Решение № 139621897, 10.09.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1482/26

Провадження №2/485/955/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Камінський Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 21.07.2024 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 5302041, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачці кредит у сумі 10000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів.

26.11.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №112-МЛ, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідачка умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість у розмірі 63411,20 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 10000,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 47261,2 грн, простроченою заборгованістю за комісією 1150,00 грн, заборгованості за неустойкою в сумі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

07.08.2026 від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідачки позовні вимоги визнає частково, а саме визнає вимоги в частині стягнення тіла кредиту та комісії, в іншій часині просить відмовити. В обґрунтування зазначив, що визначена в договорі денна відсоткова ставка суперечить положенням ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", та згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час воженого стану заборонено нарахування неустойки. Також подав заяву про зменшення витрат на правову допомогу, які поніс позивач, до 2000,00 грн.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник позивача згідно поданої письмової заяви просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідачка та її представник про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 21.07.2024 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5302041, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 10000,00 грн строком на 345 днів до 01.07.2025 (п. 1.4) зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 511,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (а.с.6-12).

Відповідно до п.1.5.1. передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1150,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Також відповідачка ознайомилася з паспортом споживчого кредиту (а.с. 14-16)

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 120107, який відправлено на номер телефону відповідачки (а.с. 16 зворот).

Факт переказу коштів підтверджений платіжним дорученням № 137137385 від 21.07.2024 про переказ коштів ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 у сумі 10000,00 грн (а.с.17).

Згідно листа АТ «Універсал банк» на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та підтверджено зарахування на грошових коштів 21.07.2024 в сумі 10000,00 грн (а.с. 103).

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів представником відповідачки у відзиві не спростовується.

26.11.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" передало позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі й за кредитним договором № 5302041 від 21.07.2024, укладеним між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 , в сумі 33031,20 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 16881,20 грн - сума заборгованості по відсотках, 1150,00 грн сума заборгованості по комісії, 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (а.с. 21 зворот - 33).

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитними договором складеними первісним кредитором ТОВ "Мілоан", кредитором ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 5302041 від 21.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 63411,20 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 10000,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 47261,2 грн, простроченою заборгованістю за комісією 1150,00 грн, заборгованості за неустойкою в сумі 5000,00 грн (а.с. 17 зворот - 21).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору про споживчий кредит № 5302041 від 21.07.2024, вбачається що його укладено в електронній формі.

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "Мілоан" за договором про споживчий кредит № 5302041 від 21.07.2024, до позивача у справі.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення неустойки в сумі 5000,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54).

Умовами договору сторони домовились про сплату позичальницею процентної ставки у розмірі 511,00 відсотків річних, що узгоджується п.1.5.2.-1.5.3. договору.

Згідно п. 1.5. договору денна процентна ставка складає 1,15%.

Відповідно до умов Договору отриманий відповідачкою на його підставі кредит є споживчим.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначається Закону України «Про споживче кредитування».

Стаття 8 згаданого закону регулює питання реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

Тому умови договору про споживчий кредит № 5302041, який укладений 21.07.2024 на умовах споживчого кредиту, мають відповідати вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки 47261,20 грн процентів за користування кредитними коштами, які розраховано із застосуванням розміру процентів 511,00 % річних в межах строку кредитування з 21.07.2024 по 01.07.2025, проте з таким розрахунком процентів за користування кредитом суд не може погодитись.

У договорі про споживчий кредит № 5302041 від 21.07.2024 зазначена денна процентна ставка 1,15% без застереження періоду застосування такого розміру денної процентної ставки, тоді як з 21.08.2024 її розмір не може бути більшим за 1%. Тобто умови Договору щодо денної процентної ставки з 21.08.2024 суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», тоді як ці умови за період з 21 липня по 20 серпня 2024 року відповідають вимогам цього Закону.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За такого умови Договору про визначення денної процентної ставки на рівні 1,15%, починаючи з 21.08.2024, обмежують права позичальника порівняно з вимогами закону щодо граничного розміру денної процентної ставки, а тому є нікчемними з дня укладання Договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

За такого проценти за користування кредитом (їх розмір за весь строк кредитування) є невід`ємною складовою розрахунку денної процентної ставки, тому у разі не визначення сторонами Договору значення денної процентної ставки відсутні підстави для визнання погодженими розміру процентів за користування кредитом, починаючи з 21.08.2024.

З 21.07.2024 року по 20.08.2024, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 20.08.2024 (включно) відповідачці нараховані відсотки за користування кредитом в загальній сумі 4200,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідачки.

З урахуванням правил закріплених в ст. 217 ЦК України, нікчемною буде лише та умова договору, в якій передбачено саме перевищення максимального розміру денної процентної ставки.

Одеже, якщо сторони в договорі про споживчий кредит узгодили розмір денної процентної ставки який перевищує встановлений законодавством розмір, ця умова є нікчемною в частині перевищення максимального розміру процентів.

Наслідком цього є застосування до правовідносин сторін законодавчо встановленої денної процентної ставки в розмірі 1% на день з 21.08.2024, що забезпечує справедливий баланс інтересів та захист право споживачів.

Кваліфікація нікчемною умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки не зумовлює безоплатність фінансової послуги, оскільки застосовується правило щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Таким чином, за період з 21.08.2024 по 01.07.2025 розмір відсотків складає 31500,00 грн (10000,00грн*1%*315днів), які також підлягають стягненню з відповідачки.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення, однак частково в сумі 46850,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 10000,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 35700,00 грн (4200,00+31500,00), простроченою заборгованістю за комісією 1150,00 грн.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 48).

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (73,88 %) в розмірі 1966,98 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Креди-Капітал» та адвокатським об`єднанням "Апологет" (а.с. 37), акт № Д/28880 про надання послуг від 15.07.2026, відповідно до якого сума наданих послуг складає 8000,00 грн (а.с. 38), детальний опис наданих послуг до акту № Д/28880 (а.с 38 зворот).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000 грн., оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором про споживчий кредит № 5302041 від 21.07.2024 в сумі 46850,00 (сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят грн 00 коп) грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 35700,00 грн - заборгованість за сумою відсотків, 1150,00 грн - заборгованість по комісії, а також судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1966,98 грн (одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість грн 98 к.), та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Дата складення повного судового рішення 10.09.2026.

Суддя О. В. Соловйов