Постановление суда № 139588569, 09.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

09.09.2026м. ДніпроСправа № 904/5432/26

за позовом Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЕПРПРОМСТРОЙ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення безпідставно отриманих коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 5 648 837, 85 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Криворізької південної окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЕПРПРОМСТРОЙ" (надалі - Відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 5 648 837, 85 грн.

Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:07:001:0023 площею 3,9930 га, розташованої за адресою: вул. Володимира Черкасова, 33, у м. Кривому Розі знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу. Протягом спірного періоду з 01.01.2022 по 31.12.2025 року, Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати.

Разом із позовною заявою Прокурором подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ» відчужувати нерухоме майно розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, б. 33, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1139156612110.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві та/або іншими особам вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому суд підкреслює, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Як зазначає прокурор в заяві про забезпечення позову, предметом його позову є вимоги про стягнення з Відповідача безпідставно отриманих грошових коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:001:0023, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Черкасова, 33.

Натомість, зі змісту заяви прокурора вбачається, що останній пов`язує необхідність вжиття запропонованого заходу забезпечення (відчуження, належного Відповідачу об`єкту нерухомості), саме з можливим ускладненням виконання майнової вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог та подальшого примусового виконання рішення суду.

За змістом актуальних позицій Верховного Суду вбачається сталий правовий висновок про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

Поряд із цим, фундаментальним положенням вказаної судової практики є те, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав та законних інтересів інших сторін. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Такий висновок узгоджується з пунктом 31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22: За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Натомість, об`єкт забезпечення за заявою прокурора, є заборона відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1139156612110, яке не має безпосереднього зв`язку з предметом позовних вимог, а саме сумою потенційного стягнення у розмірі 5 648 837,85 грн.

При цьому, прокурор жодним чином не обґрунтував, чому стягнення грошових коштів не може бути забезпечено в інший спосіб, який би менше обмежував права відповідача (наприклад, арештом грошових коштів у межах суми стягнення, а не встановлення заборони відчужувати майно, вартість якого може значно перевищувати ціну майбутнього позову).

Резюмуючи суд зазначає, що заявлена саме таким чином вимога прокурора про забезпечення позову є такою, що не підлягала задоволенню.

Керуючись статті 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви керівника Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 09.09.2026 року, та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Ліпинський