Решение № 139579574, 04.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4527/26

Провадження 2/522/6595/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

04 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Згідно відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 08.04.2026 року, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 21.02.2024.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 13 вересня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено кредитний договір № 77531862, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти в розмірі 2692,00 грн із базовою процентною ставкою 1,99 % на день. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання належним чином, перерахувавши кошти позичальнику, проте відповідач порушив умови договору та не здійснив повернення кредиту і сплату нарахованих процентів у визначений строк. На підставі договорів про відступлення права вимоги від 22.02.2022 р. та від 10.01.2023 р. новим кредитором за цим договором стало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». У зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем зобов`язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 9120,94 грн, яка складається з 2692,00 грн тіла кредиту, 6428,50 грн заміщених та нарахованих процентів за користування кредитом і 0,44 грн 3 % річних, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами у вигляді судового збору в сумі 3328,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

21.05.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Не заперечуючи факт отримання коштів у розмірі 2692,00 грн за Договором позики № 77531862 від 13.09.2021 року, відповідач вказує на сплату зазначеного основного боргу, додавши відповідну квитанцію, та категорично заперечує проти нарахування будь-яких відсотків, штрафних санкцій і витрат на правничу допомогу. Крім того, відповідач наголошує на пропуску позивачем трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України), перебіг якого з урахуванням граничного строку автопролонгації або моменту первинного відступлення права вимоги розпочався не пізніше 22.02.2022 року та остаточно сплив 22.02.2025 року, тоді як ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду лише 16.03.2026 року. З огляду на викладене відповідач просить поновити строк для подання відзиву, застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

23.03.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що заперечення відповідача у відзиві є необґрунтованими, оскільки Договір позики № 77531862 від 13.09.2021 року був правомірно укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора (SMS-коду), що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та правових позицій Верховного Суду прирівнюється до укладення правочину в письмовій формі. Право вимоги за договором у повному обсязі послідовно перейшло від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал», а надалі до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Позивач наголошує, що здійснений відповідачем платіж у розмірі 2692,00 грн згідно з встановленою договором черговістю (п. 6.12 Правил) був зарахований насамперед у рахунок погашення прострочених процентів, а не основного боргу, через що зобов`язання залишається невиконаним у повному обсязі. Щодо витрат на правничу допомогу позивач вказує на їхню обґрунтованість і співмірність, зазначаючи, що обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається виключно на відповідача шляхом подання відповідного клопотання.

Позивач додатково зазначає, що факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість повністю підтверджуються матеріалами справи (зокрема Договором про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, прайс-листом, заявкою та витягом з Акту № 18 від 31.01.2026 року), а заявлена до стягнення сума є співмірною та обґрунтованою, оскільки спір виник виключно внаслідок неправомірного невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Заперечуючи проти заяви про застосування позовної давності, позивач наголошує, що перебіг трирічного строку, який розпочався 13.10.2021 року, був зупинений та продовжений на період дії карантину (до 30.06.2023 року) та воєнного стану відповідно до Закону України № 540-IX та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. З урахуванням Закону України № 4434-IX від 14.05.2025 року (набрав чинності 04.09.2025 року), яким виключено п. 19, відлік позовної давності розпочався заново з 04.09.2025 року та спливає лише 04.09.2028 року, що свідчить про звернення до суду в межах процесуальних строків і відсутність підстав для застосування наслідків її спливу.

25.06.2026 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідач 20.05.2026 року здійснив частковий платіж, який відповідно до ст. 534 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» належним чином зараховано в першу чергу на погашення прострочених процентів, а не тіла кредиту. З огляду на це позивач уточнив позовні вимоги та просить поновити строк для подання відповідної заяви, зменшивши суму заборгованості за Договором позики № 77531862 від 13.09.2021 року станом на 23.06.2026 року до 6 428,94 грн (з яких: 2 692,00 грн основний борг, 3 736,50 грн проценти та 0,44 грн 3% річних), а також стягнути з відповідача зазначену заборгованість у повному обсязі разом із судовими витратами у вигляді судового збору в розмірі 3 328,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

16.07.2026 року від відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження по справі.

Відповідач зазначає, що після відкриття провадження у справі ним було добровільно сплачено суму отриманої позики у розмірі 2 692,00 грн за Договором позики № 77531862 від 13.09.2021 року, із чітким визначенням у платіжній інструкції призначення платежу як повернення основної суми боргу. Відповідач наголошує, що одностороннє зарахування позивачем цих коштів у рахунок сплати процентів є неправомірним, оскільки відповідно до усталених правових позицій Верховного Суду приписи ст. 534 ЦК України не застосовуються у разі наявності чітко вираженого волевиявлення платника. Крім того, зважаючи на відсутність будь-яких досудових претензій чи повідомлень про відступлення права вимоги, а також на повне погашення тіла кредиту, відповідач вказує на відсутність матеріально-правових підстав для задоволення похідних вимог щодо процентів і витрат на правничу допомогу та просить закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

23.07.2026 року від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Позивач зазначає, що доводи відповідача про повне виконання зобов`язань та відсутність предмета спору є безпідставними, оскільки за Договором позики № 77531862 позичальник зобов`язаний повернути не лише суму отриманої позики у розмірі 2 692,00 грн, а й сплатити нараховані проценти за користування кредитом відповідно до ст. 1048, 1054 ЦК України. Позивач наголошує, що здійснений відповідачем платіж у розмірі 2 692,00 грн був належним чином врахований під час зменшення позовних вимог і розподілений у суворій черговості, встановленій ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 6.12 Правил надання грошових коштів у позику, а довільне зарахування коштів виключно в рахунок погашення тіла кредиту суперечило б чинному законодавству. Оскільки заборгованість за договором у повному обсязі не погашена і спірні правовідносини тривають, підстави для закриття провадження у справі відсутні, у зв`язку з чим позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання призначене на 04.09.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши надані сторонами пояснення, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 вересня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено кредитний договір № 77531862, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти в розмірі 2692,00 грн із базовою процентною ставкою 1,99 % на день. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання належним чином, перерахувавши кошти позичальнику, проте відповідач порушив умови договору та не здійснив повернення кредиту і сплату нарахованих процентів у визначений строк. На підставі договорів про відступлення права вимоги від 22.02.2022 р. та від 10.01.2023 р. новим кредитором за цим договором стало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Договором позики передбачено надання позичальнику грошових коштів у розмірі 2 692,00 грн зі сплатою процентів за користування у розмірі 0,01% на добу протягом базового 30-денного строку та 2,70% на добу в разі прострочення, з їх щоденним нарахуванням.

Відповідач визнав факт отримання коштів у зазначеній сумі, проте у встановлений договором строк зобов`язання з їх повернення та сплати процентів у повному обсязі не виконав.

Договором та Правилами надання грошових коштів у позику (п. 6.12) передбачено, що в разі недостатності сплаченої суми для виконання зобов`язання в повному обсязі, зарахування коштів здійснюється за черговістю, де в першу чергу сплачуються прострочені проценти, у другу сума кредиту та проценти, а в третю неустойка.

Після відкриття провадження у справі, а саме 20.05.2026 року, відповідач здійснив платіж у розмірі 2 692,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата за повернення Позики за договором».

З урахуванням вказаного платежу позивачем уточнено позовні вимоги шляхом зарахування отриманої суми відповідно до встановленої договором та законом черговості на погашення прострочених процентів, унаслідок чого заборгованість відповідача за Договором станом на 23.06.2026 року становить 6 428,94 грн (з яких: 2 692,00 грн основний борг, 3 736,50 грн проценти за користування позикою, 0,44 грн 3% річних), а також заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою було укладено Договори про надання кредиту за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у вказаному договорі.

Вказаний договір був укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону позичальника. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, за ним обліковується заборгованість у загальному розмірі 6 428,94 грн (з яких: 2 692,00 грн основний борг, 3 736,50 грн проценти за користування позикою, 0,44 грн 3% річних).

Щодо стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України у розмірі 0,44 грн.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК Українидоповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином у задоволенні вимог про стягнення 3% річних суд відмовляє, з посиланням на законодавче обмеження, введене ЦК України, щодо нарахування пені на час воєнного стану в країні.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 наголошувала, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті, з яким пов`язується судовий захист права. При цьому згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 522/31199/13-ц та від 27.06.2022 у справі № 199/5949/18).

Разом з тим, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 карантин було установлено з 12.03.2020 та скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Окрім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи зазначені приписи нормативно-правових актів щодо продовження та зупинення перебігу позовної давності під час дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах встановленого законом строку позовної давності, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків її спливу та відмови в позові з цих мотивів відсутні.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що здійснений ним платіж підлягав зарахуванню виключно в рахунок погашення тіла кредиту, суд ставить до них критично та відхиляє їх, оскільки розподіл сплачених коштів вчинено позивачем у суворій відповідності до умов укладеного сторонами Договору та визначеного ним порядку. Оскільки при укладенні договору сторони досягли згоди щодо черговості погашення заборгованості, самостійне зазначання відповідачем призначення платежу не може скасовувати чи змінювати узгоджені договором умови щодо зарахування коштів.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами відповідачкою суду не надано.

Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві представник ТОВ «Коллект центр» просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Однак, суд вважає, що вказаний розмір правової допомоги не є співрозмірним вказаній справі, а тому приходить до висновку про стягнення з відповдіача на користь ТОВ «Коллект центр» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді судового збору в розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 526, 610, 626, 638, 1046, 1047, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» ст.ст. 10-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором № 77531862 від 13.09.2021 у розмірі 9120,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 08.09.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

04.09.26