Решение № 139599156, 08.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7839/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернуся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №11842/13-01-24-08 від 20.03.2026 (сума зобов`язання 932 047,53 грн.) та №11853/13-01-24-08 від 20.03.2026 (сума зобов`язання 77 670,63 грн.), що були винесені ГУ ДПС у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на ОСОБА_1 отримав кредити в іноземній валюті, що були забезпечені іпотекою житлової нерухомості. За вищевказаними кредитними договорами, заборгованість за якими була прощена кредитором 02.06.2021, ОСОБА_1 отримано винесені ГУ ДПС у Львівській області на підставі вищевказаних акту перевірки та з врахуванням доводів ОСОБА_1 , податкові повідомлення-рішення №11842/13-01-24-08 від 20.03.2026 та №11853/13-01-24-08 від 20.03.2026. Позивач вважає, що згідно з абз. 1 п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України проценти на суму 465884,74 грн. (198 115,03 + 267 769,71), нараховані за вищевказаними двома кредитними договорами, не можуть бути включеними до оподаткованого доходу ОСОБА_1 . Крім цього, з 07.05.2015 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09.04.2015 № 321-VIII, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений п. 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року". Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржені рішення відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 27.04.2026 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

29.04.2026, 01.05.2026 позивачем подано до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 04.05.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

20.05.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 42941), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до інформації, наданої ТзОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» у листі від 11.07.2024 вх. № 44849, ТзОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» у податковому розрахунку за формою 4-ДФ зазначило про дохід, отриманий платником податку ОСОБА_1 , як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позивної давності. ТзОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» шляхом укладення додаткового договору про прощення боргу, повідомляли платника податку про обов`язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу, про що свідчить підпис особистий підпис платника ОСОБА_1 на договорі про прощення боргу від 02.06.2021. Платник податку фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дохід, отриманий у вигляді додаткового блага за ознакою доходу „126 не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2021 рік не нарахував та не сплатив. Відтак. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 29.10.2015 (колегія суддів Крайник Н.П., Курій Н.М. та Савуляк Р.В., справа №1304/6823/12), ухваленим за наслідками перегляду рішення Галицького районного суду м. Львова від 26.03.2014 у цій же справі (суддя Городецька Л.М.), встановлено таке. 21.09.2005 між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KF 36162 із змінами та доповненнями, згідно якого банк надав йому грошові кошти в сумі 177500 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 21.09.2015 під 12,5% річних.

27.08.2008 між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №KF 51775 із змінами та доповненнями, згідно якого банк надав йому грошові кошти в сумі 111 000 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 21.09.2015 під 13,5% річних.

Розрахунок заборгованості за кредитними договорами, проведений правонаступником ПАТ Фольксбанк ПАТ ВІЕС Банк, на момент звернення з відповідним позовом до суду був:

- №KF 36162 від 21.09.2005 124935,52 доларів США (тіло кредиту), що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становило 998609,61 грн., з яких: 951026,80 грн. - заборгованість по кредиту; 45 212,72 грн. - заборгованість по відсотках; пеня станом на 24.07.2012 становила 2370,08 грн.

- №KF 51775 від 27.08.2008 100899,87 доларів США (тіло кредиту), що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 806492,66 грн., з яких: 758695,24 грн. - заборгованість по кредиту; 45797,17 грн. - заборгованість по відсотках; пеня станом на 27.07.2012 становить 2000,25 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.10.2015 (суддя Дзеньдзюра С,М., справа №465/2601/13-ц), ухваленим за наслідками розгляду позову правонаступника ПАТ Фольксбанк ПАТ ВІЕС Банк, про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якості преюдиції, з приводу вищевказаних кредитних договорів встановлено таке. На підставі кредитного договору №KF 36162 від 21.09.2005 із змінами та доповненнями, ОСОБА_1 отримав від банку кредит в сумі 177500 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 21.09.2015 під 12,5% річних.

На підставі кредитного договору №KF 51775 від 27.08.2008 із змінами та доповненнями, ОСОБА_1 отримав від банку кредит в сумі 111000 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 21.09.2015 під 13,5% річних.

Виконання зобов`язань за даними кредитними договорами забезпечено договором іпотеки від 23.09.2005, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2110 зі змінами та доповненнями, згідно якого банком отримано в заставу житлову нерухомість (квартиру).

02.06.2021 між ТзОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС», як новим кредитором, та ОСОБА_1 було укладено договір про прощення боргу за кредитними договорами №KF36162 від 21.09.2005 та №KF51775 від 27.08.2008.

На підставі наказу про проведення перевірки № 5720-ПП від 10.10.2025, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Копію наказу про проведення перевірки № 5720-ПП від 10.10.2025 та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки № 1051/13-01-24-08-08 від 10.10.2025 надіслано платнику податків ОСОБА_1 на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (квитанція № 7903204298608 від 11.10.2025).

За результатами проведеної перевірки винесено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.11.2025 № 52890/13-01 24-08-03/2552813732, у якому встановлено наступні порушення:

- абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.5, п.п. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України донараховано суму військового збору за 2021 рік.

ГУ ДПС у Львівській області було винесено наступні податкові повідомлення рішення:

- № 11842/13-01-24-08 від 20.03.2026 донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік на суму 932047,53 грн.

- № 11853/13-01-24-08 від 20.03.2026 донараховано військовий збір за 2021 рік на суму 77670,63 грн.

Винесені податкові повідомлення рішення були надіслані платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення 20.03.2026.

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до п.п. 78.1.2. п 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Як визначено ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до її початку. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов`язковою, в тому числі і при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу про проведення перевірки № 5720-ПП від 10.10.2025, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Копію Наказу про проведення перевірки № 5720-ПП від 10.10.2025 та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки № 1051/13-01-24-08-08 від 10.10.2025 надіслано платнику податків ОСОБА_1 на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (квитанція № 7903204298608 від 11.10.2025).

Даний наказ та повідомлення про проведення перевірки направлені податковим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача, яка міститься в базах даних податкового органу.

Акт перевірки за змістом п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України є підставою для прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу податкового повідомлення-рішення (у випадках, визначених ст. 54 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п. п.п. 16.1.3, 16.1.4 п 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.47. п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно із п.п. 164.1.3 п 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п.п. 164.2.17 п 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави суду для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.07.2021 у справі № 826/12872/17, від 05.10.2021 у справі № 420/3051/19, від 28.07.2021 у справі № 826/12872/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при наданні оцінки оскарженим податковим повідомленням-рішенням дослідив правомірність віднесення податковим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі п.п. «д» п.п. 164.2.17 п 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що є ключовим питанням для правильності вирішення справи.

Дослідивши акт від 24.11.2025 № 52890/13-01 24-08-03/2552813732, яким оформлено результати перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем правильно не включено до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага суму прощених процентів за кредитним договором.

У той же час, визначивши в якості оподаткованого доходу суму прощеного основного боргу (кредиту) у розмірі 5178041,86 грн., відповідач не звернув уваги на те, що наявна «курсова різниця».

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом в постанові від 18.05.2016 № 6-237цс16, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Курсова різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Саме такого правового висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 11.09.2019 у справі № 608/532/17.

При цьому для цілей оподаткування не має значення яку суму прощеного боргу кредитор обліковував у своєму бухгалтерському обліку. У постановах від 19.07.2019 (справа № 826/4240/18), від 04.06.2020 (справа № 826/7305/17), від 18.01.2021 (справа № 120/935/19-а) Верховний Суд зазначав, що «для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача».

На переконання суду, під час визначення позивачу податкових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем безпідставно не застосовано до спірних правовідносин п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.05.2015 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 №321-VIII підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений п. 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, установлених у п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

Таким чином, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Положення п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу є спеціальними по відношенню до вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.

Застосування вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до п. 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

У справі, що розглядається судом з`ясовано, що сума курсової різниці, яка згідно із приписами п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України дорівнює різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним кусом НБУ станом на 01.01.2014, відповідачем під час проведення перевірки, не з`ясовувалась.

Суд зауважує, що, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до акту перевірки позивача контролюючим органом, визначену базу оподаткування у розмірі 5178041,86 грн., яка, зокрема, включає суму прощеного (анульованого) банком боргу у вигляді курсової різниці. Таким чином, контролюючим органом невірно визначено базу оподаткування.

Крім того, оскільки відповідачем невірно визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, помилковими є й висновки податкового органу щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми, яка включає суму прощеного (анульованого) банком боргу у вигляді курсової різниці.

Суд наголошує, що сума прощеного боргу, яка визначена контролюючим органом лише на підставі довільних письмових повідомлень банку, без дослідження первинних документів, з`ясування суми основного боргу, анульованого (прощеного) банком у валюті наданого кредиту (доларах США), еквівалента анульованої (прощеної) у гривнях суми основного боргу у доларах США, дати такого прощення, суми боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на відповідну дату не є документально підтвердженою відповідачем.

При цьому, суд зауважує, що для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень й у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не вправі підміняти собою компетентний податковий орган та приймати рішення щодо визначення розміру податку, який підлягає сплаті, коригуванню штрафних санкцій, а відтак і скасуванню підлягають податкові повідомлення-рішення №11842/13-01-24-08 від 20.03.2026 та №11853/13-01-24-08 від 20.03.2026.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не були дотримані в повній мірі, оскільки не було враховано курсової різниці при визначенні податкового зобов`язання з податку на прибуток і військового збору.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №11842/13-01-24-08 від 20.03.2026 та №11853/13-01-24-08 від 20.03.2026, прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090; 79026, адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 8077 (вісім тисяч сімдесят сім) гривень 75 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.09.2026.

Суддя Потабенко В.А.