Решение № 139569313, 07.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

07.09.2026

ЄУН 337/5573/25

Провадження №2/337/189/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Кожевник С.В.,

представника відповідачів Гриб Ю.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звільнення майна з-під арешту (зняття заборони відчуження нерухомого майна),

ВСТАНОВИВ:

22.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про звільнення майна з-під арешту, в якому позивачка просила зняти заборону відчудження майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,46 кв.м., що належить їй праві власності та зобов`язати ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернутись до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження (іпотеки).

Позов мотивує тим, 10.06.2005 нею було укладено договір №147 про дольову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 . 24.06.2005 нею було укладено Іпотечний договір №834-05іп. За умовами Договору про внесення змін №1 до Іпотечного договору №834-05іп від 24.06.2005, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовою З.В., на строк дії договору іпотекодавець повинен передати на відповідальне зберігання іпотекодержателю оригінали документів, які підтверджують право власності на предмет іпотеки, та технічної документації на предмет іпотеки (п. 4.1.3); предметом іпотеки є нерухомість: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2). Договір діяв до 20.06.2015. Оригінали документів, які підтверджують право власності на предмет іпотеки, та технічна документація на предмет іпотеки були їй повернені. Однак, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до теперішнього часу є чинною заборона на нерухоме майно на підставі: іншого додаткового договору під номером №192 від 21.02.2006, виданий приватним нотаріусом Журавльовою З.В. Іпотекодержателем (ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») не було вчинено дій щодо звернення до нотаріуса для зняття заборони відчудження майнових прав на квартиру. Запис про заборону відчудження нерухомого майна є помилковим, оскільки нею як іпотекодавцем були виконані всі зобов`язання за цим Договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025, головуючим суддею по даній справі визначено суддю Бредуна Д.С.

Ухвалою судді Бредуна Д.С. від 29.10.2025 позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.11.2025 позивачка ОСОБА_1 , на виконання ухвали від 29.10.2025, подала заяву (додаткові пояснення у справі), в яких уточнила позовні та просила лише зняти заборону відчудження майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,46 кв.м., що належить їй на праві власності та додатково зазначила, що обтяження у вигляді арешту майна, яке їй належить на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Ухвалою судді Бредуна Д.С. від 05.11.2025 позов ОСОБА_1 прийнятий до судового розгляду, відкрито у справі загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

14.11.2025 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 13.11.2025) до суду надійшов відзив представника відповідача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в якому викладені заперечення проти позову, зокрема, зазначено, що 08.10.2025 (вхідний №08-4237) на електронну адресу Банку надійшов запит ОСОБА_1 від 07.10.2025 щодо надання довідки про повне погашення/відсутність заборгованості перед Банком за іпотечним договором від 24.06.2005 № 834-05іп. На вказану заяву 09.10.2025 за № 1782/08 Банком ОСОБА_1 складена відповідь у якій повідомлено, що відповідно до діючих тарифів Банку: довідка про повне погашення/відсутність заборгованості за кредитом надається за плату у розмірі 500,00 грн; підготовка та видача повідомлення з дозволом на зняття обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснюється після оплати послуги у розмірі 1000,00 грн. Також Банком були зазначені банківські реквізити для здійснення відповідних платежів. Вказана відповідь була направлена заявниці 10.10.2025 рекомендованим листом, проте зазначене поштове відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання та вручено Банку 05.11.2025. З метою належного повідомлення заявниці, представником юридичного відділу Банку повторно направлено лист з реквізитами для оплати, зазначене відправлення вручено одержувачу 02.11.2025. Водночас позивач, з невідомих причин, не здійснила оплату послуг Банку згідно з установленими тарифами у розмірі 1000,00 грн за надання відповідного повідомлення, натомість звернулась до суду з позовом. Також представник зазначає, що у тексті позовної заяви позивач зазначає про необхідність скасування заборони відчуження за реєстраційним номером №61431627. Водночас абзацом вище позивач стверджує про накладення «обтяження у вигляді арешту». Фактично, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо спірного об`єкта зареєстровано два окремих обтяження, а саме: запис про іпотеку № 61431686; запис про заборону відчуження № 61431627, - що повністю відповідає вимогам законодавства, чинного на дату укладення іпотечного договору, зокрема положенням Закону України «Про іпотеку». Зазначені обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою через Українське бюро кредитних історій, яка додана позивачем до матеріалів позовної заяви. Необхідні позивачці відомості були відображені у підготовленому Банком повідомленні (№ 1806/08 від 14.10.2025), яке вона мала можливість отримати після здійснення оплати відповідно до встановлених тарифів Банку. Діючим законодавством чітко встановлено процедуру припинення обтяження за іпотечним договором: отримання повідомлення банку про погашення кредиту; звернення власника до нотаріуса; сплата адміністративного збору та послуг нотаріуса; внесення нотаріусом запису до Державного реєстру речових прав. Отже, у позивача наявна реальна та ефективна можливість припинити обтяження відповідно до закону. Невикористання цієї передбаченої процедури не свідчить про порушення її прав чи інтересів, а лише про небажання скористатися встановленим порядком або сплатити передбачену законом плату. У даному випадку позивач не довела, що її право власності або інше майнове право було порушено чи оспорено. Обтяження, про яке вона зазначає, може бути припинене в установленому законом порядку. Небажання позивача сплачувати визначені законодавством тарифи за проведення реєстраційних дій не може вважатися підставою для судового захисту, оскільки виникнення витрат, пов`язаних із реалізацією права, не є порушенням самого права. Відсутність факту порушення права позивача свідчить про відсутність предмета спору, а отже, і підстав для судового захисту.

