Постановление суда № 139600155, 09.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

09 вересня 2026 року м. Рівне№460/6951/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні процесуальне питання, пов`язане з розглядом адміністративної справи за позовом

ОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 24.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №460/6951/26. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 року №533 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/6951/26 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою судді Друзенко Н.В. від 08.09.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №460/6951/26 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 136810250) судом встановлено, що ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26, в провадженні якої вирішується спір щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовця з урахуванням при його обчисленні в якості розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року" за період з 20.05.2023 по 17.06.2025. Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в позові в цій частині, вказали, що розмір посадового окладу та інших складових грошового забезпечення відповідач правомірно розраховував виходячи із іншої розрахункової величини сталої суми 1762 грн., що визначена на підставі приписів пункту 4 Постанови №704 в редакції Постанови №481, котра була чинною в період з 20.05.2023 до 18.06.2025. Застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у низці його постанов (зокрема, від 30.06.2025 у справі №280/8605/24), суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до частини 2 статті 265 КАС України пункт 4 Постанови №704 в редакції Постанови №481 залишався чинним до 18.06.2025, коли постановою Шостого апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Не погодившись із рішеннями судів в частині відмови у задоволенні позову за період з 20.05.2023 по 17.06.2025, військовослужбовець оскаржив їх до Верховного Суду, а основні аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанції до спірних правовідносин не застосовано пункт 4 Постанови №704 у первинній редакції, чинній до 29.01.2020, а також судами не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 в справі №520/5814/24. Покликаючись на те, що Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними, у відповідності до принципу ab initio - визнання акта недійсним, незаконним або нікчемним з моменту його прийняття, а не з моменту скасування) (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19), скаржник наполягав на тому, що, оскільки, пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши розрахунковою величиною фіксований розмір - 1762,00 грн, суперечив нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII, то він не підлягав застосуванню з моменту набрання ним чинності, а саме з 20.05.2023, адже порушував права та законні інтереси позивача на перерахунок грошового забезпечення із застосуванням при розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня саме поточного календарного року.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів установила, що Верховний Суд уже розглядав справи в подібних правовідносинах, де вирішував спірне питання щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, що зводяться до такого: із дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року" запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Зважаючи не те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв протягом спірного періоду відповідно до чинного нормативно-правового акта, дійшов висновку про відсутність підстав вважати його дії протиправними. На час розгляду справи у Верховному Суді рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, який на підставі частини другої статті 265 КАС України втратив чинність із моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. З урахуванням цієї обставини Верховний Суд у постанові від 08.09.2025 у справі № 200/4426/23, зважаючи на предмет позову у вказаній справі з подібними правовідносинами, дійшов висновку, що подальше скасування судом пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час редакції Постанови №704 (за період з 20.05.2023 по 17.06.2025).

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Мотивуючи необхідність передачі справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2026 зазначила, що, з огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовної практики з означеного питання.

Наразі ситуація ускладнилася ще й тим, що постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, якими визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Верховним Судом у цій справі ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі базову величину для визначення посадових окладів.

Суд враховує, що спірні правовідносини в справі № 240/401/26 та у цій справі є схожими, оскільки вирішення спору фактично зводиться до застосування статей 7, 265 Кодексу адміністративного судочинства України та застосування до спірних правовідносин пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481, а правовий висновок, що буде сформований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26, може вплинути на наслідки розгляду цієї справи.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на викладене та з метою правильного і однакового застосування положень законодавства при вирішенні спору суд дійшов висновку, що провадження у справі №460/6951/26 необхідно зупинити до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №240/401/26.

Керуючись статтями 236, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі №460/6951/26 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 09 вересня 2026 року.

Суддя Н.В. Друзенко