Решение № 139614726, 07.09.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1778/26

Провадження № 2/373/1554/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 вересня 2026 року м.Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі секретарки Герасько К.Г.

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представниця позивача звернулась до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1401-2066 від 28.05.2024 у розмірі 5000,00 грн; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 28.05.2024 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1401-2066 зі встановленою сумою кредиту 1000,00 грн, строк кредитування 365 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,45% за кожен день користування кредитом.

Відповідачка належним чином не виконала свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого станом на 13.04.2026 утворилась заборгованість, у розмірі 5000,00 грн, з яких: 1000,00 грн заборгованість за кредитом, 4000,00 грн заборгованість за процентами.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.08.2026 призначено судове засідання у справі.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату розгляду справи повідомлені, від представника позивача в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

У зв`язку з цим, відповідно до вимог ст.280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступні обставини:

28.05.2024 між сторонами був укладений договір про відкриття кредитної лінії продукту «CreditKasa» №1401-2066, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 1000,00 грн на строк 365 календарних днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,45 % за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір засвідчений електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора.

У п.4.6 договору зазначено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

У п.12 кредитного договору зазначений особистий платіжний засіб позичальниці НОМЕР_1 .

На підтвердження перерахування кредитних коштів подана копія квитанції платіжної системи «LiqPay» та довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс», з яких вбачається, що 28.05.2024 о 13:29 на карту № НОМЕР_2 були перераховані кошти у розмірі 1000,00 грн за кредитним договором №1401-2066 від 28.05.2024.

Відповідно до складеного позивачем розрахунку станом на 13.04.2026 утворилась заборгованість у розмірі 5000,00 грн, з яких: 1000,00 грн заборгованість за кредитом, 4000,00 грн заборгованість за процентами.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п.53 ст.1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку- платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п.54 ст.1 цього Закону, платіжна інструкція розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Як зазначено в п.6 ч.1 ст.5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Як зазначено в ч.1 ст.49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.

Відповідно до чч.3, 4 ст.49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.

Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.

Згідно з ч.5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.

Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.

22.11.2023 було прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення до Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

Судом встановлено, що акцептуючи угоду про укладення кредитного договору №1401-2066 від 28.05.2024, відповідачка прийняла умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

Позивачем було передано відповідачці на виконання договору, визначену в них суму коштів, що підтверджується квитанцією системи «LiqPay» та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», де вказано необхідну інформацію для ідентифікації цього платежу, як такого, що здійснений на виконання договору №1401-2066 від 28.05.2024.

Разом з тим, суд вважає розмір нарахованих позивачем відсотків у розмірі 4000,00 грн явно завищеним відносно суми кредиту в розмірі 1000,00 грн.

Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023. Перехідні положення закону застосовуються у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового Закону. Отже, положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються виключно до кредитних договорів, укладених до 24.12.2023, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати.

Натомість до кредитних договорів, укладених після 24.12.2023, підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки кредитний договір №1401-2066 був укладений 28.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідачки не могла перевищувати 1 %.

Крім того, у постанові Верховного Суду у справі №679/1103/23 від 12.02.2025, із посиланням на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зроблено висновок, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Зазначений висновок Верховного Суду зроблений у справі за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до споживача про стягнення кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, що є аналогічним справі, яка розглядається. Тобто позивач гарантовано обізнаний про цей висновок та він є релевантним цій справі.

Прийняті відповідачкою умови договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами є явно несправедливими, враховуючи суму отриманого кредиту у розмірі 1000,00 грн, строку кредитування 365 календарних днів (п.4.10, 4.12 кредитного договору) та є непомірним тягарем для позичальника, що призвело до нарахування відсотків у сумі 4000,00 грн, яка вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальниці (споживачки), відтак п.4.10 кредитного договору є несправедливимим і суперечать принципам розумності та добросовісності.

Фактично заборгованість позичальника за нарахованими відсотками у 4 рази перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Зважаючи на те, що зобов`язання має виконуватись належним чином, беручи до уваги очевидну неспівмірність нарахованої та несправедливість заявленої до стягнення суми відсотків за користування кредитними коштами, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що розмір відсотків за користування кредитними коштами в цьому випадку не може перевищувати 1% за кожен день користування кредитом.

Судом в межах погодженого сторонами строку кредитування (365 календарних днів) визначено суму заборгованості за процентами із застосуванням денної процентної ставки 1% 3650,00 грн (1000,00 грн : 100% х 1% х 365 днів).

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 5000,00 грн.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 4650,00 грн, що становить 93% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2476,03 грн (2662,40:100 х 93%) судових витрат.

Керуючись ст. 263 265 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1401-2066 від 28.05.2024 у розмірі 4650 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, заборгованості за процентами у розмірі 3650 (три тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) гривень 03 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. В. Свояк