Решение № 139566303, 08.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1192/26

Провадження № 2/379/922/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Сіті Колект» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, мотивовані тим, що 12.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №77278294. Відповідач висловив волевиявлення на укладення Договору позики №77278294 на суму 14652,00 грн., а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: J5rIvMPruA направлений на фінансовий номер телефону Відповідача - НОМЕР_1 . Кредитодавець надав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_2 .

За даними договору позики та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, сторони окремо визначили дату видачі позики, первісний строк користування позикою, дату її повернення, а також процентну ставку, що застосовується за користування позикою після закінчення первісного строку. Зокрема, дата видачі позики 12.10.2021 року, первісний строк користування позикою 30 днів, кінцева дата повернення позики 11.11.2021 року. Оскільки після цієї дати сума позики не була повернута, Відповідач продовжив фактично користуватися отриманими коштами, у зв`язку з чим у розрахунку заборгованості окремо відображені проценти за користування позикою після закінчення первісного строку, передбачені умовами договору.

Загальна сума заборгованості Відповідача за договором позики № 77278294 становить 49 640,97 грн. (Сорок дев`ять тисяч шістсот сорок гривень 97 копійок), з яких: 14 652,00 (Чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок) грн. Основна сума боргу неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання Відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором; 34 988,97 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 97 копійок) грн. Проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору;

Позивач не заявляє до стягнення: штраф, пеню, неустойку, інфляційні втрати або 3% річних за статтею 625 ЦК України. Заявлена сума складається з тіла позики та процентів за користування позикою, передбачених умовами договору. Такі проценти є платою за користування отриманими коштами, а не мірою відповідальності за прострочення.

03 липня 2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "Сіроко Фінанс" було укладено договір факторингу №034-030723, яким первісний кредитор відступив ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги за даним кредитним договором. Надалі, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило право вимоги за даним кредитним договором ТОВ «ФК «Сіті Колект» згідно договору факторингу № 17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року. Відповідно до Реєстру боржників заборгованість відповідачки за кредитним договором №77278294 становить 49640,97 грн., яка станом на час звернення до суду складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 14652,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 34988,97 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» заборгованість у розмірі 49640,97 грн. та судові витрати понесені по справі у розмірі 2662, 40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. та витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику в розмірі 381,74 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Г.О. Шабрацькому.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області 02.07.2026 справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник ТОВ «Сіті Колект» не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (доставлено до особистого електронного кабінету). Однак, відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористалася в судове засідання не з`явилася заяв та клопотань не надіслав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає у задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що 12.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №77278294. про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 14652,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів зі сплатою базової процентної ставки в розмірі 1,99% на день.

Ознайомившись із запропонованими істотними умовами (зокрема, паспортом споживчого кредиту), відповідач висловив своє повне та беззаперечне волевиявлення на укладення договору на суму 14652,00 грн. шляхом його акцептування через введення унікального електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), що був згенерований системою, а саме: J5rIvMPruA та направлений на фінансовий номер телефону відповідача - НОМЕР_1 .

Перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 14652,00 грн. на картку № НОМЕР_3 дата платежу 12.10.2021, підтверджується квитанцією про перерахування коштів та листом ТОВ «ФК «Фінекспрес».

03.07.2023 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу №034-030723, відповідно до умов якого право грошової вимоги, зокрема щодо Відповідача, перейшло до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимог № 07/07/23 до договору факторингу.

17.12.2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» уклали договір факторингу №17/12/25-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги, зокрема щодо Відповідача, перейшло до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ».

Відповідач борг не погасив жодному з кредиторів. Загальна сума заборгованості становить 49640,97 грн., яка станом на час звернення до суду складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 14652,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 34988,97 грн.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору позики (кредиту) та які нормативно врегульовані нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч.1-2 статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного «повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 625 ЦПК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).

Відповідач не надав суду відзив на позов та докази на спростування позиції позивача, тому суд, на підставі наданих позивачем доказів, вважає встановленим, що відповідач належним чином зобов`язання не виконав, заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не погасив.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 14652,00 грн. (тіло кредиту) підтверджуються наявними в справі доказами та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих відсотків.

Позивач також просив стягнути з відповідача 34988,97 грн. відсотків, нарахованих за період з 12.10.2021 по 09.02.2022.

Проаналізувавши докази по даній справі щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №77278294 від 12.10.2021, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено з матеріалів справи, сума (загальний розмір кредиту) становить 14652,00 грн.; строк кредитування за договором про споживчий кредит №77278294 від 12.10.2021 був погоджений сторонами та становив 30 днів з 12.10.2021 року по 11.11.2021 року (п. 2.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони погодили фіксовану стандартну процентну ставку 1,99% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 2.2. цього договору.

Умовами договору не передбачено продовжено строку кредиту.

Згідно з додатком № 1 до кредитного договору, сума процентів за 30 днів кредитування склала 4373,62 грн.

Доказів того, після 11.11.2021 року кредитний договір було продовжено та строк користування кредитом пролонговано до 09.02.2022 матеріали справи не містять, також не містять нового графіку платежів, як і відомостей про надання відповідачем згоди на автопролонгацію строку кредитного договору, та доказів того, що така інформація була розміщена в особистому кабінеті ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Суд також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов`язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами визначені у розмірі встановленому договором.

Отже, по справі встановлено, що за умовами укладеного договору споживчий кредит надавався відповідачу строком на 30 днів з кінцевим строком повернення коштів та сплати процентів за кредитом 11.11.2021 року, а отже після спливу цього строку позикодавець не вправі нараховувати передбачені договором проценти.

Отже відсутні підстави вважати, що первісний кредитор мав право нараховувати відсотки протягом довшого строку, ніж 30 днів з дня укладення договору кредиту і до 11.11.2021 року включно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за договором споживчого кредиту №77278294 від 12.10.2021 на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування у розмірі 4373,62 грн.

Щодо витрат професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 02.02.2026 року укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокатом Богомолов В.В.; витяг з акту про надання юридичної допомоги від 01.05.2026 року на суму 15000,00 грн..

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною і не є складною, не потребує особливих затрат часу на вивчення документів, які фактично є типовими, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об`єднання, не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів.

Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що адвокат підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву) здійснив аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій. Разом з тим суд, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Тому, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Щодо заявлених у позовній заяві витрат пов`язаних надсиланням відповідачці копії позовної заяви у паперовій формі у розмірі 381,74 грн., то такі за своєю суттю не є судовими витратами у розумінні ст. 133 ЦПК України, це є процесуальним обов`язком позивача, який подає позов через систему «Електронний суд», у зв`язку з чим фактично й передбачена зменшена ставка судового збору у такому випадку з коефіцієнтом 0,8.

Відтак, для стягнення таких витрат суд не вбачає підстав.

Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1020,40 грн. (19025,62 грн. * 2662,40 грн. / 49640,97 грн.).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 140, 142, 259, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект»,ЄДРПОУ 43950742, заборгованість за договором позики №77278294 від 12.10.2021 року у розмірі 19025,62 грн. (дев`ятнадцять тисяч двадцять п`ять гривень 62 коп.), яка складається з: 14652,00 грн. основна сума боргу, 4373,62 грн. проценти за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект»,ЄДРПОУ 43950742 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1020 грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 30А, офіс 321, м. Київ, 02154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 08.09.2026 року.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