Решение № 139583003, 08.09.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

08.09.2026 Справа №: 518/464/26 Провадження № 2/518/444/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Гуржій А.В.,

за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «Ейс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно з кредитним договором №603762021 від 16.06.2021 року, ОСОБА_1 отримав в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит у сумі 11000,00 грн. Договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору, первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача.

Позивач вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання перед відповідачем, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту, права вимоги за якими, позивач набув за договорами факторингу.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 603762021 від 16.06.2021 року у розмірі 22072,60 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Витребувано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що становить банківську таємницю.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

31.03.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору та неналежності переходу права вимоги, зазначивши, що договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а право вимоги перейшло до позивача на підставі договорів факторингу та відповідних реєстрів. Також позивач заперечив щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

02.04.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання. У запереченнях на клопотання позивач заперечив проти доводів відповідача щодо неналежності поданих електронних доказів та необхідності витребування повних реєстрів прав вимоги. Зазначив, що кредитний договір в електронній формі є оригіналом електронного документа, а надані витяги з реєстрів підтверджують перехід права вимоги до позивача, просив прийняти та врахувати подані заперечення, а позовні вимоги задовольнити.

Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження у справі. У встановлений судом строк відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, жодних заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до такого.

Фактичні обставини справи.

16.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 603762021.

Договір №603762021 від 16.06.2021 року укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису. В якості підпису ОСОБА_1 використав одноразовий ідентифікатор, надісланий йому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - MNV6B82P.

Відповідно до платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 68e848ca-9ffd-4719-aed2-5e3ea62e968c від 16.06.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку №5355-16XX-XXXX-8151, належну ОСОБА_1 суму у розмірі 11000,00 грн., Призначення платежу: Переказ коштів згідно договору № 603762021 від 16.06.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer

Відповідно до виписки з особового рахунка ОСОБА_1 , заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором станом на 31.07.2025 (включно) складає 22 072,60 грн. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 11 000,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами становить: 11 072,60 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (з подальшими змінами), відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло, зокрема, право вимоги до відповідача за кредитним договором №603762021. Зазначене підтверджено також реєстром прав вимоги № 150 від 07.09.2021 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 (з подальшими змінами), за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

08.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» договір факторингу №08/07/25-Е, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №603762021. Зазначене підтверджено також реєстром прав вимоги до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року.

Мотиви з яких виходить суд.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором №603762021 від 16.06.2021року виконало, надало відповідачу грошові кошти в розмірі 11000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , вказану відповідачем в кредитному договорі, що платіжним дорученням №68e848ca-9ffd-4719-aed2-5e3ea62e968c від 16.06.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно відповіді від 31.03.2026 року, АТ «РАЙФАЗЕН БАНК», банківська платіжна картка № НОМЕР_2 не емітована АТ «РАЙФАЗЕН БАНК». Картка з номером № 5355-16XX-XXXX-8151 емітована іншим банком, тому надати запитувану в ухвалі інформацію Банк не має можливості.

16.06.2021 відповідачем ОСОБА_1 оформлено заявку на отримання грошових коштів у кредит, на підставі якої укладено договір (оферту) № 603762021.

Відповідно до зазначеної заявки відповідач просив надати йому кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 84 дні. У заявці зазначені персональні дані відповідача, його контактний номер телефону, електронна адреса, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані та адреси реєстрації і проживання. Також у заявці зазначено платіжну картку 5355-16XX-XXXX-8151.

Добровільно таку заборгованість відповідач не погасив.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини 1 статті 512, статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Щодо нарахування процентів.

Згідно з Додатком № 1 до Договору №603762021 від 16.06.2021 року сторонами погоджено графік платежів, відповідно до якого строк користування кредитом становить 84 дні, а загальна сума процентів за користування кредитом при застосуванні дисконтної процентної ставки протягом усього строку дії договору становить 4 003,44 грн. Загальна вартість кредиту відповідно до зазначеного графіка становить 15 003,44 грн, з яких 11 000,00 грн сума кредиту та 4 003,44 грн проценти за користування кредитом.

Разом із тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ним визначено заборгованість за процентами у розмірі 11 072,60 грн, тобто суму, яка істотно перевищує розмір процентів, передбачений погодженим сторонами графіком платежів.

Сам по собі факт прострочення виконання грошового зобов`язання не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність та розмір заявленої до стягнення заборгованості. Наданий розрахунок не містить належного обґрунтування періодів нарахування процентів, їх розміру за кожний розрахунковий період, а також не дає можливості встановити, за який саме період утворилася заявлена сума процентів у розмірі 11 072,60 грн.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11 000,00 грн та процентів за користування кредитом у межах, передбачених договором та графіком платежів, а саме 4 003,44 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 15003,44 грн (11 000,00 грн + 4 003,44 грн).

Щодо судового збору.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у частці 67,97% - пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 1809,63 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

ТОВ «ФК «Ейс» подало заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

При вирішенні питання що стягнення правничої допомоги суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1-5 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року про надання правничої допомоги, укладеного з Адвокатський об`єднанням «Соломко і партнери», копія додаткової угоди № 25770530667 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Актом прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 137 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

На підставі викладеного, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 603762021 від 16.06.2021 року в розмірі 15003 грн. 44 коп. (п`ятнадцять тисяч три гривні сорок чотири копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1809 грн. 63 коп. (одна тисяча вісімсот дев`ять гривень 63 копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», адреса місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Гуржій