Решение № 139608977, 09.09.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/34/26 Справа №447/1772/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

09.09.2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі

головуючої судді - Рябчун А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому провадження у залі суду вмісті Миколаїв Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У травні 2026 року на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Запорізькій області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що 01 травня 2026 року інспектором відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУ Національної поліції у Запорізькій області Полежаєвим С. Ю. складено 2 постанови про накладення адміністративного стягнення: серії ЕНА № 7119954 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та серії ЕНА № 7119918 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах № 295/3099/17, № 524/9716/16-а, вважає вказані оскаржувані постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у них не наведено жодного доказу порушення ним ПДР в час та місці, вказаному у постановах.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просить суд:

скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення: серії ЕНА № 7119954 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та серії ЕНА № 7119918 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення

11 травня 2026 року на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Запорізькій області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

На адресу суду 27 травня 2026 року надійшла заява від представника ОСОБА_1 адвоката Ратича Т. М. про усунення недоліків, до якої він долучив відповідні документи.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, призначений розгляд справи у порядку ст. 286 КАС України.

05 червня 2026 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 09 червня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 09 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 29 червня 2026 року.

На адресу суду 17 червня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

На адресу суду 19 червня 2026 року надійшло клопотання від представника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про долучення до матеріалів справи відеофайлів.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року клопотання представника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

На адресу суду 29 червня 2026 року надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 29 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 20 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року розгляд справи відкладено на 09 вересня 2026 року у зв`язку із заявою представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Участь сторін у розгляді справи

Представник позивача в судове засідання 09 вересня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому 19 серпня 2026 року подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання 09 вересня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала відзив на позовну заяву. Крім того, подала заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до частини 4 статті 229 КАС України.

Доводи особи, яка подала відзив на позовну заяву

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування оскаржуваних постанов. Вказала, що доводи позивача про протиправність оскаржуваних постанов не знайшли свого підтвердження, оскільки дії працівників поліції відповідали вимогам законодавства. При цьому до відзиву долучено копію відеозапису події.

Мотивувальна частина рішення

Між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, які регулюються положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух», визначено обов`язки учасників дорожнього руху.

Згідно з п. 2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі , зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2.3г ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми випливає, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора (який закріплюється на форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) поліцейських під час здійснення повноважень) відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

У матеріалах справи наявні відеозаписи, долучені до відзиву на позовну заяву представником відповідача. З досліджених відеозаписів, можна чітко встановити факт зупинки позивача працівниками патрульної поліції, факт розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання протоколів за таке. З наведених відеозаписів чітко встановлено, що позивач не мав мотошолома під час керування мотоциклом. Таким чином, доводи представника позивача, наведені ним у позовній заяві, було спростовано представником ГУНП в Запорізькій області долученими до матеріалів справи відеозаписами.

Крім того, з долучених представником відповідача до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобами. Зокрема, вказана обставина підтверджується: довідкою інспектора сектору адміністративної практики Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, копією постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2025 року у справі № 317/1862/25, постановою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2026 року у справі № 317/1862/25, довідкою по особі Цибрух Ю. О., рапортом поліцейського СРПП відділу поліції № 6 ГУНП в Запорізькій області від 01 травня 2026 року.

Представником відповідача представлено суду належні та достатні докази, які спростовують доводи позивача та підтверджували правомірність винесення оскаржуваних постанов.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови в справі про адміністративні правопорушення відповідають вимогам КУпАП, оскільки в них містяться точні дані, які відповідають вчиненому адміністративному правопорушенню та обставинам розгляду адміністративних справ. Відповідачем надано належні та допустимі докази, що стверджують факт вчинення позивачем зазначених вище правопорушень.

Відтак, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до норм чинного законодавства, адміністративні стягнення накладено органом, який має на це повноваження та наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч. 4 ст. 126 КУпАП, підстав для скасування постанов судом не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право зокрема залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги положення ст. 139 КАС України, та з огляду на те, що позов до задоволення не підлягає, відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст. 48, 139, 143, 241, 242, 250, 255, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, ЄДРПОУ 40108688, (місцезнаходження: вул. Апухтіна Дмитра, буд. 29, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005).

Повний текст рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун