№ 139628007, 10.09.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5411/26

3/703/1807/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 04.08.2026 близько 15-00 год за адресою фактичного проживання, вчинив щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме погрожував фізичною розправою та бігав за нею із палицею, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні власну провину визнав частково, пояснивши, що 04.08.2026 в нього на побутовому ґрунті виник конфлікт із неповнолітньою пасербицею, ОСОБА_2 , оскільки він після важкої фізичною роботи (працює підсобним робітником в лісовому господарстві) мав намір відпочити, а вона вимагала допомагати їй робити ремонт. В ході сварки ображав її нецензурними словами, однак категорично заперечує намір заподіяти їй тілесні ушкодження, не бив її та не намагався вдарити. Після цього дружина викликала поліцію. Щодо нього винесли терміновий заборонний припис, був змушений житло покинути та після того не повертався.

Посилався на ті обставини, що в минулому, при призові на строкову військову службу, лікувався в психіатричній лікарні. Має психічне захворювання, востаннє діагностоване в 2026 році за направленням військово-лікарської комісії.

Особа, постраждала від домашнього насильства, ОСОБА_2 , опитана в присутності матері, ОСОБА_3 , пояснила, що її вітчим, ОСОБА_1 тривалий час зловживає спиртним, з приводу чого виникають побутові конфлікти. 04.08.2026 він прийшов додому, був нетверезий. Розпочав сварку із нею, а також із дружиною, ОСОБА_3 , вдарив останню та їх спільного сина ОСОБА_4 , 2014 року народження, тому викликала поліцію. Особисто її ображав нецензурною лайкою та висловлював погрози щодо розправи. Після оформлення поліцією адмінматеріалів вітчим житло залишив та не повертався. Від матері чула, що він має психічні захворювання, про що спочатку не знала.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що з 2014 року перебуває в шлюбі із ОСОБА_1 , до 04.08.2026 проживали разом в її житлі, за адресою АДРЕСА_2 . Чоловік зловживає спиртним, а під час призову його на військову службу дізналася, що в минулому лікувався в ЧОПЛ, про що раніше обізнана не була. 04.08.2026 між ними виникла сварка та ОСОБА_1 , який був нетверезий, вдарив її, спричинивши синці. Це бачила її дочка, чоловік із нею також вчинив сварку, ображав та погрожував, тому викликала поліцію. Сама особисто із заявою про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за тілесні ушкодження, не зверталася, однак протокол на нього склали за насильство в сім`ї щодо неповнолітньої дочки. На даний час чоловік проживає окремо.

Суддя, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Окрім викладених вище пояснень, наданих учасниками справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю письмових доказів, досліджених судом безпосередньо, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №474325 від 04.08.2026; даними рапорту працівника поліції відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, що зареєстрований в Журналі єдиного обліку під №17802 від 04.08.2026; відомостями протоколу прийняття від ОСОБА_3 заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 04.08.2026; письмовими поясненнями особи, потерпілої від домашнього насильства, ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , а також особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 від 04.08.2026; даними форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 04.08.2026; терміновим заборонним приписом серії АА №491263 від 04.08.2026.

Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

За ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст. 20 КУпАП).

Пункт 3 ст. 247 КУпАП виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення у разі неосудності особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 ЄСПЛ визначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.

Усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ вироблений підхід, за яким оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, пункт 46).

Повідомлені учасниками справи обставини з приводу наявності в ОСОБА_1 психічного захворювання, продемонстровані в судовому засіданні ОСОБА_3 виписка із історії хвороби та виписний епікриз, не підтверджують неосудності останнього в момент події адміністративного правопорушення. Сторонами в судовому засіданні не винесено на розгляд суду питання про призначення судово-психіатричної експертизи для встановлення стану психічного здоров`я особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а сам ОСОБА_1 заперечував обмеження його в дієздатності, встановлення опіки чи піклування.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою формулювання обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, що передбачені ст. 129 Конституції України.

У зв`язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», що викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

У зв`язку із викладеним, при прийнятті рішення по суті справи суд керується формулюванням об`єктивної сторони відповідного правопорушення, що наведена уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного, суддя вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує як вчинення домашнього насильства стосовно неповнолітньої особи.

Відповідності ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, наявні дані про особу порушника, приймаючи до уваги ступінь вини, відсутність належним чином зафіксованих обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, за відсутності інформації про притягнення його до адміністративної відповідальності в минулому, суд вважає за доцільне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Даний захід впливу суддя вважає найбільш доцільним для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Дослідивши обставини вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до наступного. З об`єктивної сторони правопорушення виразилося у застосуванні порушником психологічного насильства щодо неповнолітньої пасербиці, але із матеріалів справи не вбачається, що вказаними діями заподіяно суттєву шкоду потерпілій особі, дані про те, що ОСОБА_1 подібні дії вчинювалися в минулому, відсутні. Обставини щодо того, що ОСОБА_1 із 04.08.2026 проживає окремо, відтак не пов`язаний спільним побутом із членами своєї сім`ї, сторонами не заперечувалися.

Отже, суд не вбачає достатніх підстав призначати щодо ОСОБА_1 заходи, передбачені ч. 1 ст. 39-1 КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доказів, які звільняють порушника від сплати судового збору за розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 173-2, ст. 283, 284 КУпАП України, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень (отримувач коштів: ГУК у Черкаській області /тг м. Сміла 21081100, код ЄДРПОУ отримувача: 37930566, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA728999980313020106000023753, код класифікації: 21081100).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя І.В.Овсієнко