Решение № 139632234, 06.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/479/25

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Фермерського господарства ГАДЗ (48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, Трибухівська ТГ, вул. Горішня, буд. 79)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим`є, вул. Радгоспна, буд. 3)

про стягнення 2568796,74 грн. за договором від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д, у тому числі - 1459980,84 грн. основного боргу, 795204,40 грн. пені, 231407,85 грн. інфляційних втрат, 82203,65 грн. 3% річних,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим`є, вул. Радгоспна, буд. 3)

до Фермерського господарства ГАДЗ (48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, Трибухівська ТГ, вул. Горішня, буд. 79)

про визнання недійсним договору від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д,

секретар судового засідання: Одинцов О.С.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Гаврилович І.А. в режимі відеоконференції;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Дзюба А.В. в режимі відеоконференції;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство ГАДЗ (далі позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ФГ ГАДЗ) через систему Електронний суд звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА (далі відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, ТОВ ЄВРОФУД ЮА) про стягнення 2568796,74 грн. за договором від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д, у тому числі - 1459980,84 грн. основного боргу, 795204,40 грн. пені, 231407,85 грн. інфляційних втрат, 82203,65 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог первісний позивач посилається на те, що між Фермерським господарством ГАДЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА було укладено дистриб`юторський договір № 03/05-2022Д від 02.05.2022 р., яким передбачено, що останній своєчасно оплачує вартість отриманої від первісного позивача готової продукції. За період з 04.05.2022 р. по 12.01.2024 р. первісний позивач поставляв товар відповідачу згідно отриманих заявок. 20.02.2024 р. ТОВ ЄВРОФУД ЮА звернулося до ФГ ГАДЗ із повідомленням про припинення співпраці між сторонами. Однак, первісний відповідач не здійснив повної оплати за отриману продукцію, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед первісним позивачем у розмірі 1459980,84 грн. основного боргу, 795204,40 грн. пені, 231407,85 грн. інфляційних втрат, 82203,65 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.03.2025 р., встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

21.02.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від представника первісного відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 21.02.2025 р. (вх. № 2447/25 від 21.02.2025 р.), за змістом якого останній зазначав, що первісним позивачем, на підтвердження основної суми боргу, лише частково надано видаткові накладні. Крім того, на підтвердження факту поставки товару позивач надав суду податкові накладні, однак, податкова накладна не є первинним документом, який підтверджує факт вчинення (дату та обсяги) господарської операції, оскільки, на думку ТОВ «ЄВРОФУД ЮА», це виключно документ, що визначає податкові зобов`язання та податковий кредит в розрізі податку на додану вартість, та без належним чином складеного первинного документу, який підтверджував би факт першої події: оплати або вчинення (дату та обсяги) господарської операції з відвантаження товару, виникає питання щодо того, на підставі чого господарством складено податкову накладну. Також відповідач відхиляє позовну вимогу позивача щодо стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, посилаючись на те, що у позовній заяві не вказано, яке саме прострочення допустив відповідач та який саме пункт дистриб`юторського договору цим порушив.

24.02.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява б/н від 24.02.2025 р. (вх. № 4925 від 24.02.2025 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА до Фермерського господарства ГАДЗ про визнання недійсним договору від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що договір від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д, на підставі якого з первісним позовом у даній справі про стягнення коштів з ТОВ ЄВРОФУД ЮА звернулось ФГ ГАДЗ, є змішаним дистриб`юторським договором, який містить елементи договору доручення та комерційного посередництва, та який зустрічним позивачем було укладено під впливом тяжкої обставини, а саме - під загрозою банкрутства товариства через неможливість виконувати зобов`язання, що утворилася на тлі повного припинення можливості імпорту та подальшого продажу продукції з Білорусії, і на вкрай невигідних умовах, що підтверджується невідповідністю укладеного договору звичаям ділового обороту, наявністю дисбалансу між правами та зобов`язаннями дистриб`ютора, відсутністю відповідальності господарства тощо.

З огляду на викладене, посилаючись на приписи ст. 233 ЦК України, зустрічний позивач просить суд визнати недійсним вказаний дистриб`юторський договір від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д як такий, що вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 р. зустрічну позовну заяву ТОВ ЄВРОФУД ЮА б/н від 24.02.2025 р. (вх. № 4925 від 24.02.2025 р.) було залишено без руху.

04.03.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив № 71 від 28.02.2025 р. (вх. № 1698/25 від 04.03.2025 р.), за змістом якої первісний позивач зазначає, що часткове надання підписаних видаткових накладних обумовлене тим, що останні складалися працівниками позивача, підписувалися та надавалися відповідачу разом із товаром, однак відповідач підписані примірники видаткових та товарно-транспортних накладних не повертав. Також позивач наголошує на тому, що він не позбавлений права доводити факт поставки іншими доказами, окрім видаткових та товарно-транспортних накладних. Окрім того, позивач зазначає, що позовна заява з додатками у письмовому вигляді була направлена відповідачу на адресу та містила додаток № 11 розрахунок сум заборгованості, окрім того, даний розрахунок додано позивачем до відповіді на відзив, із роз`ясненням щодо відліків нарахування заборгованості від дати видаткових накладних, які повинні бути підписані в момент передачі товару, з відтермінуванням оплати в 21 календарний день, що визначено договором.

05.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ ЄВРОФУД ЮА б/н від 05.03.2025 р. (вх. № 2998/25 від 05.03.2025 р.) про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, за якою зустрічним позивачем усунуто вказані в ухвалі суду недоліки шляхом надання платіжного доручення про сплату судового збору за зустрічним позовом у розмірі 2422,40 грн.

05.03.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи б/н від 05.03.2025 р. (вх. № 3005/25 від 05.03.2025 р.).

07.03.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 06.03.2025 р. (вх. № 3065/25 від 07.03.2025 р.), в яких останній наполягає на тому, що податкова накладна не є тим документом, що може підтверджувати факт поставки товару. Окрім того, відповідач зазначає, що він провів співставлення власних видаткових та товарно-транспортних накладних із вказаними позивачем і встановив, що частина видаткових накладних, наданим позивачем, не відповідають видатковим накладним, які є в наявності у відповідача, а саме - різняться суми, номери, деякі дублюють одна одну, деякі взагалі у відповідача відсутні. Також відповідач зазначає, що, на його думку, розрахунок пені, наданий позивачем, не відповідає обставинам справи та не є достовірним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2025 р. було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ ЄВРОФУД ЮА до ФГ ГАДЗ про визнання недійсним дистриб`юторського договору № 03/05-2022Д від 02.05.2022 р. до спільного розгляду з первісним позовом у даній справі, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті зустрічних позовних вимог.

10.03.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від представника ТОВ ЄВРОФУД ЮА Дзюби А.В. надійшла заява б/н від 10.03.2025 р. (вх. № 3192/25 від 10.03.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій представник ТОВ ЄВРОФУД ЮА просить суд надати можливість взяти участь у судовому засіданні 24.03.2025 р. у справі № 911/479/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку було задоволено ухвалою суду від 17.03.2025 р.

18.03.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від Фермерського господарства ГАДЗ надійшла заява б/н від 17.03.2025 р. (вх. № 3596/25 від 18.03.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій ФГ ГАДЗ просить суд надати можливість представнику Гавриловичу І.А. взяти участь у судовому засіданні 24.03.2025 р. у справі № 911/479/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку було задоволено ухвалою суду від 19.03.2025 р.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, підготовче засідання, призначене на 24 березня 2025 року, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2025 р. підготовче засідання було призначене на 19.05.2025 р.

27.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника ФГ ГАДЗ надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 26.03.2025 р. (вх. № 4108/25 від 27.03.2025 р.), за змістом якого останній просить суд у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви у даній справі відмовити повністю з огляду на те, що зустрічний позивач посилається на укладення дистриб`юторського договору під впливом тяжкої обставини, а саме - під загрозою банкрутства товариства через неможливість виконувати зобов`язання, що утворилася на тлі повного припинення можливості імпорту та подальшого продажу продукції з Білорусії, і на вкрай невигідних умовах, однак ТОВ ЄВРОФУД ЮА перед укладанням договору не пред`являло ФГ ГАДЗ кредитного договору, на який посилається товариство, не надавало інформації про фінансові зобов`язання та не повідомляло зустрічного відповідача про наявність тяжких обставин. Окрім того, ФГ ГАДЗ надавало ТОВ ЄВРОФУД ЮА знижки на товар, що поставлявся за договором, а також уклало договір з умовою відтермінування оплати за поставлений товар на 21 календарний день, що, на думку зустрічного відповідача, свідчить про відсутність підстав вважати договір укладеним на вкрай невигідних умовах для зустрічного позивача.

