Решение № 139617451, 08.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4283/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

до

Головного управління Національної поліції у Львівській області

(79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833)

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6794042 від 09 березня 2026 року, яка винесена поліцейським Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Романовичем Юрієм Богдановичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову покликається на те, що 09.03.2026 поліцейським Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Романовичем Юрієм Богдановичем, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6794042 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн 00 коп.

Позивач стверджує, що з оскаржуваної постанови вбачається, що 08.03.2026 о 22 годині 40 хвилин у с-щі Гірник, Шептицького р-ну у пров. Шевченка, 20, ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом марки Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування засобом, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху. В цей же час, п . 7 оскаржуваної постанови, після слів «До постанови додаються», не зазначено нічого, що би додавалося до постанови та було доказом вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.

За твердженнями позивача, останній не керував транспортним засобом, а таким керувала ОСОБА_2 , про що було повідомлено працівникам поліції, однак останніми вказане до уваги не було прийнято та протиправно зазначено про те, що позивач відмовився від підпису. Вказує також про те, що оскаржувана постанова не складалась у його присутності, для ознайомлення не надавалась та не оголошувалась, а процес розгляду справи про адміністративне правопорушення не відбувався.

Відтак, позивач вказує на те, що при складанні оскаржуваної постанови не встановлено доказів у підтвердження її правомірності, не встановлено керування позивачем транспортним засобом та наявність у його діях ознак правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, доказів зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

16.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого сторона відповідача заперечує проти задоволення позову, у зв`язку з його безпідставністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач, в особі уповноваженого представника, вказує, що відповідно до оскаржуваної постанови 09.03.2026 о 00:37:10 поліцейським ВРПП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Романовичем Юрієм Богдановичем щодо громадянина ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6794042 від 09.03.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки 08.03.2026 о 22:40:11 адресою с-ще Гірник, провулок Шевченка 20, водій ОСОБА_1 керував ТЗ марки Ауді а6 д.н.з. НОМЕР_3 будучи позбавленим права керування 20.03.2025р терміном на 1 рік, чим порушив п.2.1.а ПДР України. Також, поліцейським було належним чином роз`яснено водію його конституційні та процесуальні права.

Крім цього, вказує, що фіксація правопорушення зафіксована на нагрудний відеореєстратор поліцейського відповідно до пункту 9 частини першої статті 31, статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідного до вимог «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженого наказом МВС №1026 від 18.12.2018 року. При розгляді справи поліцейським позивач жодних переконливих доводів своєї невинуватості не надав, з жодними клопотаннями не звертався. Вказує, що згідно відеофіксації, яку здійснювали працівники поліції по даній події було встановлено, що позивачу було зачитано, озвучено та повідомлено, що відносно нього винесена дана адміністративна постанова, однак від отримання її він відмовився, про що зроблений відповідний запис у постанові, а також на відео чітко видно, що за кермом перебував безпосередньо позивач, що спростовує його доводи, що за кермом була інша особа.

Зазначає також, що згідно системи Інформаційний портал Національної поліції підсистеми Адмінпрактика-штрафи, штраф за оскаржуваною постановою позивач добровільно оплатив 19.03.2026, що підтверджується витягом з системи ІКС ІПНП, а тому позивач свідомо вводить суд в оману щодо того, що він дізнався про дану постанову лише 29.05.2026 на засіданні Шептицького міського суду.

Вказує про те, що основним доказом по винесенню адміністративної постанови є відеозапис здійснений на технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію порушення ПДР, яке не фіксувалося у автоматичному режимі.

Більше того, зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Відтак, представник вважає, що позовні вимоги вказані у позовній заяві не знайшли свого підтвердження та не відповідають дійсності, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що учасники процесу не з`явилися у судове засідання, обізнані про наявність даного адміністративного позову у провадженні суду, а також повідомлялися про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, з огляду на відсутність обставин які перешкоджає розгляду справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутності.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Суд, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Романовичем Юрієм Богдановичем серії ЕНА №6794042 від 09 березня 2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.1.а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.

Із змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , в порушення вимог п.2.1.а ПДР, 08.03.2026 о 22:40:11 за адресою с-ще. Гірник, пров. Шевченка, 20, керував транспортним засобом марки Audi A6, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування 20.03.2025 терміном на один рік.

Вимогами частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» на учасників дорожнього руху покладено обов`язок знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( із змінами і доповненнями).

Згідно з вимогами п. 1.1 ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.

Відповідно до п. 2.1.а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Позивач вказує, що він не керував транспортним засобом, оскільки ним керувала ОСОБА_2 , а постанова складена без його присутності, йому не оголошувалась та для ознайомлення не надавалась, розгляд справи фактично не проводився. Також, позивач зазначає про відсутність доказів його керування транспортним засобом та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно положень частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За правилами частини третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Частинами 3, 5 ст. 258 КУпАП встановлено, що протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Аналіз наведених положень чинного законодавства свідчить про те, що уповноважені представники поліції наділені повноваженнями проводити розгляд справ, які віднесені до їх компетенції на місці вчинення правопорушення.

Згідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених у ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно пояснень представника відповідача наведених у відзиві, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення засвідчується матеріалами з відеозаписів.

Суд приймає до уваги вищенаведені доводи представника відповідача, оскільки такі підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, які були досліджені судом безпосередньо, а саме відеоматеріалами.

Так, з наведених відеозаписів судом встановлено, що ОСОБА_1 , який знаходився на водійському сидінні транспортного засобу після його зупинки поліцейськими повідомлено про допущене ним порушення Правил дорожнього руху, зокрема роз`яснено вимоги суть вчиненого ним правопорушення. Крім того, зафіксовано хід провадження у справі, зокрема роз`яснення останньому його права та обов`язки, а також обставини, що викладені у оскаржуваній постанові. У свою чергу, заперечення ОСОБА_1 зводились тільки до того, що він не керував транспортним засобом, що спростовується дослідженими судом відеозаписами.

Таким чином, вказаними відеозаписами підтверджуються обставини викладені у оскаржуваній постанові та спростовуються доводи позивача щодо недопущення ним порушень Правил дорожнього руху.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним адміністративного правопорушення зазначеного в оскаржуваній постанові.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи доводи учасників провадження, дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.

Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у постанові) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії відповідача. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, з досліджених під час судового розгляду матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, встановлено те, що така відповідає вимогам чинного законодавства, винесена з дотриманням встановленої процедури уповноваженою особою. Крім того, стягнення призначене посадовою особою, яка винесла постанову визначено в межах санкції відповідної статті КУпАП, з врахуванням фактичних обставин справи. Таке стягнення відповідає засадам його призначення.

Щодо доводів позивач про те, що у п. 7 оскаржуваної постанови, після слів «До постанови додаються», не зазначено нічого, то суд наголошує, що окремі дефекти рішення контролюючого органу (субєкта уповноваженого на розгляд справи про адміністративне правопорушення) не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято відповідним органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, розмір останніх тощо), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний за своєю суттю і змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі №826/15341/15.

Суд також виходить з того, що розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, він повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного.

Ухвалюючи рішення у справі, суд також враховує наступне.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

За змістом статті 210 КАС України, до процесуальних обов`язків адміністративного суду віднесено з`ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. У такий спосіб проявляється інформування учасників адміністративного процесу щодо порядку реалізації судового розгляду та змісту адміністративної справи. Ознайомлення зі змістом джерел доказів (засобів доказування) дає змогу належно встановити обставини адміністративної справи. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6794042 від 09 березня 2026 року, яка винесена поліцейським Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Романовичем Юрієм Богдановичем, про притягнення позивача до відповідальності, відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

У свою чергу, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме відеозаписами здійсненими працівниками поліції, які засвідчують обставини викладені в оскаржуваній постанові.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає, що при ухваленні оскаржуваної позивачем постанови про притягнення його до відповідальності факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення був доведений поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що законних підстав для задоволення заявлених вимог немає.

Відповідно до вимог пункту 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У випадку відмови у задоволенні позову, витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 286 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву залишити без задоволення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6794042 від 09 березня 2026 року, яка винесена поліцейським Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Романовичем Юрієм Богдановичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області

(79007, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833),

представник відповідача Слюсарчук Марія Романівна.

Повний текст судового рішення складений 08.09.2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький