Решение № 139602513, 09.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20331/25

РІШЕННЯ

іменем України

09 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, що полягає у не нарахуванні та не виплаті мені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Стягнути з 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (несвоєчасної виплати суми індексації та грошового забезпечення у розмірі 280 162,62 грн) за період з 19.04.2024 по 21.11.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на час звільнення з військової служби 19.04.2024 позивачеві не було нараховано та виплачено належне йому грошове забезпечення.

Зазначає, остаточний розрахунок з виплати вказаного грошового забезпечення відповідач здійснив 21.11.2025 в сумі 280 212,62 грн, на виконання судового рішення.

На думку позивача, оскільки відповідач не виплатив йому при звільненні належне грошове забезпечення, виникають наслідки для застосування до спірних правовідносин статті 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), яка регулює виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що позивач проходив службу цивільного захисту у 5 ДПРЗ та був звільнений 22.04.2024. Причиною затримки розрахунку при звільненні став спірний характер належних позивачу виплат (індексації та грошового забезпечення), які були проведені після набрання відповідними судовими рішеннями законної сили.

Відповідач наголошує, що на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту поширюється дія спеціального законодавства (Кодекс цивільного захисту України, постанова КМУ № 704, наказ МВС № 623), а виплата грошового забезпечення здійснюється за КЕКВ 2112, а не за КЕКВ 2111 (заробітна плата). Враховуючи зазначене, загальні норми Кодексу законів про працю України, зокрема стаття 117 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку, до цих публічно-правових відносин застосуванню не підлягають.

Окрім того, відповідач вказує, що навіть у разі застосування ст. 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 19.07.2022), період нарахування середнього заробітку обмежений законодавцем граничним строком - не більш як за шість місяців. Також середній заробіток за час затримки розрахунку не є заробітною платою, а є заходом відповідальності. З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, при визначенні розміру такої компенсації суд повинен дотримуватися принципів співмірності, розумності та справедливості, враховувати розмір простроченої заборгованості, поведінку сторін та співвідношення заявлених вимог із реальними майновими втратами позивача, а відтак наявні підстави для зменшення розміру відшкодування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив службу у 5 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. Наказом від 19.04.2024 № 220 позивача звільнено зі служби цивільного захисту 22.04.2024.

15.09.2025 року набрало законної сили рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/15626/24 від 24 січня 2025 року яким зобов`язано 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 12.09.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду № 560/15626/24 від 24 січня 2025 року відповідачем було виплачено належне позивачу грошове забезпечення 21.11.2025 року в розмірі 280212,62 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням рішення суду, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Правовий статус, умови та порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту врегульовано Кодексом цивільного захисту України та прийнятими на його виконання підзаконними актами, зокрема Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, постановою Кабінету Міністрів України №704 та наказом Міністерства внутрішніх справ України №623, на які посилається відповідач. Разом з тим, зазначеними спеціальними нормативно-правовими актами не врегульовано питання дати проведення остаточного розрахунку з особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту при її звільненні та відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату такій особі належних їй сум при звільненні.

Суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, суд касаційної інстанції неодноразово приходив до висновку, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (зокрема, постанова Верховного Суду України від 17 липня 2015 року в справі №21-8а15, постанови Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №806/1899/17, від 29 березня 2018 року у справі №815/1767/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №2340/4192/18, від 22 червня 2023 року у справі № 380/152/20).

Оскільки у спірному випадку спеціальне законодавство, яким врегульовано порядок проходження служби цивільного захисту, порядок і строки виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту при звільненні, не передбачає дату проведення остаточного розрахунку та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату такій особі всіх належних сум при звільненні, до спірних відносин необхідно застосувати норми статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ст.117 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX, чинній на час звернення із позовом), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі №821/1226/16). Саме в цей день на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

Суд встановив, що позивач, ОСОБА_1 , проходив службу цивільного захисту на посаді старшого водія 18 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 19.04.2024 №220 (по особовому складу) головного майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 1 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 22.04.2024.

Отже, строк затримки розрахунку при звільненні позивача слід рахувати з 23.04.2024, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після дня, в який мала бути проведена виплата належних позивачу сум.

Відповідно до розрахункового листа позивача за 2024 рік, за квітень 2024 року - місяць звільнення - позивачу нараховано грошового забезпечення на загальну суму 330 089,89 грн, з якої до видачі на руки (після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору) належало 325 138,54 грн. Зазначена сума позивачу при звільненні виплачена своєчасно.

Разом з тим судом встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №560/15626/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 (набрала законної сили 15.09.2025), на відповідача покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2016 по 28.02.2018 включно.

На виконання зазначеного судового рішення наказом начальника 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 20.11.2025 №286-НК/67 «Про перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення і грошового забезпечення ОСОБА_1 по рішенню суду» здійснено перерахунок та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 12.09.2016 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 19.04.2024, а також грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 та інших належних за ці періоди виплат у загальному розмірі 363 912,50 грн по загальному фонду за КПКВ 1006280 КЕКВ 2800, з утриманням з цієї суми військового збору в розмірі 18 195,63 грн та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 65 504,25 грн.

Фактично кошти в сумі 280 212,62 грн перераховано позивачу 21.11.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №1037 від 20.11.2025 з відміткою про виконання від 21.11.2025.

Отже, суд встановив, що при звільненні позивача 22.04.2024 йому не було нараховано та виплачено належне грошове забезпечення (індексацію та грошове забезпечення) у розмірі 363 912,50 грн (без вирахування обов`язкових платежів), яке фактично виплачено лише 21.11.2025, тобто із затримкою.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Визначаючись стосовно суми середнього заробітку, яка має бути виплачена позивачу за спірний період, суд враховує таке.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до довідки про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача, виданої 5 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за лютий-березень 2024 року становить 710,98 грн (42 658,80 грн : 60 днів).

Оскільки строк затримки розрахунку при звільненні позивача (з 23.04.2024 по 21.11.2025) перевищує встановлену частиною першою статті 117 КЗпП України шестимісячну межу, розрахунок середнього заробітку за час затримки провадиться за період з 23.04.2024 по 23.10.2024, що становить 184 календарні дні.

Таким чином, середній заробіток позивача за шестимісячний період затримки розрахунку при звільненні складає 130 820,32 грн (710,98 грн х 184 дні).

Суд вважає за необхідне взяти до уваги правові висновки Верховного Суду, які знайшли своє відображення у постанові від 08.10.2025 у справі 489/6074/23, а саме шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу. Як було зазначено вище, Закон № 2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок. Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Застосовуючи наведені критерії до обставин цієї справи, суд враховує таке.

Загальна сума грошового забезпечення, яка підлягала виплаті позивачу в день звільнення, з урахуванням суми, виплаченої своєчасно за квітень 2024 року (330 089,89 грн), та суми, виплата якої була затримана (363 912,50 грн), становить 694 002,39 грн.

Частка несвоєчасно виплаченої суми становить 52,44 % (363 912,50 грн : 694 002,39 грн х 100%).

З огляду на значну частку несвоєчасно виплаченої суми у загальному розмірі належних позивачу при звільненні виплат, а також значну тривалість затримки остаточного розрахунку, суд, керуючись принципами співмірності, розумності та справедливості, визначає розмір відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 68 597,96 грн (130 820,32 грн х 52,44%).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього адміністративного позову.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2024 по 20.10.2024.

Стягнути з 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 68 597,96 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (вул. Митрополита Шептицького, 53,м. Шепетівка,Шепетівський р-н, Хмельницька обл.,30405 , код ЄДРПОУ - 38089310)

Головуючий суддя В.К. Блонський