 7500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 250,00 грн заборгованість за відсотками за період з 07.09.2024 по 04.12.2024.

На момент вирішення даного спору доказів погашення заборгованості в сумі 10649,85 грн відповідач не надав.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 14 985,00 грн за період з 05.12.2024 по 16.02.2025, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору позики передбачено, що за користування позикою понад встановлений договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 Договору.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» штрафних санкцій відповідно до пункту 18 Договору позики в сумі 14 985,00 грн є безпідставним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що згідно з Договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги заборгованості за Договором позики №73786243 від 07.09.2024.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 10649,85 грн, з якої 7 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 250,00 грн заборгованість за відсотками, 899,85 грн - комісія за надання Кредиту. В частині стягнення пені (штрафу) в сумі 14 985,00 грн слід відмовити.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 16.09.2025 №134009 сплачено 3028,00 грн судового збору.

Таким чином, з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню на користь позивача 1 258,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заборгованість, яка є предметом даного спору, виникла до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тобто відповідні вимоги останнього є конкурсними.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Відповідне повідомлення було оприлюднено на офіційному вебпорталі Судової влади України 17.09.2025 за №77171.

Враховуючи наведене вище, суд роз`яснює позивачу про його право звернутися до Господарського суду Чернігівської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника ОСОБА_1 в сумі 10 649,85 грн та в сумі 1 258,00 грн в порядку, передбаченому ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 123, 129, 165, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк» 10 649,85 грн заборгованості та 1 258,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор