Решение № 139616606, 08.09.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2962/26

2/703/2192/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Новий Колектор» через систему «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №5496487 від 28 квітня 2025 року у розмірі 153439 грн. 54 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 5496487, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит в сумі 40000 грн 00 коп., строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно п.п. 1.6.-1.7.2 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору включає суму кредиту, Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 180 800,00 гривень, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 179 660,00 гривень. Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору включають Комісію, (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 140 800,00 гривень. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 139 660,00 гривень.

Позивач стверджує що первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 27 січня 2026 року у розмірі 153439 грн. 54 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 39999 грн. 99 коп., заборгованість за відсотками становить 93439 грн. 55 коп., а також штраф у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

27 січня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № C7-270126-1, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5496487 від 28 квітня 2025 року перейшло до ТОВ «Новий колектор».

Посилаючись на вказані обставини та те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за вищевказаним кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Новий колектор», яке набуло право вимоги за ним, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 153439 грн. 54 коп., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, правом на подачу відзиву не скористався, однак від представника відповідача адвоката Геріх Н.А. до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій остання зазначила, що відповідач із заявленими позовними вимогами у визначеному позивачем розмірі не погоджуються, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать спеціальним нормам законодавства України щодо соціального і правового захисту військовослужбовців, з огляду на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 13 січня 2023 року по даний час. При цьому кредитний договір був укладений 28.04.2025 року, тобто вже у період проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією. Відтак, у зв`язку із проходженням відповідачем служби у ЗСУ просить звільнити його від сплати нарахованих процентів за кредитним договором та штрафу на підставі ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Щодо решти позовних вимог заперечень не висловила. При цьому представник відповідача зауважила, що факт здійснення відповідачем платежів за вказаним кредитним договором не може свідчити про визнання останнім правомірності нарахування процентів та штрафних санкцій, які прямо заборонені законом. На переконання представника відповідача, вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання кредитного зобов`язання, не припиняє передбачених законом гарантій військовослужбовця та не надає кредитору права здійснювати заборонені законом нарахування. Крім того, вважає, що здійснені відповідачем платежі повинні бути враховані при визначенні фактичного залишку заборгованості за основною сумою кредиту після виключення з розрахунку всіх незаконно нарахованих процентів, штрафів та інших платежів, однак власного розрахунку заборгованості стороною відповідача не подано.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Так, судовому засіданні встановлено, що 27 січня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № C7-270126-1 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Новий колектор» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Так, відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язаний відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.

Пунктом 2.2. Договору факторингу встановлено, що Сторони погодили, що Клієнт за цим Договором має право передати Факторові Право вимоги як за одним Кредитним Договором, так і за декількома Кредитними Договорами. Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки, встановлені цим Договором факторингу.

Відповідно до п.2.4. Договору факторингу Сторони домовилися, що право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту надходження грошових коштів, в розмірі, визначеному в п.3.2. Договору, на рахунок Клієнта та після підписання Сторонами відповідного Акту прийманняпередачі Переліку (Додаток 1) Сторони погодили, що Акт приймання-передачі підписується Сторонами після надходження грошових коштів, в розмірі визначеному в п.3.2. Договору, на рахунок Клієнта.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено Перелік № 1 (Додаток №2 до Договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026), згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за Договором № 5496487 від 28.04.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким в тому числі являється ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 укладено Договір № 5496487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит в сумі 40000 грн 00 коп., строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно п.1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.п. 1.4.1.-1.4.2. Позичальнику за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка у розмірі 0,95% за кожний день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3.

Денна процентна ставка за Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%.

Знижена процентна ставка становить 0,8550% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 27.05.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0,9699%.

Згідно п.п. 1.6.-1.7.2 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору включає суму кредиту, Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 180 800,00 гривень, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 179 660,00 гривень. Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору включають Комісію, (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 140 800,00 гривень. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 139 660,00 гривень.

Згідно п. 2.1. Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .

Згідно п. 2.4. Договору встановлено, що Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п. 2.1. Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору Сторони погодили, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Відповідно до п. 9.7.1 договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Судом встановлено, що вказаний кредитний договір підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора «66851» (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Підстав вважати, що вказаний кредитний договір не був підписаний відповідачем у суду немає та відповідачем зворотного не доведено.

Сторони узгодили розмір кредиту/позики, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов`язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати будь-яку з них такою, що може трактуватися як явно несправедлива у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

На підтвердження виконання первісним кредитором умов Кредитного договору № 5496487 від 28 квітня 2025 року, позивач надає інформаційну довідку ТОВ «Пейтек» № 20260127-374 від 27.01.2026 року, відповідно до якої 28 квітня 2025 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 40000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 , що являється доказом видачі кредитних коштів. Вказана обставина стороною відповідача не заперечувалась.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №5496487 від 28.04.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 27.01.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 153439 грн. 54 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 39999 грн. 99 коп., заборгованість за відсотками становить 93439 грн. 55 коп., а також штраф у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості за кредитним договором як позивачу, так і попередньому кредитору, матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало умови укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надало відповідачу кредитні кошти, які в цьому договорі зазначені, що не спростовано та не заперечувалось стороною відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту укладення між ТОВ «Лінеура Україна» (первісним кредитором) та відповідачем у справі ОСОБА_1 вказаного правочину.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Дослідивши матеріали цивільної справи, зібрані по справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_1 28 квітня 2025 року уклав кредитний договір №5496487 з ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого є позивач ТОВ «Новий Колектор» та отримав кредитні кошти в межах кредитного ліміту. Водночас, останній порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв`язку з чим за цим договором виникла прострочена заборгованість. Таким чином, свої зобов`язання відповідач по договору не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем.

Разом з тим, відповідач, заперечуючи щодо стягнення з нього нарахованих відсотків за вказаним кредитним договором, до матеріалів цивільної справи долучив копію військового квитка серії НОМЕР_5 та довідки форми 5 (для військовослужбовців) від 07.11.2024 року, від 13.06.2025 року, від 03 травня 2026 року та від 05.08.2026 року, видані командиром в/ч НОМЕР_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 13 січня 2023 року і по даний час проходить військову службу ЗСУ за мобілізацією. Відтак, у зв`язку із проходженням служби у ЗСУ просить його звільнити від сплати нарахованих процентів за кредитним договором та штрафу на підставі ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що в період дії кредитного договору №5496487 від 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходив військову службу. Однак, згідно наданих позивачем розрахунків за вказаним кредитним договором вбачається, що під час проходження відповідачем військової служби первісним кредитором здійснювалось нарахування останньому відсотків за кредитом та штрафних санкцій.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Таким чином, в силу п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: - звільнення від сплати відсотків за користування кредитом та звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був призваний на військову службу з 13 січня 2023 року за мобілізацією та проходить військову службу в Збройних Силах України до цього часу, що підтверджено належними доказами. Вказані відомості позивачем спростовані не були.

Із наданих позивачем доказів вбачається, що заборгованість по сплаті відсотків за кредитним договором та штрафам у відповідача виникла після 13 січня 2023 року, тобто вже на момент проходження відповідачем військової служби в ЗСУ за загальною мобілізацією.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач у період проходження військової служби користується пільгами, передбаченими ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки відповідачем надано достатні докази на підтвердження тих обставин, що він має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, та штрафних санкцій, нарахованих в зв`язку з порушенням ним умов договору, оскільки в період нарахування таких складових заборгованості за кредитом він перебував на військовій службі в Збройних Силах України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому має право на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом та штрафу у вказаний період.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову лише в частині стягнення суми тіла кредиту за договором №5496487 від 28 квітня 2025 року. Водночас, позовні вимоги щодо стягнення відсотків та штрафу не підлягають до задоволення, у зв`язку із тим, що на момент нарахування вказаних складових заборгованості відповідач був військовослужбовцем, а тому такі нарахування здійснені в порушення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та стягненню не підлягають.

Окрім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №5496487 від 28 квітня 2025 року вбачається, що відповідачем на погашення заборгованості 28 травня 2025 року було здійснено платіж в загальному розмірі 13918 грн. 01 коп., з яких на погашення тіла кредиту позивачем було зараховано 0 грн. 01 коп., на погашення відсотків 9918 грн. 00 коп. та на погашення комісії за видачу кредиту 4000 грн. 00 коп.

Суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно було зараховано кошти на погашення відсотків у розмірі 9918 грн. 00 коп., які вносились відповідачем на погашення кредиту, в зв`язку з тим що останній на той час був діючим військовослужбовцем, відтак відсотки у вказаному розмірі також підлягали списанню.

Відтак, сплачені ОСОБА_1 кошти на погашення заборгованості у розмірі 9918 грн. 00 коп. необхідно спрямовувати виключно на погашення тіла кредиту.

З огляду на викладене, обґрунтована сума боргу, що лишилась недоплаченою відповідачем на користь позивача становить 30081 грн. 99 коп. та є різницею між заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за тілом кредиту (39999 грн. 99 коп.) та сумою коштів, яку позивачем було безпідставно зараховано на погашення відсотків (9918 грн. 00 коп.)

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в повному обсязі повернуті не були, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що лишилась недоплаченою відповідачем на користь позивача.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Виходячи із розміру отриманих та внесених, на погашення боргу, коштів, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» підлягає стягненню 30081 грн. 99 коп. заборгованості по тілу кредиту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Новий Колектор» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 521 грн. 97 коп. (30081,99 х 2662,4 / 153439,54 = 521,97).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат матеріали справи не містять та сторонами не надано.

На підставі викладеного, відповідно до ст.525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №5496487 від 28 квітня 2025 року в розмірі 30081 грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 521 грн. 97 коп., а всього - 30603 (тридцять тисяч шістсот три) грн. 96 (дев`яносто шість) коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», адреса: 01133, місто Київ, вул.Алмазова Генерала, будинок 13 , офіс 601 ЄДРПОУ 43170298, р/р НОМЕР_6 в АТ «ОТП БАНК».

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий: В. В. Волосовський