Решение № 139625151, 10.09.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/432/26

Провадження № 2/684/409/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі: судді Худенко І.О.,за участі секретаря судового засідання Басок В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за допомогою електронної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 340,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 04 травня 2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №136291 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

За загальними умовами вказаного кредитного договору позичальник ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в сумі 8 000,00 грн на умовах платності користування та зобов`язалась повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Однак у подальшому відповідач не виконувала свої зобов`язання щодо повернення наданого їй кредиту та не здійснювала оплату процентів згідно графіку платежів, в зв`язку із чим утворилася заборгованість в розмірі 11 340,80 грн, з яких: 8 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту та 3 340,80 грн сума заборгованості за відсотками.

19 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера Фінанс`за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/2, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що є законним правонаступником первісного стягувача за вказаним кредитним договором, а тому, з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань та наявність заборгованості, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №136291 від 04 травня 2025 року в розмірі 11 340,80 грн, сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витратина понесену правову допомогу в сумі 15 500,00 гривень.

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2026 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при зверненні з позовом до суду подав клопотання про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечує щодо розгляду справи в порядку заочного провадження із ухваленням заочного рішення у справі.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подавала.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази по справі, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 04 травня2025 року ТОВ «ФК «АвіраГруп» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 136291 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим дговором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 8 000,00 грн; кредит надається строком на 90 днів, тобто до 01 серпня 2025 року; строк дії договору 90 днів (п.п. 1.1-1.2 договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8% річних від суми кредиту в розрахунку 0,72% на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3 договору).

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно норм кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Кредитним договором визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Кредитний договір №136291 від 04 травня 2025 року та додаток №1 до договору підписані ОСОБА_2 04 травня 2025 року з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «KL8302» відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

04 травня 2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» перерахувало на банківську карту ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , реквізити якої нею було зазначено у кредитному договорі, кошти кредиту в сумі 8 000,00 грн, що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПрофітГід».

Таким чином, ТОВ «ФК «Авіра Груп» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

19 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та позивач уклали договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Венера Фінанс» прийняло належні ТОВ «ФК «Авіра Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/2 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №136291 від 04 травня 2025 року.

По виписці з особового рахунку за кредитним договором №136291 від 04 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «ФК «Венера Фінанс» станом на 20 лютого 2026 року (включно) складає 11 340,80 грн, з яких: 8 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та 3 340,80 грн прострочена заборгованість за процентами.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «ФК «Венера Фінанс», перейшло право вимоги за кредитним договором №136291 від 04 травня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_2

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» направлено на адресу ОСОБА_2 вимогу від 20 березня 2026 року про виконання зобов`язань за кредитним договором договором №136291 від 04 травня 2025 року, однак станом на дату подачі позову зазначена вимога було залишена відповідачем без виконання.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог, судом враховано також наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст.1052 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що кредитний договір №136291 від 04 травня 2025 року підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає наведеним вище нормам права.

Таким чином, кредитний договір №136291 від 04 травня 2025 рокує укладеним, будь-які умови, викладені в договорі відповідачем не оспорювалися.

Зазначений договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, номер банківського рахунку. Також в договорі визначено порядок та умови надання кредиту, сплати процентів та комісії.

Вказані дані не перебувають у загальному доступі, є індивідуальними для кожної конкретної особи, а їх обробка потребує згоди самої особи на такі дії.

Отримання відповідачем кредитних коштів на вказаний позичальником при укладенні договору картковий банківський рахунок не спростовано.

Укладаючи договір сторони узгодили порядок повернення кредиту, сплати процентів та комісії.

Наявність заборгованості за договором підтверджується розрахунком позивача, який не спростований відповідачем.

Згідно із ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріали справи містять договір факторингу з відповідними додатками, який об`єктивно вказує на те, що позивач набуло за плату право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором. Цей договір є дійсним та виконаним.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 340,80 грн, з яких: 8 000,00 грн- заборгованість за сумою кредиту та 3 340,80 грн - заборгованість за відсоткамипідтверджені наявними у справі доказами, належним чином обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати судовий збір в сумі 2662,40 гривень.

Позивач просив стягнути із відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 15 500,00 гривень.

На підтвердження витрат правової допомоги позивач надав договір 09/04/26 про надання правової допомоги від 09.04.2026, укладений із адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В., акт про отримання правової допомоги від 27.07.2026, відповідно до якого загальний розмір витрат становить 15 500 грн, рахунок на оплату послуг правничої допомоги № 27.07.2026-69 від 27.07.2026 та платіжну інструкцію № 4732 від 27.07.2026 про оплату послуг правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має платити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до п.3.1 договору №09/04/2026 вартість правової допомоги адвоката обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 3000 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.

Також в якості витрат позивач зазначає «про інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу справи які оцінені в 4 500,00 гривень.

В той же час, справа не містить окремих заяв чи клопотань представника позивача окрім як 30 липня 2026 року заяви про розподіл судових витрат.

Також, матеріали справи не містять доказів щодо моніторингу «Єдиного реєстру судових рішень».

З огляду на викладене, представником позивача не надано доказів на підтвердження понесених витрат в цій частині.

Окрім того, суд вважає, що ця справа не є складною, позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом. Справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, судова практика у справах цієї категорії є усталеною, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним та не потребує витрат часу, який зазначений у акті про отримання правової допомоги від 27.07.2026. У зв`язку з цим, суд доходить до висновку, що розмір витрат на консультацію щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості (1 500,00 грн) та складення та подання до суду позовної заяви (9 000, 00 грн) є завищеними та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу позивача слід зменшити та встановити у розмірі 5 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (місцезнаходження: вул. Львівська, будинок 23, офіс 703, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за кредитним договором №136291 від 04 травня 2025 року в сумі11 340,80 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 3 340,80 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (місцезнаходження: вул. Львівська, будинок 23, офіс 703, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 43561872) судовий збір в розмірі 2 662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне заочне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя Інна ХУДЕНКО