Решение № 139582402, 09.09.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1183/26 2/729/1035/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

09 вересня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

секретаря Романченко С .С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №22.02.2025-100000773 від 22.02.2025 року у розмірі 8 300 грн, а також понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №22.02.2025-100000773, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2500 грн. строком на 217 днів, з датою повернення кредиту 26.09.2025 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку виплати кредиту чи строку дії договору його умовами не передбачено.

Відповідно до умов договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом і застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» становить 0,5 % за один день користування кредитом та застосовується протягом наступних чергових періодів. Крім того, договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 225 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 225 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Кредитний договір було укладено в електронній формі. Позичальник підписав документи, що складають кредитний договір, за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого у SMS-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений ним як фінансовий. Під час укладення договору відповідач також пройшов ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України.

Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та квитанції про перерахування коштів, кредитні кошти у розмірі 2500 грн. були перераховані відповідачу 22.02.2025 року на картковий рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-1999, чим ТОВ «Споживчий центр» належним чином та у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених договором, належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 8 300 грн., яка складається з: 2500 грн. заборгованості за тілом кредиту; 3875 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 225 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 450 грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 1250 грн. неустойки.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач просить стягнути з нього зазначену заборгованість у розмірі 8 300 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120.18 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2026 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено її до розгляду з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у порядку, визначеному ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, у зв`язку з чим суд, враховуючи положення статей 223, 280 ЦПК України, дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) №22.02.2025-100000773. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 2 500 грн строком на 217 днів з дати його надання, тобто до 26 вересня 2025 року. Заявка на отримання кредиту є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з умовами якої позичальник ознайомився під час укладення договору. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку виплати кредиту або строку дії договору його умовами не передбачено (а.с.23-29).

Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за один день користування кредитом та застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» є фіксованою та незмінною і становить 0,5 % за один день користування кредитом та застосовується протягом чергових періодів, наступних за періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір зазначених процентних ставок не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Також відповідно до умов кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9 % від суми кредиту та дорівнює 225 грн. Комісія нараховується кредитодавцем у день видачі кредиту та сплачується згідно з графіком платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 225 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, тобто загалом 450 грн.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісії, якщо такі встановлені договором. Дата надання кредиту, його сума, строк кредитування, дата повернення кредиту, розмір процентів та порядок здійснення платежів визначені умовами договору та заявкою, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності. Кредитні кошти надаються шляхом їх перерахування на рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-1999, зазначеного ним під час укладення договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що позичальник зобов`язаний використати кредит на визначені договором цілі та забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів і комісій у терміни та строки, зазначені у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі. ОСОБА_1 під час його укладення пройшов ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України, за результатами якої було забезпечено однозначне встановлення особи позичальника (а.с.13).

Документи, що складають кредитний договір, були підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е993, який було надіслано у SMS-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений ним як фінансовий. Відповідно до умов договору він набрав чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної таким одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 22 лютого 2025 року підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердив укладення кредитного договору та погодився з його умовами.

З довідки про перерахування коштів від 17.04.2026 року вбачається, що кредитодавцем на рахунок позичальника, карту № НОМЕР_2 , було перераховано кредитні кошти у розмірі 2 500 грн. Отже, ОСОБА_1 отримав зазначені кредитні кошти у повному обсязі (а.с.22).

Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та передбачені договором платежі у встановлені строки не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 8 300 грн, яка складається із: 2 500 грн заборгованості за тілом кредиту; 3 875 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 225 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 450 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 1 250 грн. неустойки, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.35-37).

При цьому, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося позивачем у межах встановленого договором 217-денного строку кредитування, тобто до 26.09.2025 року, відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, дослідивши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 500 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3 875 грн та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 225 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судом було встановлено, що відповідно до умов кредитного договору комісія за надання кредиту становить 9 % від суми кредиту, що становить 225 грн., а відсотки за користування кредитом нараховані позивачем у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо вимоги позивача про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 450 грн. за кредитним договором №22.02.2025-100000773 від 22.02.2025 року, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягнути з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450 грн. за кредитним договором №22.02.2025-100000773 від 22.02.2025 року задоволенню не підлягає.

Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення неустойки у розмірі 1 250 грн., суд зазначає таке.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

Оскільки позивач просить стягнути з ОСОБА_1 неустойку у розмірі 1 250 грн., нараховану за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором №22.02.2025-100000773 від 22.02.2025 року у період дії воєнного стану, суд доходить висновку, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 6 600 грн., з яких: 2500 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3 875 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом та 225 грн. комісія, пов`язана з наданням кредиту. У задоволенні вимог про стягнення 450 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 1 250 грн. неустойки слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у розмірі 6 600 грн., що становить 79,52 % від загального розміру заявлених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2 117 грн 09 коп. (2 662,40 грн ? 79,52 %).

Разом з тим, витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у розмірі 120,18 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки такі не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України.

Керуючись статтями 526, 527, 530, 599, 1050, 1048, 1054, 1056 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258,259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.02.2025-100000773 від 22.02.2025 року у сумі 6 600 (шість тисяч шістсот) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у рахунок відшкодування судового збору 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) гривень 09 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження 01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига