Решение № 139564644, 08.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/871/26

Провадження № 2/348/1111/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

В обґрунтування позову зазначив, що14 квітня 2007 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_4 у виконавчому комітеті Битківської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, про що було зроблено в книзі реєстрації шлюбів відповідний актовий запис №7.

Після реєстрації шлюбу вона змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_5 на прізвище чоловіка ОСОБА_6 .

В шлюбі з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_7 , яка на даний час є повнолітньою. Тільки на перших порах у них були менш-більш дружні стосунки, однак в подальшому їх подружнє життя не склалося і шлюб виявився невдалим.

Причиною розпаду сім`ї став той факт, що відповідач неправомірно поводив себе в сім`ї і повністю усунувся від своїх батьківських обов`язків по утриманню і вихованню дочки.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2009 року (справа №2-459/2009р) шлюб між сторонами розірвано. Цим же рішенням неповнолітня на той час дочка від шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишена проживати з нею. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося і 25 серпня 2009 року набрало законної сили.

На підставі вище вказаного судового рішення 28 вересня 2009 року розірвання шлюбу між ними було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за №175 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Після реєстрації розірвання шлюбу їй було присвоєно прізвище - ОСОБА_6 .

Оскільки відповідач ОСОБА_4 в добровільному порядку коштів на утримання неповнолітньої дочки від їх шлюбу не давав, а тому вона змушена була звернутися з позовом в суд про стягнення аліментів з нього в її користь на утримання дочки.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2008 року (справа №2-1364/2008p) в її користь на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідача ОСОБА_4 стягувалися аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося і 08 грудня 2008 року набрало законної сили.

11 березня 2026 року стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_4 в її користь на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 припинилося в зв`язку з виповненням їй повноліття.

Однак ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжує навчатися і є студентом факультету історії, політології і міжнародних відносин Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на освітньому рівні «бакалавр» на першому році навчання за спеціальністю А4 Середня освіта А4.03 Історія та громадянська освіта (освітня програма «Середня освіта (історія)») на денній бюджетній формі здобуття освіти. Передбачуваний термін закінчення навчання 30 червня 2029 року.

Вказує, що на даний час вона офіційно ніде не працює, перебивається тимчасовими заробітками, доходів від підсобного господарства не має і підприємницькою діяльністю не займається.

Крім того, в неї на утриманні також знаходиться ще одна дитина особа з інвалідністю дитинства. Таким чином її сім`я є малозабезпеченою, а тому вона сама не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним повнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від їх шлюбу з відповідачем, у зв`язку з цим зазнає значні матеріальні труднощі із-за відсутності будь-якої матеріальної допомоги із сторони відповідача на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_8 , яка навчається.

В зв`язку з навчанням дочки, вона змушена кожного дня дати їй кошти на проїзд до Івано-Франківська та на харчування. Крім того потрібні кошти на одяг для дочки, книжки та зошити та інше приладдя для навчання. При цьому вона старається належним чином виховувати дочку в дусі любові до батьків та родини, гідної громадянки України.

Також вказує, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. На цей час повнолітня дочка від їх шлюбу ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована і проживає разом з нею в її будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене та беручи до уваги ті факти, що відповідач фізично здорова, працездатна особа, має постійне місце роботи, так як працює на посаді механіка в НГВУ «Надвірнанафтогаз» і отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати, з якої сплачував їй аліменти на утримання дочки до досягнення нею повноліття, однак будь-якої матеріальної допомоги на утримання вже повнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, не надає, вона вважає, що ОСОБА_4 має можливість і повинен сплачувати аліменти в її користь на її утримання до закінчення нею навчання, тобто до 30 червня 2029 року. При цьому вона бажає визначити розмір аліментів у частці від його заробітку (доходу), щомісячно, оскільки відповідач має постійне місце роботи належний заробіток.

Зазначає, що вона має мізерні доходи від тимчасових заробітків, а тому не може забезпечити елементарні умови та потреби навчання їх дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи викладене, беручи до уваги доходи відповідача, що у нього на утриманні немає неповнолітніх дітей чи інших непрацездатних осіб, просить стягнути з відповідача в її користь на утримання їх повнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмірі 1/4 частки його доходу (заробітку) щомісячно до 30 червня 2029 року.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає, щопозовні вимоги є необґрунтованими, формальними та такими, що не відповідають вимогам закону, а тому підлягають відхиленню у повному обсязі.