Одночасно було повідомлено, що Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 25.02.2022 № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»», відповідно до якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Банку строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, призначено Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2024 №1162 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» строк управління майном (активами) Банку та задоволення вимог кредиторів продовжено на строк дії воєнного стану та 6 місяців з дати припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні, повноваження ліквідатора ПАТ «Промінвестбанк» продовжено ОСОБА_2 до моменту внесення запису про припинення Банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

20.11.2025 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 19.11.2025) до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що 21.05.2007 її договірні зобов`язання перед Банком були повністю виконані, у зв`язку з чим відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» припинила свою дію і іпотека. 21.05.2007 Банк повернув їй всі оригінали документів, які підтверджують право власності на предмет іпотеки, та технічну документацію на предмет іпотеки. З дня виконання нею зобов`язань перед іпотекодержателем (ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») 21.05.2007 до дня початку ліквідації Банку (25.02.2022) минуло 5 393 дні (14 років 9 місяців 3 дні) та за цей час іпотекодержатель (ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») не звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки та зняття обтяження майна, відтак обтяження майна лишилося чинним.

Також зазначила, що у жовтні 2025 року вона надіслала запит до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб стосовно надання довідки щодо відсутності заборгованості за Іпотечним договором №834-05іп від 24.06.2005 для можливості зняття обтяження з нерухомого майна через нотаріуса. 14.10.2025 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з електронної поштової скриньки надіслало їй відповідь, в якому зазначило, що отримання такої довідки є платним за тарифами Банку. Таку ж відповідь вона отримала в паперовому вигляді. Разом з тим, станом на 19.11.2025 на веб-сайті ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (https://pib.fg.gov.ua), посилання на який розміщене на сторінці банку на веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутня інформація про актуальні тарифи Банку. На сторінці Банку офіційного Інтернет-представництва (веб-сайту) Національного банку України інформація про тарифи також відсутня. Веб-сайт банку, який, імовірно, був активний до початку процедури ліквідації, станом на 20.11.2025 неактивний, тому на ньому також немає будь-якої інформації про актуальні тарифи.

Наполягає, що у зв`язку з відсутністю зняття обтяження з її нерухомого майна, відбувається порушення її права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

24.11.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в яких зазначено, що Банк перебуває у процедурі ліквідації, у зв`язку з чим фактично не має діючої офіційної вебсторінки. У період ліквідації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює управління банком, у тому числі - на підставі внутрішніх документів та рішень банку, які діяли до ліквідації та не були скасовані Фондом. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить жодної норми, яка б скасувала, припинила чи обмежила дію тарифів банку після запровадження ліквідації. Чинність тарифів підтверджується офіційним внутрішнім нормативним актом Банку. Так, відповідно до пункту 3 Додатку до Наказу ПАТ «Промінвестбанк» від 26.12.2024 № 76/1 «Про внесення змін до тарифів на обслуговування юридичних та фізичних осіб ПАТ «Промінвестбанк»» встановлено тариф за: «оформлення документів та розгляд заяви клієнта про надання документів щодо зняття заборон відчуження за кредитними угодами, які були повністю погашені» у розмірі 1 000,00 грн. Доводи позивача про альтернативний спосіб припинення обтяження з нерухомого майна - шляхом звернення до Територіального підрозділу Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя по Хортицькому району Запорізької області є помилковими, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема: «накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також у випадках, встановлених законодавством, - рухомого майна». При цьому заборона відчуження, яка є предметом спору, була внесена до Реєстру на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки, укладеного між сторонами. Тобто первинна дія щодо накладення обтяження також є нотаріальною, оскільки і договір іпотеки, і накладення заборони здійснювалися нотаріусом у межах його повноважень відповідно до статей 34, 55, 73 Закону України «Про нотаріат» та статей 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Водночас законодавець чітко визначив порядок припинення обтяжень у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, накладених у зв`язку з укладенням нотаріально посвідченого договору іпотеки. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», зняття такої заборони є виключною нотаріальною дією. Зокрема, нотаріус припиняє заборону відчуження у разі: отримання від кредитора (іпотекодержателя) повідомлення про погашення кредитної заборгованості; наявності відповідного рішення суду.

Щодо тверджень позивача про нібито покладений на Банк обов`язок звернутися до державного реєстратора після погашення заборгованості зазначає, що у випадку повного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки, під час повернення правовстановлюючих документів Банком позивачу, їй мало бути надано письмове повідомлення для нотаріуса або державного реєстратора про погашення забезпечених зобов`язань. Однак встановити факт видачі такого повідомлення станом на сьогодні є об`єктивно неможливим, оскільки відповідно до внутрішніх нормативних документів банківського сектору, зокрема Інструкції НБУ про організацію роботи банківської системи з документами, кредитні справи та супровідні документи підлягають зберіганню лише протягом визначеного строку, після чого - знищуються. Строк зберігання документів після повного погашення кредитної заборгованості становить п`ять років. Позивач звернувся до Банку лише у жовтні 2025 року, тобто вже після спливу цього строку, що унеможливлює підтвердження або спростування наявності зазначеного листа. Крім того, обов`язки щодо оплати послуг нотаріуса, як при вчиненні нотаріальної дії, так і після її вчинення, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про нотаріат» та умов будь-якого нотаріально посвідченого договору, покладаються на сторону, яка ініціює або потребує вчинення нотаріальної дії, тобто на позивача. Крім того, ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прямо встановлює, що: «під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури». Це означає, що ліквідатор Банку (уповноважена особа Фонду) здійснює виключно ті дії, які документально підтверджені та необхідні для завершення ліквідації. Подання будь-яких додаткових заяв чи повідомлень державному реєстратору у 2025 році не є і не може бути обов`язком ліквідатора, оскільки такі дії виходять за межі ліквідаційної процедури. Дійсно, Закон України «Про іпотеку» містить у ст. 17 та ст. 19 положення про обов`язок іпотекодержателя подати заяву або повідомлення про припинення іпотеки. Проте, жодною нормою цього Закону, як і жодним іншим нормативно-правовим актом, не передбачено ані механізму примусу іпотекодержателя у разі бездіяльності, ані будь-якої відповідальності за неподання такого повідомлення. Відповідно, навіть за наявності такого обов`язку, його невиконання не створює автоматичного порушення прав позивача. Чинне законодавство передбачає чітку та достатню процедуру припинення записів про обтяження, ініціювати яку має право саме власник майна. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «заявник власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав». - ч. 1 ст. 18 цього Закону, державний реєстратор здійснює реєстраційні дії виключно на підставі поданих заявником документів. Позивач такою процедурою не скористався. Просить у задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.02.2026 підготовче провадження по даній справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.03.2026 постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 13.04.2026 до участі у справі залучено:

співвідповідача - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича;

третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

22.04.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив представника відповідача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в якому, крім тих заперечень які були викладені вище, зазначено, що на момент розгляду справи ПАТ «Промінвестбанк» перебуває у процедурі ліквідації, строк якої продовжено на період дії воєнного стану та 6 місяців після його припинення. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч. 1 ст. 3, п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI). З дня початку процедури виведення банку з ринку: припиняються повноваження органів управління банку, Фонд набуває всі повноваження органів управління та контролю до завершення тимчасової адміністрації або ліквідації (ч. 1 ст. 36 Закону № 4452-VI). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Фонд або уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до компетенції органів управління банку. Уповноважена особа Фонду: є працівником ФГВФО (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI); діє від імені банку в межах повноважень Фонду (ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI); не є самостійним суб`єктом, який має власні права чи обов`язки у відносинах, що виникають у зв`язку з діяльністю банку; підзвітна Фонду, який несе відповідальність за її дії (ч. 8 ст. 35 Закону № 4452-VI). Незважаючи на припинення банківської діяльності, ПАТ «Промінвестбанк» зберігає статус юридичної особи до внесення до ЄДР запису про припинення. Таким чином, саме Банк, а не Фонд чи уповноважена особа, є стороною цивільних, господарських або адміністративних спорів, у яких оскаржуються права чи обов`язки банку. Згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі: через керівника або члена виконавчого органу (самопредставництво), або через представника. Уповноважена особа Фонду, яка діє від імені банку, може бути лише представником банку, але не може бути відповідачем чи самостійною стороною у цивільному процесі. Це підтверджено усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду: постанова від 22.08.2018 у справі № 559/1777/15-ц (провадження № 14- 263цс18); постанова від 28.11.2018 у справі № 383/2/17 (провадження № 14-450цс18); постанова від 12.12.2018 у справі № 591/1272/18, п. 38. У цих рішеннях Велика Палата прямо вказала, що уповноважена особа ФГВФО не є належним відповідачем і не має процесуальної дієздатності у спорах щодо діяльності банку. Позовні вимоги, заявлені до неналежної особи (уповноваженої особи Фонду), не можуть бути задоволені, оскільки така особа: не є учасником спірного матеріального правовідношення; не несе самостійної відповідальності; не має відповідних прав та обов`язків щодо предмета спору. У спорах, що стосуються діяльності ПАТ «Промінвестбанк» у період ліквідації, належним відповідачем є Банк як юридична особа, а уповноважена особа Фонду може брати участь у справі лише як представник банку. Тому позовні вимоги, заявлені до уповноваженої особи ФГВФО, пред`явлені до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

27.04.2026 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 19.11.2025) до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому вона, серед іншого, зазначила, щооскільки Банк перебуває в процедурі ліквідації, представництво його інтересів здійснює Уповноважена особа ФГВФО. Отже, суб`єктний склад сторін визначено вірно, а процесуальна суперечка банку щодо статусу ліквідатора є лише спробою уникнути відповідальності за триваюче порушення прав людини. Зазначення уповноваженої особи ОСОБА_2 як представника (ліквідатора) обумовлено особливим правовим статусом банку, що перебуває в процедурі ліквідації. Оскільки саме ліквідатор (Караченцев Артем Юрійович) наділений виключними повноваженнями щодо розпорядження майном банку та підписання документів про припинення зобов`язань, його участь у справі як співвідповідача є обґрунтованою для забезпечення виконання майбутнього рішення суду. Також зазначає, що ПАТ Промінвестбанк не виконував цей обов`язок протягом двох десятиліть, тому посилання відповідача на «знищення справ через 5 років» лише підтверджує неможливість вирішення спору в досудовому порядку, оскільки сам Банк втратив доказову базу для проведення реєстраційних дій без суду. Бездіяльність банку призвела до триваючого порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини (право на мирне володіння майном). Оскільки Банк не зняв обтяження самостійно, вона була змушена звернутись за консультацією до нотаріусів (дізнавшись про наявність обтяжень у 2025 році, після внесення даних в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно). Звернувшись до державного реєстратора та приватних нотаріусів отримала усну відмову у знятті обтяження з нерухомого майна, яка була мотивована ненаданням документів, що передбачені ст. 74 ЗУ Про нотаріат, хоча іпотека фактично припинена за ст. 17 ЗУ «Про іпотеку». Нотаріуси та держреєстратори вимагали безспірних доказів виконання договору та вказують, що термін іпотеки минув , однак запис в реєстрі лишився. Тому рекомендували звернутися за отриманням відповідного рішення суду.

Ухвалою суду від 11.05.2026 підготовче провадження по даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду №25 від 09.06.2026 у зв`язку з неможливістю продовження розгляду справ суддею Бредуном Д.С. здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи та замінено головуючого суддю Бредуна Д.С. на суддю Сидорову М.В.

Ухвалою судді Сидорової М.В. від 10.06.2026 дану цивільну справу прийнято до свого провадження та постановлено здійснювати її розгляд спочатку в загальному позовному провадженні з підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.07.2026 підготовче провадженні у справі було закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, надала заяву про проведення судових засідань у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідачів Гриб Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у раніше поданих відзивах та запереченні на відповідь на відзив. Додатково повідомив, що дійсно позивачка вернулась до Банку з заявою про надання їй довідки про відсутність до неї фінансових претензій Банку для зняття заборони відчуження нерухомого майна, у зв`язку з чим уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» 14.10.2025 за №1806/08 було складено повідомлення по погашення суми кредиту та припинення основного зобов`язання за кредитним договором №1198-05кф від 24.06.2005, а також припинення іпотечного договору №834-05іп від 24.06.2005. Разом з тим, позивачці було направлено листа, в якому зазначено, що підготовка та видача повідомлення з дозволом зняти обтяження в Державному реєстрі речових прав з предмета іпотеки здійснюється після оплати у розмірі 1000,00 грн відповідно до тарифів Банку. Позивачка оплату не здійснила, проте звернулась до суду із вказаним позовом. Вважає, що між сторонами відсутній предмет спору. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином.

Суд вважає можливим провести судове засідання у відсутність позивача та третьої особи.

Вислухавши доводи представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 52,46 кв.м.

24.06.2005 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено Кредитний договір № 1198-05кф.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами 24.06.2005 укладено Іпотечний договір № 834-05іп, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовою З.В., реєстровий №1507.

24.06.2005 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовою З.В. внесено записи про обтяження спірної квартири: запис про іпотеку та запис про заборону відчуження, реєстровий №23.

В подальшому, 21.02.2006 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір про внесення змін №1 до Іпотечного договору № 834-05іп від 24.06.2005, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовою З.В., реєстровий №192, яким п.1.2. розділу І «Предмет договору» іпотечного договору № 834-05іп від 24.06.2005 викладено в новій редакції, зокрема, предметом іпотеки є нерухомість: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цим же договором у п.4.1.3 розділу «Права та обов`язки іпотекодавця» доданий абзац 2 наступного змісту: У день укладання цього договору на строк дії договору про іпотечний кредит іпотекодавець повинен передати на відповідальне зберігання іпотекодержателю оригінали документів, які підтверджують право власності на предмет іпотеки, та технічної документації на предмет іпотеки. У п.7 цього договору про внесення змін № 1 від 21.02.2006 зазначено, що цей договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна, який зазначено в п.1.2 цього договору.

На підставі цього договору про внесення змін № 1 від 21.02.2006, 21.02.2006 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовою З.В. накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 до припинення дії іпотечного договору, реєстровий № 4.

21.05.2007 позивачка ОСОБА_1 повністю виконала свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується поверненням їй Банком оригіналів правовстановлюючих документів та складеним Банком повідомленням № 1806/08 від 14.10.2025, у якому Банк офіційно визнає факт повного погашення суми кредиту за договором № 1198-05кф від 24.06.2005 та припинення іпотеки за договором № 834-05іп від 24.06.2005.

Втім, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно станом на день розгляду справи продовжує перебувати запис про заборону відчуження щодо належної позивачці квартири АДРЕСА_3 , зокрема: запис про заборону відчуження: № 61431627; дата реєстрації обтяження: 21.02.2006; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підстава запису: інший додатковий договір під номером 192 від 21.02.2006 виданий приватним нотаріусом Журавльовою З.В.; суб`єкт обтяження: особа майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням Правління НБУ від 25.02.2022 № 90-рш/БТ та рішеннями Виконавчої дирекції ФГВФО, ПАТ «Промінвестбанк» перебуває у процедурі ліквідації, а повноваження ліквідатора делеговано Уповноваженій особі ФГВФО Караченцеву А.Ю.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛст.1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіямист.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній метівтручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Аналогічні положення закріплені в ст.319,321 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава невтручається уздійснення власникомправа власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу положень ст.509,526,546,573,599 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, іпотекою нерухомого майна. Зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Згідно з ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.17 цього ж Закону іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється згідно із Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ст.2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обтяження це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження),або такі,що виникли з правочину.

Згідно з п.1 ч.2 ст.27 цього ж Закону державна реєстрація обтяження проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Так, суд враховує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч. 1 ст. 3, п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», далі Закон № 4452-VI).

З дня початку процедури виведення банку з ринку: припиняються повноваження органів управління банку, Фонд набуває всі повноваження органів управління та контролю до завершення тимчасової адміністрації або ліквідації (ч. 1 ст. 36 Закону № 4452-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Фонд або уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до компетенції органів управління банку.

Уповноважена особа Фонду: є працівником ФГВФО (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI); діє від імені банку в межах повноважень Фонду (ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI); не є самостійним суб`єктом, який має власні права чи обов`язки у відносинах, що виникають у зв`язку з діяльністю банку; підзвітна Фонду, який несе відповідальність за її дії (ч. 8 ст. 35 Закону № 4452-VI).

Незважаючи на припинення банківської діяльності, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(ПАТ «Промінвестбанк») зберігає статус юридичної особи до внесення до ЄДР запису про припинення. Таким чином, саме Банк, а не Фонд чи уповноважена особа, є стороною цивільних, господарських або адміністративних спорів, у яких оскаржуються права чи обов`язки банку.

Згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі: через керівника або члена виконавчого органу (самопредставництво), або через представника.

Уповноважена особа Фонду, яка діє від імені банку, може бути лише представником банку, але не може бути відповідачем чи самостійною стороною у цивільному процесі.

Це підтверджено усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду: постанова від 22.08.2018 у справі № 559/1777/15-ц; постанова від 28.11.2018 у справі № 383/2/17; постанова від 12.12.2018 у справі № 591/1272/18. У цих рішеннях Велика Палата прямо вказала, що уповноважена особа ФГВФО не є належним відповідачем і не має процесуальної дієздатності у спорах щодо діяльності банку.

Таким чином, належним відповідачем у спорі є сам Банк - ПАТ «Промінвестбанк». Позовні вимоги, пред`явлені до Уповноваженої особи ФГВФО Караченцева А.Ю. як до співвідповідача, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до ПАТ «Промінвестбанк»:

Так, судом достовірно встановлено, що позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 .

Також судом встановлений факт припинення зобов`язань між сторонами кредитного договору №1198-кф від 24.06.2005 у зв`язку з його повним і належним виконанням позичальником позивачкою ОСОБА_1 . Цю обставину, як і відсутність у ПАТ «Промінвестбанк» фінансових та майнових претензій до позичальника (що відображено у повідомлені ПАТ «Промінвестбанк» від 14.10.2025 за №1806/08) учасники справи не оспорювали.

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 910/16461/16; див. також п.61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц).

Отже, з огляду на те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, зобов`язання за іпотечним договором є теж припиненими.

Разом з тим, вказана квартира на цей час обтяжена забороною на нерухоме майно, яке виникло на підставі нотаріально посвідченого іпотечного договору №834-05іп, укладеного 24.06.2005 між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитнимдоговором №1198-кф від 24.06.2005, а також на підставі укладеного договору про внесення змін №1 від 21.02.2006 до Іпотечного договору № 834-05іп від 24.06.2005.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч.2 ст. 593 ЦК України, ч.3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц.

В даному випадку, на думку суду, перебування майна позивачки під зареєстрованим обтяженням за відсутності законних правових підстав для цього є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, за захистом якого вона може звернутися до суду.

Верховний Суд в постанові від 01.02.2023 у справі №206/2823/21, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, констатував, що «під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам».

Велика Палата Верховного Суду в контексті ефективного способу захисту зазначала, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України є негаторним позовом, який застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 10.04.2024 у справі №496/1050/18).

У постанові від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц Верховний Суд також вказав на те, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Ефективним способом захисту порушених прав позивача є також звернення до суду з вимогою про зняття заборони відчуження нерухомого майна. За наявності відповідного рішення суду державний реєстратор повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинити інше речове право (іпотеку).

Проаналізувавши норми права та оцінивши фактичні обставини справи, суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права, усунення перешкод в здійсненні права власності на нерухоме майно шляхом зняття заборони відчуження нерухомого майна, є справедливим та ефективним способом захисту її порушеного права власності.

Ухвалюючи рішення, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, щопозивачка повинна була сплатити тариф Банку у розмірі 1000,00 грн за надання довідки/повідомлення для зняття обтяження з нерухомого майна. Встановлення банком внутрішніх тарифів на видачу документів про підтвердження факту виконання зобов`язань, які припинилися 18 років тому, не може бути підставою для обмеження права власності громадян.

За вищевикладених обставин, враховуючи загальні засади цивільного судочинства та практику ЄСПЛ, суд вважає, що порушене право власності позивачки вільно користуватися, володіти та розпоряджатися своїм майном підлягає захисту в обраний нею спосіб, у зв`язку з чим її позов до ПАТ «Промінвестбанк» слід задовольнити.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про звільнення майна з-під арешту (зняття заборони відчуження нерухомого майна) задовольнити.

Зняти заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , запис про заборону відчуження: № 61431627; дата реєстрації обтяження: 21.02.2006; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підстава запису: інший додатковий договір під номером 192 від 21.02.2006 виданий приватним нотаріусом Журавльовою З.В.; суб`єкт обтяження: особа майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_1 .

У задоволення позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича про звільнення майна з-під арешту (зняття заборони відчуження нерухомого майна) відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова