Постановление суда № 139583296, 08.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/5914/26

1-кп/465/1104/26

У Х В А Л А

08.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід прокурору ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12026140000000223 від 10.03.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Тернопільської області, Зборівського району, с. Млинів, українця, громадянина України, раніше не судимого, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

захисника: адвоката ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває указане кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 08.09.2026, учасниками зазначено про наявність таких клопотань:

прокурором - про продовження строку тримання під вартою;

обвинуваченим про відвід прокурору та закриття кримінального провадження.

З урахуванням думки учасників та зважаючи на те, що задоволення одних клопотань може унеможливити розгляд інших, з урахуванням думки учасників суд ухвалив розглянути клопотання у такій послідовності: про відвід прокурора, про закриття провадження у справі, про продовження строку тримання під вартою

У повторно заявленому відводі прокурору ОСОБА_4 , обвинувачений вказав, що на цей раз підстави відводу випливають із самого клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, яке йому вручене напередодні.

Вказав про наявність претензій до свідків, які «ввели в оману слідчого, слідчий повівся, а прокурор підтримав». Вважає, що висловлюючись щодо наявності у обвинуваченого умислу на організацію незаконного переправлення через державний кордон, прокурор тим самим проявила упередженість до нього, як і в інших подібних твердженнях у пред`явленому йому обвинуваченні, яке нічим не відрізняється ні у формулюванні обвинувачення, ні у викладі прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення. Такі ж вислови покладено й у обґрунтування клопотання щодо продовження дії запобіжного заходу. Водночас у справі відсутній факт перетину кордону, а його консультації стосувалися лише законного перетину кордону. Зазначив про те, що прізвища усіх причетних щодо його кримінального переслідування у майбутньому стануть відомими.

Правовою підставою відводу також вказав п.3 ч.1 ст.77 КПК України.

Захисник обвинуваченого його заяву підтримав.

Прокурор щодо заявленого відводу заперечила за його необґрунтованістю, висловивши побоювання про те, що подану заяву також можна оцінювати і як погрозу.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 80 КПК України, заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Перелік підстав, за наявності яких прокурор підлягає відводу, визначений ст. 77 КПК України. Так, серед іншого, п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України передбачає, що прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 75-79 цього Кодексу, прокурор зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Частинами 4, 5 ст. 80 КПК України унормовано, що заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора та бути підтверджені відповідними доказами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 81 КПК України відвід прокурора під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.

Прокурор у кримінальному провадженні відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі.

Саме прокурор уповноважений затверджувати чи відмовляти в затвердженні обвинувального акта, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта, самостійно складати обвинувальний акт, звертатись з ним до суду та надалі підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (ч. 4 ст. 22, п. 13, 14, 15 ч. 2 ст. 36 КПК України).

Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів (ч. 1 ст. 37 КПК України).

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 цього Кодексу та ч. 3 цієї статті (ч. 2 ст. 37 КПК України).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.

Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення.

До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).

За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченим дій, які містять ознаки злочину, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.

Що стосується фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то тут варто відзначити, що за духом закону вони викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.

Більше того, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинуваченого, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації їх діянь.

Таким чином, неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для відводу прокурора.

За змістом ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1 ст. 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Тобто прокурор, реалізовуючи свої процесуальні повноваження у кримінальному провадженні, вправі доводити перед судом свою правову позицію з того чи іншого питання за допомогою засобів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Реалізація такого права не свідчить про упередженість прокурора у кримінальному провадженні.

Суд повторює, що факт того, що обвинувачений не погоджується із позицією прокурора, функція якого у суді полягає у підтриманні публічного обвинувачення, не є підставою для відводу прокурора. Сторона захисту не позбавлена можливості спростувати твердження прокурора щодо тих чи інших доказів, які досліджуватимуться судом безпосередньо, у тому числі показання самого обвинуваченого та свідків.

У свою чергу суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, надасть оцінку доводам / доказам як обвинувачення, так і захисту.

У будь-якому випадку, прокурор займає позицію підтримання публічного обвинувачення, відтак до її обов`язків входить переконання суду у доведеності інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, що не є підставою для відводу прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. 77, 80, 81, 315, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід прокурору ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12026140000000223 від 10.03.2026, відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_6