Решение № 139613913, 09.09.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2821/26

провадження у справі № 2/0285/2097/26

09 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………........Касянчук І. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №652164424 від 11.12.2024, укладеним в електронній формі з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту ТОВ «Манівео»), право вимоги за яким на підставі договорів факторингу перейшло до нього.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути 26024,88 грн, з яких 8400 грн основний борг, 17204,88 проценти та 420 грн комісії.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Ще до відкриття провадження, 25.05.2026 відповідач подала відзив (який надійшов до суду через систему «Електронний суд» 01.06.2026), у якому заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що фактично отримала 8400 грн кредиту, тоді як заявлена до стягнення сума є завищеною та неспівмірною. Вважала нараховані проценти надмірними й такими, що порушують засади справедливості, добросовісності та захисту прав споживача. Просила відмовити у стягненні штрафів, пені та надмірних процентів, а в разі встановлення заборгованості обмежити її розмір сумою фактично отриманого кредиту.

Також подала заяву про розгляд справи без її участі у зв`язку з перебуванням за межами України.

03.06.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач самостійно обрала суму та строк кредитування, ознайомилася з умовами договору і погодилася з ними. Пояснив порядок нарахування процентів та вказав, що штрафу і пені до стягнення не заявляв. Також зазначив, що договір є чинним і в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

Того ж дня 03.06.2026 відповідач подала заперечення, у яких вказала на відсутність належних доказів укладення договору саме з нею, повідомлення її про умови кредитування та обґрунтованості розрахунку заборгованості. Вважала застосовану процентну ставку завищеною та неспівмірною, просила відмовити в задоволенні позову.

05.06.2026 позивач подав додаткові пояснення щодо порядку укладення електронного кредитного договору. Зазначив, що відповідач самостійно заповнила заявку та підтвердила укладення договору одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений нею номер телефону. На підтвердження цього послався на кредитний договір, графік розрахунків і довідку первісного кредитора. Просив задовольнити позов та стягнути з відповідача судові витрати.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 11.12.2024 між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 шляхом підписання заявки на отриманні кредиту було укладено договір кредитної лінії №652164424, відповідно до умов якого їй надано кредит у розмірі 8400 грн на 30 днів (дисконтний період) з базовою процентною ставкою 0,98% на день від суми кредиту та комісією за надання кредиту в сумі 420 грн.

Підписанням договору відповідачем підтверджено ознайомлення та згоду з усіма його умовами.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором HTNM-6527.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Після укладання договору відповідачем отримано 11.12.2024 кредитні кошти в сумі 8400 грн на платіжну карту, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео» з призначенням платежу переказ коштів згідно договору №652164424 від 11.12.2024, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку №5366-39XX-XXXX-6653, та випискою по рахунку, наданою АТ «Таскомбанк» за ухвалою суду в порядку витребування доказів за клопотанням позивача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача ОСОБА_1 у ІТС кредитора були введені не нею особисто, матеріали справи не містять.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Манівео» та відповідачем ОСОБА_1 договору кредиту та отриманням останньою грошових коштів.

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами спірного договору правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомилась, погодилась та не сприймала їх, як невигідні для себе.

Договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договору.

При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства/фінансової установи за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір кредиту не був би укладений.

Щодо доводів відповідача про несправедливість нарахованих відсотків, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» споживач, укладаючи договір, повинен діяти добросовісно та відповідально, з`ясувавши всі істотні умови кредитування.

Матеріалами справи підтверджується, що до укладення договору відповідач була ознайомлена з умовами кредитування, порядком погашення кредиту, розміром і порядком нарахування процентів, орієнтовною загальною вартістю кредиту та добровільно приєдналася до умов договору. Відповідач самостійно обрала запропонований ТОВ «Манівео» кредитний продукт, акцептувала його умови та отримала кредитні кошти. Отже, укладення договору було наслідком її вільного волевиявлення та реалізації принципу свободи договору.

Доказів того, що ТОВ «Манівео» діяв недобросовісно, ввів відповідача в оману чи спонукав її до укладення договору на явно невигідних умовах, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору можуть бути визнані несправедливими лише за наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві. Водночас відповідно до ст.215 ЦК України правочин є чинним, доки не буде визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи відповідачем не було заявлено зустрічного позову про визнання недійсними окремих умов кредитного договору чи їх зміну, а тому доводи про їх несправедливість не можуть бути предметом оцінки суду в межах цього спору. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються сторонами у договорі з урахуванням умов кредитування, кредитного ризику, забезпечення, попиту і пропозиції, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших обставин.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували презумпцію правомірності укладеного договору, не заперечено правильності розрахунку заборгованості, не подано власного розрахунку та не заявлено клопотань щодо перевірки чи спростування розрахунку позивача.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавець та позичальник у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору кредиту ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

В строки вказані в договорі кредитні кошти відповідачем не повернуто.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, допустимими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

Право вимоги за договором №652164424 ТОВ «Манівео» 11.02.2025 відступило ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу МВ/ТП/21, що підтверджується реєстром боржників, у якому містяться дані щодо відповідача та загальна сума заборгованості.

Згідно з реєстром права вимоги до даного договору до ТОВ «Таліон» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №652164424 в загальному розмірі 18123,84 грн, що складається з заборгованості по основному боргу в сумі 8400 грн, заборгованості по процентам в сумі 5103,84 грн, 420 грн комісії та неустойки в сумі 4200 грн.

Предметом відступлення за договором факторингу МВ/ТП/39 є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору. За договором факторингу МВ/ТП/39 клієнт зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Відтак, фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Оскільки строк договору кредиту №652164424 на момент переходу права вимоги не закінчився, за період з 11.02.2025 (укладення договору факторингу) по 08.07.2025 ТОВ «Таліон Плюс» було нараховано проценти за користування кредитними коштам у розмірі 0,98% за день і станом на 30.09.2025 сума заборгованості відповідача за договором №652164424 склала 30224,88 грн та складається з 8400 грн заборгованості за тілом кредиту, 17204,88 грн заборгованості за процентами, 420 грн комісії та 4200 грн неустойки.

30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу 30/0925-01 відступило право вимоги за договором №652164424 позивачу, що підтверджується реєстром боржників, у якому містяться дані щодо відповідача та загальна сума заборгованості.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача за спірним договором кредиту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

З долучених позивачем розрахунків заборгованості слідує, що така становить 30224,88 грн та складається з 8400 грн заборгованості за тілом кредиту, 17204,88 грн заборгованості за процентами, 420 грн комісії та 4200 грн неустойки.

Обидва розрахунки зроблені за процентною ставкою, передбаченою умовами спірного договору, яка повністю відповідає вимогам закону.

Слід зазначити, що вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 4200 грн позивачем не заявлено.

Відтак, наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за кредитом, а саме стягненню підлягає заборгованість за договором №652164424 від 11.12.2024 в розмірі 26024,88 грн, яка складається із основного боргу в сумі 8400 грн, відсотків в сумі 17204,88 грн та 420 грн комісії.

Встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов`язання та відсутності доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,4 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги повністю, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача усю суму сплаченого ним судового збору.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують повноваження адвоката, а також документи щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони і ціною позову. З огляду на принципи співмірності, розумності та необхідності судових витрат, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та підлягає стягненню в повному обсязі.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163 Рахунок: НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001)

заборгованість за кредитним договором №652164424 від 11.12.2024 у розмірі 26024,88 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,4 грн і 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин