Постановление суда № 139619213, 01.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/7269/26

Провадження № 1-кс/175/958/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

01 травня 2026 року с-ще Слобожанське

Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчої СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026047240000062 від 01.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров Донецької області, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони четвертої роти охорони другого батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимості не маючого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 слідча ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, слідчим обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив два кримінальних правопорушення, одне з яких, передбачене ч.1 ст.190 КК України та відноситься до кримінальних проступків, а інше передбачено ч.5 ст.407 КК України та відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, а також наявністю ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання і просив його задовольнити з огляду на наявність зазначених в клопотанні ризиків і неможливості застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили у задоволенні клопотання відмовити та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Відомості про кримінальні правопорушення 01.04.2026 та 27.04.2026 внесені до ЄРДР за №12026047240000062 з правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 та ч.5 ст.407 КК України.

29.04.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

30.04.2026 солдату ОСОБА_4 повідомлено про підозру, згідно якої він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом, та проходячи її в посаді стрільця відділення охорони взводу охорони четвертої роти охорони другого батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 , 24.03.2026 приблизно о 12:00 перебуваючи на вулиці, за адресою: АДРЕСА_2 , більш точний час та місце під час досудового розслідування встановити не надалося можливим, підійшов до раніше йому не знайомого потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вирішив познайомитись, після чого запропонував останньому випити алкогольні напої та під час розмови в руках потерпілого побачив мобільний телефон марки «Samsung» Galaxy, кольору Black, та у нього раптово виник протиправний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою.

Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи умисно із корисливих мотивів, під надуманим приводом зателефонувати, попросив у потерпілого мобільний телефон «Samsung» Galaxy, кольору Black.

Потерпілий ОСОБА_7 , будучи впевнений у сумлінності намірів ОСОБА_4 , добровільно передав останньому свій мобільний телефон, а ОСОБА_4 не маючи намірів виконувати взяте на себе зобов`язання по поверненню мобільного телефону, діючи умисно із корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, заволодів чужим майном, яке належить потерпілому ОСОБА_7 , а саме: мобільним телефоном марки «Samsung» Galaxy, кольору Black, об?єм пам?яті 64 GB, імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 , разом з картою пам?яті ємністю 1 Тб, марки Mi Хіоті V60,IC,ХC,A2 та чохлом на мобільний телефон Samsung Galaxy A04e, ринкова вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи складає 3 713,25 грн, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився чужим майном на власний розсуд, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3713,25 грн. Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом, на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони четвертої роти охорони другого батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 09.01.2026 самовільно залишив в/ч НОМЕР_1 , яка розміщена в районі населеного пункту АДРЕСА_3 , більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану, та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов?язуючи його із виконанням обов?язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 28.04.2026, коли місце його знаходження було встановлено співробітниками ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровськи р-н, с-ще Обухівка, вул. Молодіжна, 3, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Умисні дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфікуються за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України, як заволодінні чужого майна шляхом зловживання довірою (шахрайство), та ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчиненому в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступне.

Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як визначено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.

Про існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.90 та ч.5 ст.407 КК України можуть свідчити наступні докази, долучені до клопотання: наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 04.04.2026 про результати службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_4 ; Акт службового розслідування з додатками; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; протокол огляду речі від 02.04.2026; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.04.2026; висновок судово-товарознавчої експертизи.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України відноситься до кримінальних проступків, а ч.5 ст.407 КК України до тяжких злочинів.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких передбачено ч.1 ст.190 КК України та відноситься до категорії кримінальних проступків, та ч.5 ст.407 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбаченого покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 рокі, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв`язку із чим слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, оскільки такі не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки, лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відтак вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо існування ризику впливу на свідків та інших учасників цього кримінального провадження.

Також є слушними доводи слідчого про існування ризиків передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 згідно пред`явленої підозри вчинив два кримінальним правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1, 3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України - є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке було вчинено ОСОБА_4 , доведених ризиків та даних про особу підозрюваного, останньому необхідно визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами статей 176-178, 182, 183, 194, 196, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчої СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Дата закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 27 червня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця перебування;

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій отримується підозрюваний.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1