Решение № 139587762, 08.09.2026, Черкаський районний суд Черкаської області

707/3256/26

2/707/2322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Суходольського О.М.

за участю секретаря Культенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 18600 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00401-11/2024 від 01.11.2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти у сумі 6000 грн. строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 1,00 % в день на залишок заборгованості.

24.02.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 24022025, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00401-11/2024 від 01.11.2024.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 18600 грн. та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 06.08.2026 відповідачці був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

18.08.2026 від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Кривошиї О.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вважає такими, що не можуть бути задоволені, а інформацію викладену в позовній заяві такою, що не відповідає дійсності. Вказує, що доказів того, чи видані саме відповідачу за вказаним позивачем кредитним договором кошти, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази того, що наданий позивачем договір із відповідачем, дійсно є укладеним в електронній формі, оскільки надані позивачем докази є лише роздруківками файлів у форматі PDF. Позивачем не надані докази належної ідентифікації відповідача, відсутні докази направлення, отримання та використання одноразового ідентифікатора, відсутнє підтвердження того, що номер телефону на який він направлявся на момент укладення договору (01.11.2024) належав саме відповідачу. По суті заявленої суми заборгованості відповідач заперечує з посиланням на те, що позивачем здійснено неправомірне нарахування процентів за період на який не розповсюджується договір оскільки згідно умов договору зокрема п.2,1 термін визначено 120 днів. Також вважає, що розрахунок процентів та штрафу є необґрунтованим та непідтвердженим, оскільки позивачем не надано жодного деталізованого розрахунку суми заборгованості. Відсутність розрахунку, яка б дозволила суду перевірити правильність застосування процентної ставки до суми заборгованості за кожен день користування коштами, а також законність та порядок нарахування суми штрафу, дає підстави дійти висновку, що заявлені суми є недоведеними. Нараховані відсотки за користування кредитом вважає явно завищеними. Вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, що унеможливлює їх стягнення.

31.08.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає, що до суду надані належні та допустимі докази факту укладення кредитного договору в електронній формі. Подання зазначених електронних доказів у паперовій копії є правом Позивача, як і заявлення клопотання про витребування оригіналів електронного доказу учасниками, які ставлять під сумнів відповідність поданої копії оригіналам, але реалізація Позивачем такого права аж ніяк не може свідчити про недоведеність тої чи іншої обставини. Відсотки нараховані за умовами кредитування є цілком правомірними. Нарахування процентів здійснені після укладення договору факторингу у межах строку кредитування, визначеного кредитним договором.

04.09.2026 від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Кривошиї О.А. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він вказує, що в матеріалах справи відсутній, та позивачем не наданий, належний первинний бухгалтерський документ, який підтверджує перерахування коштів саме позивачем і саме на рахунок який належить відповідачу. Позивач не надав доказів правомірності нарахування відсотків поза межами строку на який видано кредит, а саме згідно з п. 1.2 Кредитного Договору, кредит надається строком на 120 днів, при цьому нарахування відсотків відбулось необґрунтовано поза межами вказаного строку. Правомірність нарахування штрафу позивачем не підтверджена. Відповідач не надав до заявленого позову будь якого належного первинного бухгалтерського документу на підтвердження саме оплати витрат на правничу допомогу, тому це є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00401-11/2024 від 01.11.2024, відповідно до умов якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов?язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 01.11.2024. Кінцева дата повернення кредиту 28.02.2025.

Денна процентна ставка 1 % (п. 1.4.1 Договору).

Згідно з п. 1.6. Договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до цього ж пункту, кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

З п. 8 Договору вбачається, що він підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису W0795.

Також, 01.11.2024 відповідачкою за допомогою електронного підпису підписано графік платежів до кредитного договору.

Відповідно до довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 17.02.2026 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 01.11.2024 09:20:06 на суму 6000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 554085207, призначення платежу: Зарахування 6000 грн на карту ОСОБА_1

24.02.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 24022025, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00401-11/2024 від 01.11.2024.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем, заборгованість відповідачки за кредитним договором № 00401-11/2024 від 01.11.2024 становить 18600 грн. з яких 6000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 7200 грн. - сума заборгованості за процентами, 5400 грн. заборгованість за пенею.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 с. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. ст. 509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Договір про надання фінансового кредиту № 00401-11/2024 від 01.11.2024 укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону. Відповідачка ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши ТОВ «Стар Файненс Груп» свої персональні дані, подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту.

Разом з Договором про надання фінансового кредиту № 00401-11/2024 від 01.11.2024 відповідачкою було підписано шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено Договір № 00401-11/2024 від 01.11.2024, ідентифікована ТОВ «Стар Файненс Груп». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор W0795, дата відправки ідентифікатора позичальнику 01.11.2024, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380996653831.

Крім того, у довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідачки, зокрема, РНОКПП та дату народження, що належать відповідачці і не спростовано стороною відповідача під час розгляду справи.

До того ж, відповідачкою не спростовано, що номер телефону, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор не належить ОСОБА_1 .

Таким чином, із досліджених судом доказів встановлено, що між первісним кредитором та відповідачкою було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий Договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, із наведеного слідує, що відповідачка уклала із ТОВ «Стар Файненс Груп» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором ), а тому Договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до Договору, укладеного у письмовій формі.

Крім того, ОСОБА_1 не спростовано отримання кредитних коштів у розмірі 6000 грн, неналежності їй карткового рахунку, на який зараховано кошти, та не заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, виписки із банківських установ по рахунку відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем доведено видачу кредитних коштів відповідачу згідно укладеного Договір про надання фінансового кредиту № 00401-11/2024 від 01.11.2024 у розмірі 6000 грн.

Щодо доводів представника відповідача про те, що сума заборгованості за відсотками нарахована поза межами строку кредитування та є надмірною суд зазначає наступне.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 01.11.2024. Кінцева дата повернення кредиту 28.02.2025.

Денна процентна ставка 1 % (п. 1.4.1 Договору).

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідачки становив: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн.; заборгованість за відсотками 6960 грн.; заборгованість за штрафом 5400 грн.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Таке нарахування є правомірним, оскільки згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо не передбачено договором або законом. Отже, Позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов.

З урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідачки перед позивачем становить 18600 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн.; заборгованість за відсотками 7200 грн.; заборгованість за штрафом 5400 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (на який посилається представник відповідача) передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак у даному випадку спірними є нарахування відсотків за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором.

Відповідачка, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надала оцінку запропонованим умовам кредитування, зважила на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважала їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Крім того, законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача/позичальника протягом 14 днів з моменту укладення Договору відмовитись від нього в односторонньому порядку, проте ОСОБА_1 таким правом не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

В свою чергу ні відповідачем, ні її представником доказів (розрахунків, тощо) на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було, а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду (ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, слід визнати обґрунтованими вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом у межах строку дії Кредитного договору, що відповідають 120 дням, у сумі 7200 грн.

За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, оскільки відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 00401-11/2024 від 01.11.2024 в установлені строки, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кошти, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому з відповідачки на користь позивача потрібно стягнути заборгованість за вказаним договором, яка складається із 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 7200 грн. - нарахованих процентів, що в загальному розмірі становить 13200 грн.

Разом із тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим пунктом також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу дії вказаної вище прямої норми, позивача зобов`язано було списати боржнику заборгованість за штрафом в сумі 5400 грн, адже вона нарахована за кредитним договором укладеним після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак позивач списання штрафу не здійснив, а тому вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 5400 грн задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1889, 44 грн.

Що стосується заявлених до стягнення витрат за надання позивачеві правничої допомоги в сумі 8000 грн., суд вважає, що вказаний розмір витрат є завищеним з урахуванням категорії спору, складності справи, розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, реально затраченого часу адвокатом, тому суд вважає необхідним задовольнити витрати за надання позивачеві правничої допомоги частково, на суму 4000 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

На підставі ст. 526, 527, 530, 599, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 00401-11/2024 від 01.11.2024 в загальному розмірі 13200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1889 грн. 44 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. М. Суходольський