30.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника ТОВ ЄВРОФУД ЮА надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 31.03.2026 р. (вх. № 4289/25 від 31.03.2025 р.), за змістом якої останній зазначає, що аналіз правовідносин сторін спірного правочину відповідно до ст. 223 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона (у даному випадку зустрічний позивач) розуміє, що договір невигідний для неї, але укладає його, оскільки знаходиться у тяжкому становищі, а укладання договору має на меті уникнення (подолання) такого тяжкого становища.

08.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника ФГ ГАДЗ надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов б/н від 07.04.2025 р. (вх. № 4667/25 від 08.04.2025 р.), за змістом яких останній просить суд у задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ ЄВРОФУД ЮА про визнання договору недійсним відмовити повністю з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом міг в будь-який момент відмовитися від відносин з ФГ ГАДЗ та придбання в нього товару й ініціювати процес розірвання договору. Разом з тим, позивач за зустрічним позовом продовжував здійснювати господарську діяльність з іншими суб`єктами господарювання в Україні, успішно перепродував продукцію ФГ ГАДЗ, але оплачувати цю продукцію відмовляється.

15.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника ТОВ ЄВРОФУД ЮА надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 15.05.2025 р. (вх. № 6633/25 від 15.05.2025 р.).

Підготовче засідання відкладалося.

У судовому засіданні 16.06.2025 р. в режимі відеоконференції була присутньою представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Дзюба А.В., яка зазначала про ненадання позивачем належних доказів у підтвердження того, що Гаврилович І.А., який також був присутнім у судовому засіданні в режимі відеоконференції, є уповноваженим представником позивача за первісним позовом. Гаврилович І.А. в режимі відеоконференції надав суду пояснення щодо наявності у нього всіх належно оформлених повноважень на участь у даній справі від імені Фермерського господарства «ГАДЗ» та просив суд надати можливість подати їх до суду в повному обсязі.

11.07.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від представника ТОВ ЄВРОФУД ЮА Дзюби А.В. надійшла заява б/н від 11.07.2025 р. (вх. № 9735/25 від 11.07.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій представник ТОВ ЄВРОФУД ЮА просить суд надати можливість взяти участь у судовому засіданні 31.07.2025 р. та в наступних судових засіданнях у справі № 911/479/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказану заяву було задоволено ухвалою суду від 14.07.2025 р.

28.07.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від Фермерського господарства ГАДЗ надійшла заява б/н від 24.07.2025 р. (вх. № 10389/25 від 25.07.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач за первісним позовом просить суд надати можливість взяти участь у судовому засіданні у справі № 911/479/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представнику Гавриловичу І.А., документи на підтвердження повноважень якого на представництво інтересів ФГ "ГАДЗ" долучені до вказаної заяви. Ухвалою суду від 28.07.2025 р. зазначену заяву було задоволено.

28.07.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 28.07.2025 р. (вх. № 10461/25 від 28.07.2025 р.) про відкладення (перенесення) розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.

16.09.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від Фермерського господарства ГАДЗ надійшло клопотання б/н від 15.09.2025 р. (вх. № 12718/25 від 16.09.2025 р.) про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме - платіжних доручень, які підтверджують проведення первісним відповідачем оплат за договором, та доказів щодо наявності у Гавриловича І.А. повноважень на здійснення самопредставництва позивача за первісним позовом. Окрім того, у клопотанні надані пояснення щодо наявності у працівника Фермерського господарства ГАДЗ Гавриловича Ігоря Андрійовича повноважень діяти в суді від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем надано Наказ про внесення змін № 152-К від 05.09.2025 р. (з виправленням описки), Додаткову угоду № 1 від 05.09.2025 р. до трудового договору від 17.10.2023 р. (з виправленням описки), довідку Голови Фермерського господарства № 307 від 12.09.2025 р., довідку (форма ОК-7) із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування № 8793 2977 2275 2759 від 12.09.2025 р. Клопотання було задоволено судом ухвалою від 18.09.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2025 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2025 р.

28.10.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області представником позивача за первісним позовом було подано клопотання № 386 від 28.10.2025 р. (вх. № 9568 від 28.10.2025 р.) про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якого первісний позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФУД ЮА", а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми 2568796,74 грн., та накласти арешт на все майно ТОВ "ЄВРОФУД ЮА".

29.10.2025 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на клопотання ФГ "ГАДЗ" про забезпечення позову б/н від 29.10.2025 р. (вх. № 1504/25 від 29.10.2025 р.), за змістом яких представник відповідача за первісним позовом просить відмовити в задоволенні вказаного клопотання та розглядати клопотання про вжиття заходів забезпечення позову за участі представника ТОВ «ЄВРОФУД ЮА».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2025 р. було залишено без задоволення клопотання ТОВ ЄВРОФУД ЮА про розгляд клопотання Фермерського господарства ГАДЗ про забезпечення позову у даній справі за участі представника ТОВ ЄВРОФУД ЮА та відмовлено у задоволенні клопотання Фермерського господарства ГАДЗ № 386 від 28.10.2025 р. (вх. № 9568 від 28.10.2025 р.) про забезпечення позову у даній справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалися перерви на підставі приписів ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2026 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 06.07.2026 р.

18.06.2026 р. до суду через систему Електронний суд представником позивача за первісним позовом було подано заяву № 136 від 18.06.2026 р. (вх. № 5540 від 18.06.2026 р.) про вжиття заходів забезпечення позову, в якій первісний позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ ЄВРОФУД ЮА (код ЄДРПОУ 43317463) та знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позовних вимог у розмірі 2568796,74 грн; - накладення арешту на все майно (рухоме та нерухоме), що належить ТОВ ЄВРОФУД ЮА (код ЄДРПОУ 43317463), в межах суми позовних вимог у розмірі 2568796,74 грн.

У зв`язку із відпусткою судді Бабкіної В.М. та неможливістю розгляду поданої заяви у встановлений процесуальним законом строк, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 р. вказана заява була передана для розгляду судді Ейвазовій А.Р.

19.06.2026 р. до суду через систему Електронний суд від ТОВ ЄВРОФУД ЮА надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких останнє вважало подану заяву про забезпечення позову безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просило суд відмовити ФГ ГАДЗ у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності судді Ейвазової А.Р. та у зв`язку з недопущенням порушення процесуальних строків розгляду, заява первісного позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 р. була передана для розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2026 р. у задоволенні заяви Фермерського господарства ГАДЗ № 136 від 18.06.2026 р. (вх. № 5540 від 18.06.2026 р.) про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

У судовому засіданні 06.07.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02.05.2022 р. між Фермерським господарством ГАДЗ (господарство) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА (дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторський договір № 03/05-2022Д (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого господарство доручає, а дистриб`ютор зобов`язується діяти в комерційних інтересах господарства і здійснювати діяльність по реалізації отриманої від господарства за грошові кошти готової продукції в межах м. Києва та Київської області України в обсягах та на умовах, узгоджених з господарством і визначених в цьому договорі, а також в окремих, порядково-пронумерованих додатках до нього, які після підписання їх обома сторонами є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.4 договору дистриб`ютор зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість отриманої від господарства готової продукції на умовах договору та додатків до нього.

Пунктом 4.4 договору визначено, що при відвантаженні на адресу дистриб`ютора кожної чергової партії продукції господарство надає належним чином оформлені товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість продукції, а також, при необхідності, інші документи, передбачені чпнним законодавством України. Податкова накладна складається господарством на кожну партію товару.

Відповідно до п. 5.4 договору дистриб`ютор повинен оплатити вартість отриманої від господарства продукції грошовими коштами в безготівковому порядку на банківський рахунок господарства в строки, які вказані в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до умов додатку № 1 до дистриб`юторського договору № 03/05-2022Д від 02.05.2022 р. (торгові умови) відтермінування оплати становить 21 календарний день.

У додатку № 2 до дистриб`юторського договору № 03/05-2022Д від 02.05.2022 р. сторонами погоджено прайс-специфікацію.

На виконання вказаного договору, в період з травня 2022 р. по січень 2024 р. позивачем за первісним позовом здійснювалися поставки товару відповідачу за первісним позовом, у підтвердження здійснення яких позивачем за первісним позовом були надані видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні, що складають матеріали томів 1-4 даної справи.

За твердженням первісного позивача, оплата отриманого товару ТОВ «ЄВРОФУД ЮА» в повному обсязі здійснена не була.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 24.12.2024 р. за ТОВ ЄВРОФУД ЮА обліковувалася заборгованість на користь ФГ ГАДЗ у розмірі 1459980,84 грн.

Поряд з цим, свого часу ТОВ ЄВРОФУД ЮА листом б/н, б/д, копію якого долучено до матеріалів справи, повідомляло первісного позивача про наявність у товариства заборгованості перед ФГ ГАДЗ у розмірі 1361332,28 грн. та пропонувало план погашення вказаної заборгованості.

Листом № 7 від 20.02.2024 р. ТОВ ЄВРОФУД ЮА повідомило ФГ ГАДЗ про припинення співпраці за дистриб`юторським договором № 03/05-2022Д від 02.05.2022 р.

Претензією № 199 від 18.06.2024 р. ФГ ГАДЗ вимагало від ТОВ ЄВРОФУД ЮА сплати заборгованості за дистриб`юторським договором № 03/05-2022Д від 02.05.2022 р. у розмірі 1959980,84 грн.

Спір у справі (за первісним позовом) виник внаслідок того, що первісний відповідач не здійснив повної оплати за отриману продукцію, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість перед первісним позивачем, з позовом про стягнення якої і звернувся до суду останній та просить суд стягнути з первісного відповідача 1459980,84 грн. основного боргу, 795204,40 грн. пені, 231407,85 грн. інфляційних втрат, 82203,65 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує з аналізу умов укладеного сторонами дистриб`юторського договору, останній є договором змішаного типу, який поєднує елементи договорів поставки, надання послуг, доручення та визначає організаційні правила співпраці його сторін щодо реалізації продукції, отриманої ТОВ «ЄВРОФУД ЮА» від ФГ «ГАДЗ».

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Слід відзначити, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів, який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, тлумачення змісту згаданої вище статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).

Заперечуючи проти позову, відповідач за первісним позовом посилався на те, що первісним позивачем видаткові накладні на підтвердження сум заборгованості надані не в повному обсязі, а надані суду податкові накладні не є первинними документами, які підтверджують факт вчинення (дату та обсяги) господарської операції, та на те, що з проведеного первісним відповідачем співставлення власних видаткових та товарно-транспортних накладних із вказаними первісним позивачем видатковими та товарно-транспортними накладними слідує, що деякі видаткові накладні, надані первісним позивачем, не відповідають видатковим накладним, які є в наявності у відповідача, а саме - відрізняються суми, номери, деякі дублюють одна одну, а деякі у відповідача відсутні.

Суд констатує, що деякі з наданих первісним позивачем видаткових накладних на підтвердження поставки товару не містять зазначення прізвищ осіб, які їх підписували, однак мають відбитки печаток сторін, деякі не містять печатки ТОВ ЄВРОФУД ЮА, однак наявні підписи. Водночас, у підтвердження здійснення господарських операцій з поставки, у тому числі тих, що оформлені з недоліками, до матеріалів справи були надані податкові та товарно-транспортні накладні.

Щодо недоліків первинних документів, якими оформлювалися господарські операції між сторонами, суд відзначає наступне.

У статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

Як слідує з постанов Верховного Суду від 04.11.2019 р. у справі № 905/49/15, від 22.06.2023 р. у cправі № 914/1661/22 та постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 р. у справі № 922/2115/19, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 915/878/16, зокрема, зазначив про те, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

У постанові від 29.01.2020 р. зі справи № 916/922/19 Верховний Суд дійшов висновків, що неістотні недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі документи містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Окрім того, у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 р. у справі № 910/19702/17, від 06.11.2018 р. у справі № 910/6216/17, від 23.07.2019 р. у справі № 918/780/18, суд зробив висновки стосовно можливості ідентифікації особи, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, за наявності відтиску печатки підприємства на правочині (видатковій накладній), яка сама по собі створює для нього обумовлені таким правочином юридичні наслідки.

У постановах Верховного Суду від 24.02.2021 р. у справі № 926/2308/19 та від 05.12.2018 р. у справі № 915/878/16 містяться висновки про те, що, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на видаткових накладних, заперечення відповідача щодо неможливості ідентифікації осіб, які прийняли товар, не можуть бути взяті судом до уваги, за відсутності доказів незаконного вибуття або незаконного використання печатки іншою особою. Саме відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/23097/17 зробила такі висновки: податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст, встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання товарів, послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як зазначав Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 р у справі № 924/233/18, суд має з`ясувати, чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом спірного періоду в податковому обліку продавця та покупця, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок на підставі наявних в матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/23097/17.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 р. у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 28.08.2020 р. у справі № 922/2081/19, таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 916/3417/21.

Як зазначалося вище, у підтвердження здійснення сторонами спірних господарських операцій до матеріалів справи позивачем за первісним позовом були надані копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та податкових накладних за кожним фактом поставки, які були досліджені судом в судових засіданнях під час розгляду справи по суті.

Суд відхиляє доводи первісного відповідача щодо того, що декілька видаткових накладних не відповідають видатковим накладним, наявним у відповідача, оскільки сторони в процесі розгляду справи надавали пояснення, що за деякими категоріями товарів (зокрема, мед) остаточна кількість переданого товару визначалася під час постачання, що призводило до корегування сум у видаткових накладних. Водночас, податкові накладні складалися за фактичними сумами поставок. Окрім того, суд відхиляє доводи первісного відповідача щодо відсутності у нього деяких видаткових накладних, адже останні, за поясненнями первісного позивача, надавалися первісному відповідачу на підпис при передачі товару, що покладає обов`язок їх збереження саме на нього, і цю обставину відповідачем за первісним позовом не спростовано.

Суд зазначає, що первісним відповідачем до матеріалів справи долучено здійснене ним співставлення власних видаткових та товарно-транспортних накладних з видатковими та товарно-транспортними накладними первісного позивача, яке за кожною позицією розбіжностей досліджувалося судом із заслуховуванням пояснень представників сторін під час розгляду справи по суті, однак власне будь-якого контррозрахунку заборгованості первісним відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Між тим, згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ст. 14 ГПК України).

У разі незгоди із нарахованою сумою заборгованості у особи наявне право здійснити власний розрахунок заборгованості, а суд зобов`язаний перевірити надані розрахунки на предмет дотримання у таких розрахунках вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків, співставивши їх.

Отже, за наслідком дослідження долучених до матеріалів справи доказів, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи щодо поставки товару, у тому числі - щодо належного підписання первісним відповідачем переважної більшості видаткових накладних, надання первісним позивачем на додаткове доведення спірних фактів поставки податкових та товарно-транспортних накладних, визнання первісним відповідачем наявності заборгованості у розмірі 1361332,28 грн. перед ФГ ГАДЗ у листі без дати і номера, який міститься у справі, суд встановив, що у 2022-2024 рр. первісним позивачем було поставлено первісному відповідачу товар за дистриб`юторським договором № 03/05-2022Д від 02.05.2022 р., однак ТОВ ЄВРОФУД ЮА не в повному обсязі за нього розрахувалося, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед фермерським господарством у розмірі 1459980,84 грн.

При цьому, судом враховано ту обставину, що первісним відповідачем не заявлялися претензії ані щодо обсягів та номенклатури поставленого товару, ані щодо непоставки оплаченого товару чи його недопоставки.

Водночас, первісним відповідачем не надано до матеріалів справи доказів у підтвердження повної оплати отриманого від первісного позивача товару.

Отже, за висновком суду, первісний відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів первісного позивача належними та допустимими доказами не спростував.

Таким чином, вимога первісного позивача про стягнення з первісного відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1459980,84 грн. є обгрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою первісним відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати поставленого товару первісний позивач нарахував та просить стягнути з ТОВ ЄВРОФУД ЮА передбачену договором пеню в розмірі 795204,40 грн., нараховану за кожним фактом поставки (кожною видатковою накладною), з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, виходячи з встановленого договором строку оплати з відтермінуванням на 21 календарний день.

Відхиляючи заперечення первісного відповідача щодо невстановлення договором конкретного строку для оплати поставленого товару, і, відповідно, посилання на відсутність прострочення оплати відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з наведеними вище приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, у випадку не встановлення договором строку для оплати отриманого товару, як про це зазначає ТОВ «ЄВРОФУД ЮА», обов`язок з його оплати виникає на наступний день після прийняття товару. Такий висновок узгоджується з усталеною судовою практикою, зокрема, Верховного Суду.

У такому випадку строк оплати для первісного відповідача наставав би раніше, аніж строк оплати, на який посилається первісний позивач, та який встановлений у додатку до договору у вигляді відтермінування оплати на 21 календарний день.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою календарний (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 6.2 договору, в разі затримки розрахунків за відпущену йому господарством по цьому договору готову продукцію дистриб`ютор сплачує господарству, за письмовою вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення зобов`язання, від своєчасно не сплаченої суми вартості продукції за кожен день прострочення оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено первісним позивачем у загальній сумі 795204,40 грн., нарахованій на вартість простроченого зобов`язання за кожною видатковою накладною, з урахуванням часткових оплат, в межах шестимісячного строку.

Контррозрахунку пені первісним відповідачем до справи не надано.

За наслідком перевірки розрахунку пені, наданого первісним позивачем, суд відзначає, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим.

Отже, позовна вимога первісного позивача про стягнення з первісного відповідача 795204,40 грн. пені підлягає задоволенню.

Також первісний позивач просив стягнути з ТОВ «ЄВРОФУД ЮА» 231407,85 грн. інфляційних втрат та 82203,65 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданих первісним позивачем розрахунків 3% річних у розмірі 82203,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 231407,85 грн., нарахованих на суми простроченого зобов`язання за кожною видатковою накладною, з урахуванням часткових оплат, які, за висновком суду, є арифметично вірними та обґрунтованими.

З огляду на вищезазначене та беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог ФГ ГАДЗ у даній справі у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову ТОВ ЄВРОФУД ЮА до ФГ ГАДЗ про визнання недійсним договору від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України слід відзначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як зазначав Верховний Суд, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

За змістом ст. 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з цих підстав є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Тож, у даному випадку саме на позивача покладено обов`язок доведення наявності тяжких обставин під час вчинення спірного правочину та укладення такого правочину на вкрай невигідних умовах.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 р. у справі № 925/1701/20.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, зустрічний позивач стверджує, що договір від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д, на підставі якого з первісним позовом у даній справі про стягнення коштів з ТОВ ЄВРОФУД ЮА звернулось ФГ ГАДЗ, є змішаним дистриб`юторським договором, який містить елементи договору доручення та комерційного посередництва, та який зустрічним позивачем було укладено під впливом тяжкої обставини, а саме - під загрозою банкрутства товариства через неможливість виконувати зобов`язання, що утворилася на тлі повного припинення можливості імпорту та подальшого продажу продукції з Білорусії, а також у зв`язку з наявністю невиконаних кредитних зобов`язань, і на вкрай невигідних умовах, що підтверджується невідповідністю укладеного договору звичаям ділового обороту, наявністю дисбалансу між правами та зобов`язаннями дистриб`ютора, відсутністю відповідальності господарства тощо.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд констатує, що зустрічним позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності невідповідності укладеного договору звичаям ділового обороту, а також дисбалансу між правами та зобов`язаннями дистриб`ютора.

Також зустрічним позивачем не доведено тієї обставини, яку саме відповідальність господарства мали в силу законодавства передбачити сторони при укладенні договору та не передбачили її, у тому числі - саме внаслідок дій зустрічного відповідача, так само як не доведено тієї обставини, що зустрічний позивач пропонував ФГ «ГАДЗ» будь-які інші умови для їх включення до договору.

Між тим, за умовами даного правочину, сторони погодили постачання товару для реалізації зустрічному позивачу. При цьому, оплата повинна була бути проведена з відтермінуванням на 21 календарний день.

Тобто, внаслідок укладення договору від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д зустрічний позивач отримав можливість реалізовувати товар та з певним відтермінуванням оплачувати його вартість зустрічному відповідачу.

З огляду на викладене, за висновком суду, укладення договору від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д для зустрічного позивача мало наявність існування вигідних умов, що підтверджує економічну доцільність відповідних дій.

Зустрічний позивач зазначає, що на момент підписання договору він перебував в положенні, яке, без вчинення дій з підписання договору з новим постачальником, могло би призвести до банкрутства товариства.

Проте, за наслідком дослідження наявних у справі матеріалів, та обставина, що без вчинення дій щодо укладання саме цього договору та саме з цим контрагентом могло б настати банкрутство ТОВ «ЄВРОФУД ЮА», належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджена.

Суд відзначає, що з матеріалів справи слідує, що після підписання договору від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д зустрічний позивач з 2022 року продовжував здійснювати господарську діяльність та не перебував у стані банкрутства, з чого, враховуючи посилання зустрічного позивача на скрутний стан у 2022 році, можна зробити висновок, що підписання договору позитивно вплинуло на господарську діяльність зустрічного позивача.

Окрім того, господарські відносини сторін та поставки товару за оспорюваним договором тривали майже два роки, при цьому зустрічним позивачем до матеріалів справи не надано доказів, за якими суд міг би зробити висновок, що останній висловлював невдоволення договірними відносинами між сторонами загалом чи якимись невигідними умовами укладеного договору зокрема.

Доказів звернення зустрічного позивача до зустрічного відповідача з пропозиціями щодо внесення змін до будь-яких умов договору, які би ТОВ «ЄВРОФУД ЮА» вважало невигідними для себе на протязі майже двох років здійснення дистриб`юції продукції зустрічного відповідача, до матеріалів справи також не надано.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів у підтвердження тієї обставини, що зустрічний відповідач як контрагент за оспорюваним договором скористався наявністю тяжких обставин у зустрічного позивача та спонукав останнього до укладення договору на невигідних для нього умовах, що свідчить про відсутність зв`язку тяжких обставин, в яких, за твердженням зустрічного позивача, перебував останній з волевиявленням другої сторони щодо вчинення даного правочину.

Наведене вище, за висновком суду, як спростовує посилання зустрічного позивача на укладення договору на вкрай невигідних умовах зокрема, так і свідчить про не доведення тих обставин, з посиланням на вірогідні засоби доказування, якими він обґрунтовує заявлений зустрічний позов загалом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку сукупність правових підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, для визнання недійсним договору від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д є не обгрунтованою та не доведеною, з огляду на що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та пояснень сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення первісного позову та відсутності підстав для задоволення зустрічного позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на первісного відповідача.

Враховуючи, що первісна позовна заява була подана через систему "Електронний суд", належний до покладення на відповідача за первісним позовом судовий збір розраховується із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Поряд з цим, первісний позивач не позбавлений права та можливості вирішити питання щодо повернення надмірного сплаченого судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Водночас, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом, у зв`язку з відмовою в задоволенні останнього, залишаються за зустрічним позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим`є, вул. Радгоспна, буд. 3, код 43317463) на користь Фермерського господарства ГАДЗ (48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, Трибухівська ТГ, вул. Горішня, буд. 79, код 37289250) 1459980 (один мільйон чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 84 коп. основної заборгованості, 795204 (сімсот дев`яносто п`ять тисяч двісті чотири) грн. 40 коп. пені, 231407 (двісті тридцять одну тисячу чотириста сім) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 82203 (вісімдесят дві тисячі двісті три) грн. 65 коп. 3% річних, 30825 (тридцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 56 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОФУД ЮА до Фермерського господарства ГАДЗ про визнання недійсним договору від 02.05.2022 р. № 03/05-2022Д відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.09.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна