YouControl — сервис проверки контрагентов. Полное досье на компанию доступно в индивидуальных тарифах.

Главная /

Каталог судебных решений Украины

/

Суды Львовская область

/

Львівський окружний адміністративний суд

Решение № 139598994, 08.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Дата принятия

08.09.2026

Номер дела

380/10669/26

Номер документа

139598994

Форма судопроизводства

Административное

Компании, указанные в тексте судебного документа

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОРДІ"

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 рокусправа № 380/10669/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення начальника кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 12.05.2026 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в перетинанні державного кордону України.

Ухвалою від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 09.06.2026 відкрите спрощене провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працевлаштований водієм у ТОВ «НОРДІ» та у зв`язку з виробничою необхідністю був направлений у службове відрядження до Латвійської Республіки з 12 травня 2026 року з метою надання транспортних послуг замовникам підприємства, а саме здійснення перевезення поштових відправлень із використанням вантажного автомобіля сідлового тягача, державний номерний знак НОМЕР_3 , та причепа, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Рішенням прийнятим начальником кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_3 відмовлено позивачу в перетинанні державного кордону України з причин: громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».

Стверджує, що під час спроби перетину кордону позивачем було надано всі необхідні документи які підтверджують мету службового відрядження ОСОБА_1 , крім того, позивач має відстрочку дійсну до 06.02.2027 року, не знаходиться у розшуку та отримав усі необхідні документи для виїзду за кордон, які пред`явив відповідачу під час перетинання державного кордону. Однак відповідач безпідставно й необґрунтовано відмовив йому в перетинанні державного кордону України.

Із наведених підстав, просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що в ході проведення відповідних дій, позивачем не було підтверджено мету поїздки, що стало підставою відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» у відмові позивачу в перетинанні державного контролю.

Стверджує: «...позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували мету його поїздки. Наданий позивачем наказ №12/05-1 від 12.05.2026 не містить термінів такого відрядження. Окрім того, провівши аналіз матеріалів позовної заяви встановлено, що відповідно до трудового договору №1/26-7к від 31.01.2026, позивач працевлаштований на посаді «технік із системного адміністрування», натомість у зазначеному вище наказі про відрядження зазначено «водій вантажного авто».

Уповноваженою особою підрозділу охорони державного кордону у рішенні про відмову у перетині кордону зазначені конкретні нормативні акти, на підставі яких позивач не мав підстав для здійснення виїзду за кордон. У рішенні вказано персональні дані позивача, його паспортний документ. Також зазначено підстави його ухвалення (як нормативні, такі і фактичні)…».

Отже, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив конкретні нормативні та фактичні підстави для обмеження позивача у виїзді за кордон, вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення є необґрунтованими.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Згідно з посвідченням водія серії НОМЕР_5 позивач має право на керування транспортними засобами різних категорій, зокрема категорій «С» та «СЕ», які надають право на керування вантажними автомобілями, у тому числі з причепом або напівпричепом.

Наказом від 30.01.2026 №1/26-7к ОСОБА_1 з 02.02.2026 року прийнятий на посаду техніка із системного адміністрування в Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРДІ». Наказом від 13.05.2026 №05/26-7 ПР, позивача переведено на посаду водія автотранспортних засобів в ТОВ «НОРДІ» з посадовим окладом 22100,00 грн на місяць з 14.05.2026 року.

30.01.2026 сформовано повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту.

Відповідно до п.п. 1.2. Посадової інструкції від 14.05.2026, призначення на посаду водія автотранспортних засобів для виконання міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів, та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю.

Згідно із п.п. 1.3. Посадової інструкції, мета посадової інструкції: забезпечення безпечного та ефективного виконання перевезень відповідно до законодавства України, правил дорожнього руху та міжнародних норм (AETR).

Відповідно до військово-облікового документу, сформованого 26.02.2025 через застосунок Резерв плюс, позивач має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 06.02.2027. При цьому конкретна підстава надання відстрочки у військово-обліковому документі не зазначена.

Крім того, у матеріалах справи міститься лист АТ «Укрпошта» від 11.05.2026 року, адресований Державній прикордонній службі України. Зі змісту листа вбачається, що 28.01.2026 року між АТ «Укрпошта» та ТОВ «НОРДІ» укладено договір № 260126-39Е про надання послуг з перевезення поштових та інших відправлень автомобільним транспортом.

Зазначено, що внаслідок збільшення обсягів поштових відправлень, необхідності забезпечення їх оперативної доставки та мобілізації частини водіїв ТОВ «НОРДІ» виникла потреба у залученні додаткових водіїв. У листі також вказано, що 12.05.2026 року через пункт пропуску «Шегині-Медика» вантажним автомобілем Scania, державні номерні знаки НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що належить ТОВ «НОРДІ», мав здійснювати перевезення поштових відправлень за маршрутом м. Київ (Україна) м. Рига (Латвія) водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на викладене, АТ «Укрпошта» просило Державну прикордонну службу України забезпечити безперешкодний пропуск зазначеного водія через державний кордон України.

Згідно з наказом від 12.05.2026 № 12/05-1 про направлення у відрядження, судом встановлено, що ОСОБА_1 направлено у службове відрядження з 12.05.2026 року до Латвії у зв`язку з виробничою необхідністю, а саме для надання транспортних послуг замовникам підприємства, з використанням вантажного автомобіля НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

Також вказано, що на період відрядження працівнику встановлено добові в розмірі 864,70 грн за кожен день перебування в межах України та 78,00 євро за кожен день перебування за кордоном, а також передбачено фінансування витрат, пов`язаних із відрядженням.

12.05.2026 до системи «Е-Черга» були внесені відомості про перетинання державного кордону ОСОБА_1 на вантажному автомобілі Scania за номерним знаком НОМЕР_3 та напівпричепі за номерним знаком НОМЕР_6 з вантажем, оформленим за митним документом «Ukrposhta CN37».

Факт здійснення відповідного міжнародного перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 12.05.2026 року, оформленою щодо перевезення із використанням зазначеного транспортного засобу.

19.05.2026 відповідачем сформовано витяг з Реєстру виданих та анульованих ліцензій Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) щодо ліцензії від 30.08.2023 №589. В якій зазначено: «…строк дії ліцензії - на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 календарних днів, наступних за днем його припинення або скасування; вид господарської діяльності - перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; дозволений вид робіт - внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; міжнародні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів); Найменування юридичної особи (її філій, інших відокремлених підрозділів) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-підприємця - "ТОВ НОРДІ"; Код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи, реєстраційний номер платника податків ліцензіата - фізичної особи-підприємця 44965236; Адреса місця реєстрації - 43020, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Рівненська, буд. 48, кв. 318; витяг сформовано: 19.05.2026; витяг дійсний до: 19.05.2027; Голова - Микита Лагунін…».

12.05.2026 позивач мав намір перетнути державний кордон України через пункт пропуску «Шегині». Метою перетину державного кордону було направлення позивача у службове відрядження до Латвії у зв`язку з виробничою необхідністю, а саме для надання транспортних послуг замовникам ТОВ «НОРДІ» з використанням вантажного автомобіля НОМЕР_3 / НОМЕР_6 .

В пункті пропуску «Шегині» позивач надав документи, які підтверджують право та мету перетинання державного кордону на виїзд з України:

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 виданий 24.01.2019 року, орган, що видав 0713;

- водійське посвідчення серії НОМЕР_8 , виданий ТСЦ 0741 від 30.04.2026 року, категорії В1, В, С1, С, СЕ;

- військово-обліковий документ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 26.12.2023, виданий ТСЦ 0741;

- товарно транспортну накладну (CMR) від 12.05.2026;

- копію трудового договору від 31.01.2026 №1/26-7к;

- копію наказу про прийняття на роботу від 30.01.2026 №1/26-7к;

- копію наказу про переведення працівника на іншу роботу від 13.05.2026 №05/26-6 ПР;

- копію наказу про направлення у відрядження від 12.05.2026 №12/05-1;

- лист АТ «Укрпошта» від 11.05.2026.

12.05.2026 під час перетину державного кордону України у пункті пропуску «Шегині» начальником кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України з причини не надання позивачем на паспортний контроль необхідних документів, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».

Не погодившись із цим рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі суд застосовує наступні правові норми.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом. При цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (надалі за текстом - Закон № 1710-VI).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 6 Закону № 1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Частина перша статті 14 Закону № 1710-VI визначає, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина друга статті 14 Закону № 1710-VI).

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу (частина третя статті 14 Закону №1710-VI).

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (надалі за текстом - Закон № 3857-XII).

Стаття 1 Закону № 3857-XII передбачає, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Частина перша статті 6 Закону № 3857-XII визначає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, що є загальними та функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває на час розгляду справи.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України, а саме: щодо того, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII).

Стаття 1 Закону № 389-VIII визначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 389-VIII).

Пунктом 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному КМУ особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Частина друга статті 3 Закону № 3857-XII визначає, що Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначений Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (надалі за текстом Правила).

Пункт 2 Правил передбачає, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пунктів 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 таких Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 і 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 згаданих Правил.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Судом встановлено, що в пункті пропуску «Шегині», позивач надав документи, які підтверджують право та мету перетинання державного кордону на виїзд з України: