Решение № 139618554, 08.09.2026, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/601/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року с-ще Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

за участю секретаря с/з Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 206168 від 23.10.2025 у розмірі 25 113 грн., судовий збір в сумі 2 662, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 206168 на суму 24 706,00 грн.

Згідно з умовами Кредитного договору ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти в розмірі та на умовах, вказаних у кредитному договорі, а відповідачка зобов`язалась вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Позивач стверджує, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, ініціювавши переказ частини коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідачки, а решту за згодою відповідачки зарахував в рахунок заборгованості за кредитним договором № 1854461 від 28.05.2025 року.

Однак, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого а неї утворилась заборгованість, яка становить 26 313, 00 грн. та складається з: 24 706, 00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 6, 00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 401, 00 грн. - заборгованості по комісії; 1 200, 00 грн. - заборгованості по штрафним санкціям.

Також позивач зазначив, що 10.10.2025 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 206168 від 23.10.2025 року.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 206168 від 23.10.2025 року у загальному розмірі 25 133, 00 грн., а також судові витрати в сумі сплаченого судового збору у розмірі 2 662, 40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 7 000 грн.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 01.07.2026 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Також ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 22.07.2026 року за клопотанням представника позивача було витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію, чи видавалась платіжна картка № 4449-49ХХ-ХХХХ-0296 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період 23.10.2025 по 28.10.2025.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити в його відсутність, позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 судове засідання також не з`явилась, надіслала до суду заяву, в якій позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» визнала частково лише в частині заборгованості за тілом кредиту, також просила зменшити витрати на правничу допомогу позивача, оскільки вважає їх завищеними, розгляд справи просила проводити в її відсутність (а.с. 23).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.10.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 206168, який було підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора ed97ba60 23.10.2025 о18:54 (а.с. 29-35).

Згідно з п. 2.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

За умовами п. 2.2.1 кредитного договору ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» надало відповідачці кредит в розмірі 24 706, 00 грн. в наступному порядку: у розмірі 20 989, 42 грн. для погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 185461 від 28.05.2025 року, укладеному з кредитодавцем, у розмірі 10, 68 грн. на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 ; у розмірі 3 705, 90 грн. шляхом погашення заборгованості ОСОБА_1 за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. договору.

Згідно з п. 2.3. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0, 10 % річних;тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, а саме 273 дні з 23.10.2025 року по 23.07.2026 року (п. 2.6. договору).

Згідно з п. 2.5. договору комісія за надання кредиту складає 3 705, 90 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою від 09.04.2026 року, виданою директором ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», а також банківською випискою з карткового рахунку відповідачки (а.с. 36-37, 53-54)

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «ФК «КРЕДИПЛЮС» та ОСОБА_1 кредитного договору № 206168 від 23.10.2025 р.

Також встановлено, що 10.10.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір Факторингу № 10102025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» передала (відступила) ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі й до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 206168 від 23.10.2025 року (а.с. 38-42).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

При цьому встановлено, що відповідач в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит № 206168 від 23.10.2025 року, наданим позивачем, заборгованість за кредитним договором становить 26 313, 00 грн. та складається з: 24 706, 00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 6, 00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 401, 00 грн. - заборгованості по комісії; 1 200, 00 грн. - заборгованості по штрафним санкціям (а.с. 43-44).

При цьому позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 113, 00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 24 706, 00 грн.; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 6, 00 грн.; а також заборгованості по комісії в сумі 401, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих грошових коштів не повернула, тому позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 25 113, 00 грн. підлягають задоволенню.

В силу ст. 141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп., яка сплачена позивачем за подання до суду даної позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду, понесені позивачем витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 7 000 грн. підтверджені наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, копією договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року та додатком № 1 до нього, що укладений між позивачем та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», актом прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, додатковою угодою № 25771533406від 20.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність № 4267/10, виданого 26.08.2010 року, (а.с. 45-54).

При цьому під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/15063/18.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на зазначене, враховуючи пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, категорію та складність справи, по якій наявна узгоджена та усталена судова практика, а також враховуючи заперечення відповідачки щодо розміру відшкодування та клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність часткового стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, стягнувши їх у сумі 2 000, 00 грн. з відповідачки ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 610, 611, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263, 265, 268ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про споживчий кредит № 206168 від 23.10.2025 року в розмірі 25 113 гривень 00 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 622 гривні 40 копійок, а також 2 000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу, а всього 29 775 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.С. Данилюк