Вказує, що позивач фактично намагається перекласти на відповідача обов`язок утримання повнолітньої особи без доведення наявності передбачених законом підстав, що є зловживанням правом на судовий захист. Відповідач ніколи не відмовлявся від утримання дитини, на протязі 18 років, сплачував аліменти та утримання дружини до трьох років. В свою чергу позивачка на протязі 18 років забороняла відповідачу спілкуватися та бачитися з донькою, та постійно налаштовувала дитину проти батька, як наслідок, у відповідача є сумніви, що він є біологічним батьком дитини.

Відповідно до ст. 199 СК України, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, виникає лише за наявності сукупності умов, а саме: якщо такі діти потребують матеріальної допомоги та якщо батьки можуть її надавати.

Разом з тим, сама по собі обставина навчання повнолітньої дитини не є безумовною підставою для стягнення аліментів. Обов`язковою є наявність доведеності факту потреби у матеріальній допомозі. Як вбачається з матеріалів справи, повнолітня дитина навчається в Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника, на факультеті історії, політології і міжнародних відносин за денною формою на бюджетній основі, що виключає витрати на оплату навчання.

Позивачкою не доведено наявності виключних чи додаткових витрат, які б свідчили про реальну потребу дитини у матеріальній допомозі саме в обсязі, заявленому у позові.

Додатково зазначає, що позивачкою не доведено фактичної необхідності у понесенні витрат на утримання повнолітньої дитини в обсязі, заявленому у позові. Зокрема, повнолітня дитина навчається за денною формою навчання на бюджетній основі, що вже саме по собі суттєво зменшує фінансове навантаження, пов`язане з отриманням освіти.

Крім того, відповідно до законодавства у сфері освіти, студент, який навчається за денною формою на бюджеті, має право на забезпечення місцем у гуртожитку, а також, за наявності підстав, на отримання академічної або соціальної стипендії.

Вказані гарантії прямо спрямовані на часткове або повне покриття базових витрат на проживання та забезпечення життєвих потреб студента. Отже, за умови реалізації таких прав: відсутня необхідність нести значні витрати на оренду житла; мінімізуються витрати на проїзд, оскільки проживання у гуртожитку забезпечує безпосередню близькість до місця навчання; наявність стипендії частково покриває витрати на повсякденне утримання.

Незважаючи на це, позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів того, що повнолітня дитина позбавлена можливості користуватися зазначеними правами або що фактичні витрати є більшими та об`єктивно необхідними.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що повнолітня дитина перебуває у стані, який відповідно до ст. 199 СК України зумовлює обов`язок відповідача надавати утримання у заявленому розмірі стягнення аліментів або взагалі.

Крім того, відповідно до ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище сторін, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Вказує, що позивачка є працездатною особою, однак свідомо не вживає заходів щодо працевлаштування та отримання доходу, чим фактично перекладає обов`язок утримання повнолітньої дитини виключно на відповідача. Така поведінка суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст. 3 ЦК України.

Також зазначає, що позивачка має іншу дитину від іншого чоловіка, яка має статус дитини з інвалідністю та відвідує заклад дошкільної освіти. Проте зазначені обставини не створюють для відповідача жодних правових обов`язків щодо її утримання та не можуть бути підставою для збільшення обсягу аліментних зобов`язань щодо повнолітньої дитини. Таким чином, позивачка фактично зловживає своїм правом на звернення до суду, намагаючись без належного правового обґрунтування покласти на відповідача надмірний та необґрунтований фінансовий тягар. Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того вказує, що у цій справі позивач не довів реальної потреби у матеріальній допомозі; не надав доказів витрат, пов`язаних з навчанням та проживанням; ігнорує матеріальний стан відповідача і обов`язки щодо утримання іншої особи. Адже, відповідач здійснює постійний догляд та матеріальне забезпечення свого батька, який є особою похилого віку та має тяжкі захворювання; потребує регулярного лікування, медикаментів та стороннього догляду. Ці витрати є першочерговими та життєво необхідними, що прямо впливає на платоспроможність відповідача. Тим не менш, у відповідача немає на відміну від позивача власного житла чи автомобіля.

Згідно зі ст. 202 СК України, повнолітні діти зобов`язані утримувати непрацездатних батьків. Отже, закон покладає на відповідача конкурентний і пріоритетний обов`язок, який позивач повністю ігнорує.

Матеріальний стан відповідача не дозволяє нести додаткові фінансові зобов`язання; вже обтяжений витратами на лікування батька; не відповідає заявленому позивачем розміру аліментів.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів враховується: стан здоров`я та матеріальне становище платника; наявність інших утриманців. Позивач ці обставини свідомо замовчує.

Також законодавством у сфері освіти передбачено, що забезпечення студентів місцями у гуртожитках здійснюється з метою створення належних умов для навчання, що фактично мінімізує витрати на проживання та пов`язані з цим витрати, зокрема на проїзд. Отже, враховуючи, що повнолітня дитина: навчається за денною формою на бюджетній основі; має гарантоване право на проживання у гуртожитку; має право на отримання стипендії, відсутні об`єктивні підстави вважати, що вона потребує додаткового утримання у розумінні ст. 199 СК України.

Ненадання позивачкою доказів відсутності зазначених джерел забезпечення або недостатності таких коштів свідчить про недоведеність заявлених вимог та їх необґрунтованість. Таким чином, судова практика прямо спростовує позицію позивача. Позивач: не надає належних доказів; формально посилається лише на факт навчання; ігнорує баланс інтересів сторін. Це свідчить про зловживання процесуальними правами та використання суду як інструменту тиску. Отже, позов не містить належного доказового обґрунтування; суперечить вимогам Сімейного кодекс України; не враховує обов`язок відповідача утримувати непрацездатного батька; не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю та понесені відповідачем витрати на правову допомогу покласти на позивача.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що на її переконання пред`явлений нею позов до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання, є законним та обґрунтованим і підлягає до задоволення, оскільки грунтується на належних доказах.

Разом з тим викладені представником відповідача обставини у відзиві не відповідають фактичним обставинам і є надуманими та перекрученими, а тому вона їх повністю відхиляє.

Знову звертає увагу суду на те, що оскільки відповідач ОСОБА_4 в добровільному порядку коштів на утримання неповнолітньої дочки від їх шлюбу не давав, а тому вона змушена була звернутися з позовом в суд про стягнення аліментів з нього в її користь на утримання дочки.

11 березня 2026 року стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_4 в її користь на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 припинилося в зв`язку з виповненням їй повноліття. Однак ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжує навчатися і є студенткою факультету історії, політології і міжнародних відносин Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на освітньому рівні «бакалавр» на першому році навчання за спеціальністю А4 Середня освіта А4.03 Історія та громадянська освіта (освітня програма «Середня освіта (історія)») на денній бюджетній формі здобуття освіти. Передбачуваний термін закінчення навчання 30 червня 2029 року. Вказаний факт стверджується довідкою, виданою даним навчальним закладом за №06-06/09-13/512 від 10 лютого 2026 року і підписаною деканом ОСОБА_9 , оригінал якої вона долучила до даної позовної заяви.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, мотивуючи тим, що вона намагається перекласти на нього обов`язок утримання повнолітньої дочки без доведення наявності передбачених законом підстав і на його переконання це є зловживання правом на судовий захист. Однак вона не погоджується з таким твердженням, оскільки вони обоє зобов`язані матеріально утримувати повнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання.

Більше того, є абсурдом посилання на зловживання нею правом на судовий захист, оскільки спір виникає з сімейних правовідносин, а не в зв`язку з вчиненням нею кримінального правопорушення. Вона ніколи не заперечувала проти спілкування з відповідача з дочкою, тим більше не налаштовувала дитину проти нього. Саме відповідач повністю відійшов від свого батьківського обов`язку приймати участь у її вихованні і ніколи не цікавився її життям та долею.

У випадку вчинення нею перешкод у спілкуванні з дитиною, він повинен був звернутися у відповідні державні органи про усунення таких перешкод і визначення порядку його участі у вихованні неповнолітньої дочки. Однак цього не було і представник відповідача не надала суду в цьому відношенні будь яких доказів.

Також вказує, що їх повнолітня дочка проживає разом з нею і навчається у вищому учбовому закладі і звичайно потребує коштів на утримання. Зокрема, вона кожного дня витрачає кошти на проїзд з дому з с. Лісна Тарновиця Надвірнянського району до м. Івано-Франківськ і назад по 90 гривень в одну сторону.

Крім того їй потрібні кошти на харчування, оскільки навчання триває з ранку до після обіду, а тому вона повинна пообідати. А також необхідні кошти для придбання одягу, предметів гігієни, косметики, книжок, зошитів та іншого приладдя для навчання, зокрема комп`ютера.

Їх дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається стаціонарно, а тому аж ніяк не може працевлаштуватися та отримувати дохід, а тому зовсім не доречним є твердження представника відповідача, що вона свідомо не вживає заходів щодо працевлаштування, чим фактично перекладає обов`язок на її утримання виключно на відповідача. І зовсім абсурдним є висловлення представника відповідача, що така її поведінка суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст. 3 ЦК України.

Зазначає, що вона старається у всьому допомогти повнолітній дочці ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання, а саме готує їй сніданки і вечері, матеріально допомагає у всіх необхідних для неї потребах, відказуючи собі у елементарних потребах як жінці. На даний час вона офіційно ніде не працює, доходів від підсобного господарства не має і підприємницькою діяльністю не займається.

В неї на утриманні також знаходиться ще одна дитина, до якої вона прив`язана і не може її залишити навіть на короткий час. Таким чином її сім`я є малозабезпеченою, а тому вона сама не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним повнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від їх шлюбу з відповідачем, у зв`язку з цим зазнає значні матеріальні труднощі із-за відсутності будь-якої матеріальної допомоги із сторони відповідача на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_8 , яка навчається. Вказані обставини стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання моєї сім`ї за №17 від 26 березня 2026 року, складеного в.о. старости Ліснотарновецького старостинського округу Йосипчук Х.Д, який долучений до позовної заяви.

Також вказує, що її мізерні доходи ідуть на оплату комунальних послуг по оплаті електроенергії та на придбання дров.

Відповідач ОСОБА_4 працює в Управлінні транспорту АТ «Укрнафта» на посаді водія автотранспортних засобів, про що надав суду довідку від 12.05.2026, а тому має належний дохід і отримує відповідну заробітну плату, однак приховав її розмір.

Представник відповідача в відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідач здійснює постійний догляд та матеріальне забезпечення свого батька, який є особою похилого віку та має тяжкі захворювання, а тому потребує регулярного лікування, медикаментів та стороннього догляду. Однак вказане твердження спростовується тим, що відповідач має постійне місце роботи, а тому не може здійснювати постійного догляду за своїм батьком.

Більше того суду не надано доказу, що його батько ОСОБА_11 , 1934 року народження, потребує такого догляду. Також, відсутні будь які докази про витрачання відповідачем коштів на його лікування, придбання медикаментів та сторонній догляд, а тому посилання представника відповідача, що він несе додаткові фінансові зобов`язання та обтяжений витратами на лікування батька надумані і нічим не підтверджені.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 11.05.2026 інформація в ньому про здійснення догляду відповідачем за своїм перестарілим батьком написана з його слів, а тому на її переконання не відповідає фактичним даним.

3 наданих медичних документів про захворювання ОСОБА_11 , 1934 року народження не вбачається, що він потребує постійного стороннього догляду і захворювання ним перенесені в 2021 - 2022 роках. Фактично ОСОБА_11 отримує по її даних із його слів досить високий розмір пенсії, якої вистачає на його утримання та лікування. Більше того він фактично проживає в будинку своєї дочки ОСОБА_12 , яка є одинокою і піклується про нього та забезпечує всім необхідним, чого не робить відповідач по справі ОСОБА_4 .

Досить дивним і неправдивим є твердження представника відповідача, що при присуджені судом аліментів в її користь на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, ОСОБА_4 буде значно у гіршому становищі у порівнянні з нею. Фактично йому залишатиметься 3/4 його заробітку (доходу), а враховуючи її мізерні доходи і наявність аліментів, вона разом з дитиною інвалідом та повнолітньою дочкою, яка навчається, буде значно в менш забезпеченому порівняно з ним матеріальному становищі.

Щоденний догляд дітей, а саме приготування їжі, прання одягу, тощо, забирає фактично весь її вільний час, чого не враховує відповідач, стверджуючи у відзиві про перекладання обов`язку на нього по утриманню та вихованню повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Таким чином, відзив представника відповідача, в якому він просить в задоволенні позову пред`явленого мною до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання їх повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, є безпідставним і надуманим, а тому вона в повному обсязі його відхиляє.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалами Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 та від 10.08.2026 клопотання представників позивача та відповідача задоволено та витребувано письмові докази.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві, просили їх задовольнити. Додатково позивач вказала, що з січня 2026 року припинено їй виплату допомоги як малозабезпеченій сім`ї, дочка не може працювати, бо навчається, на проїзд дочка витрачає по 800 грн в тиждень, на її утримання витрачається десь 10 000 грн в місяць. Представник позивача вказав, що у батька відповідача є п`ятеро дітей, які утримують останнього.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила відмовити в задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю.

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши позивача та представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.08.2009, яке набрало законної сили 24.03.2026.

28 вересня 2009 року розірвання шлюбу між сторонами було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції ІваноФранківської області, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за №175, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 20.10.2009.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 28.03.2008 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника № 06-06/09-13/512 від 10.02.2026 ОСОБА_7 дійсно навчається на факультеті історії, політології і міжнародних відносин на першому курсі освітнього рівня «Бакалавр» спеціальності А4 Середня освіта А 4.03 Історія та громадянська освіта (освітня програма «Середня освіта Історія») на денній бюджетній формі здобуття освіти. Передбачуваний термін закінчення навчання 30.06.2029.

Згідно витягів з реєстрів територіальної громади за №2026/004666746 від 24.03.2026 та №2026/004666859 від 24.03.2026, місце проживання позивача та її дочки ОСОБА_7 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.11.2008 у справі №2-1364/2008 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів розпочати з 27.10.2008 і до повноліття дитини.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за №17 від 26 березня 2026 року, складеного в.о. старости Ліснотарновецького старостинського округу ОСОБА_13 , позивач проживає та виховує сама двох дітей, одна дитина з інвалідністю, належить до малозабезпеченої сім`ї. На цей час дочка вчиться на денній формі навчання.

Згідно довідки від 12.05.2026, виданої керівником групи кадрових сервісів Надвірнянського регіону ОСОБА_14 , відповідач ОСОБА_4 працює в Управлінні транспорту АТ «Укрнафта» на посаді водія автотранспортних засобів.

Відповідно до довідки про доходи від 02.06.2026, загальна сума доходу відповідача ОСОБА_4 за період грудень 2025 травень 2026 становить 173 675,22 грн.

Згідно довідки, виданої Пасічнянською сільською радою 12.05.2026 ОСОБА_4 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним зареєстрований батько ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також відповідачем долучено до відзиву копію витягу із паспорта громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного 12.05.2026 депутатом Пасічнянської сільської ради Крицьким А.В., ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_11 . Також вказано, що зі слів ОСОБА_4 він здійснює догляд за перестарілим батьком ОСОБА_11 , який постійно хворіє.

Згідно довідки №57/26 від 12.05.2026, виданої Пасічнянським НЦ ПМД Пасічнянської сільської ради, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 потребує постійного лікування.

Відповідачем також долучено копії виписок із медичної карти стаціонарного хворого, відповідно до яких ОСОБА_11 перебував на лікуванні у КНП «Надвірнянська ЦРЛ.

Згідно медичного висновку №56 про дитину-інваліда до 18 років, ОСОБА_15 має захворювання дитячий аутизм.

Також позивачем долучено копію індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №62 від 19.04.2024 КНП «НЦРЛ», згідно якої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено діагноз дитячий аутизм, а також вказано обмеження життєдіяльності.

Згідно довідки про доходи №199 від 03.06.2026, ОСОБА_7 нараховано стипендію за період лютий 2026 року по травень 2026 року по 2 000 грн щомісячно, а всього 8 000 грн.

Відповідно до довідки, яка надійшла на виконання ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області про витребування доказів з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №2297 від 23.06.2026, ОСОБА_11 отримує пенсію за віком з 26.01.1994 року, яка за період з січня 2026 по травень 2026 складає 38 782,72 грн.

Згідно довідки №266 від 14.08.2026, яка видана на гр. ОСОБА_1 , остання знаходиться на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області і отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на дитину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виплата за період серпень 2025 пор серпень 2026 складає всього 44833,50 грн.

Із довідки №265 від 14.08.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області і отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, яка за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року становить всього 14 017,15 грн.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, що ОСОБА_1 відповідно до звернення від 01.07.2025 нараховано державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям на період з 01.07.2025 по 31.12.2025 в сумі 2803,43 гривень щомісячно. Відповідно до звернення від 17.07.2025 продовжено нарахування державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на сина ОСОБА_15 за період з 17.07.2025 по 31.12.2025 в сумі 3250,70 (сума допомоги - 1652,70 грн, надбавка на догляд - 1598,00) та з 01.01.2026 по 20.05.2026 в сумі 3572,50 (сума допомоги - 1816,50 грн, надбавка на догляд - 1756,00) щомісячно. Інших видів державних соціальних допомог ОСОБА_1 не одержує.

На ухвалу суду про витребування доказів проректор з науково-педагогічної роботи Карпатського національного університету імені Василя Стефаника В. Шкромида повідомив, що ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а також її матір ОСОБА_1 , із заявою про надання місця для проживання ОСОБА_7 у студентському гуртожитку університету на період навчання не зверталися (заяву не подавали). Щодо умов надання кімнати у гуртожитку залежно від віддаленості місця проживання вказав, що порядок та умови надання місць у гуртожитках регулюються «Положенням про поселення студентів університету в гуртожитки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на 2025-2026 навчальний рік», затвердженим в.о. ректора у серпні 2025 року. Відповідно до Додатка до Положення, розгляд заяв студентів здійснюється житлово-побутовими комісіями. Згідно з встановленими критеріями, студентам, «тим, хто проживає у віддаленому місці проживання», надається можливість для проживання у студентських гуртожитках першочергово (за умови наявності відповідних підтверджуючих документів/довідок). Іншим категоріям студентів, які не належать до пільгових або першочергових (визначених Положенням), можливість для проживання у студентських гуртожитках надається за наявності вільних місць.

На підтвердження вище вказаного до цього повідомлення долучено Положення про поселення студентів університету в гуртожитки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на 2025-2026 навчальний рік (копія), Додаток до Положення про поселення студентів університету в гуртожитки (копія) та Порядок поселення студентів у гуртожитки університету (копія).

За правилами ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Вимогами ч. 3 ст. 199 СК України встановлено право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самих дочки, сина, які продовжують навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Згідно ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

За змістом ст. 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є: досягнення сином, дочкою відповідного віку (18-23 роки), навчання (право на утримання припиняється у разі припинення навчання); реальна потреба у матеріальній допомозі (яка підлягає доказуванню); наявність у батьків фінансових можливостей надати таку допомогу (наявність таких обставин або їх відсутність також підлягає доказуванню). Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач, в обґрунтування заявленого до стягнення розміру аліментів 1/4 частини доходів відповідача посилається на те, що відповідач фізично здоровий, офіційно працює в Управлінні транспорту АТ «Укрнафта», на утриманні нікого не має, а тому має можливість заробляти кошти та сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка навчається в розмірі 1/4 частини своїх доходів на період навчання до 30.06.2029, тобто до закінчення нею навчального закладу.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 навчається на денній формі навчання у закладі вищої освіти, не працює, однак отримує стипендію, витрачає кошти на проїзд до закладу вищої освіти та оплату харчування в іншому місті під час навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має постійний офіційний заробіток. При цьому, відповідачем не підтверджено, що він утримує свого перестарілогобатька, оскільки останній отримує пенсію та відповідачем не доведено надання коштів на його утримання та витрат на його лікування і таких даних не містить акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 11.05.2026, в якому зазначено зі слів відповідача про здійснення ним догляду за батьком.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього інших утриманців.

При цьому, відповідач має постійний дохід, а тому, як батько, може надавати матеріальне забезпечення повнолітній дочці на період продовження нею навчання до 23 років.

При визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище ОСОБА_7 та платника аліментів, відсутність у платника аліментів інших утриманців, вартість проїзду до навчального закладу, харчування за місцем його знаходження, необхідність здійснення витрат, пов`язаних з навчанням, щодо оплати канцелярського приладдя та засобів для навчання.

Також відповідно вимог ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо утримання дітей і цей обов`язок не може бути покладено лише на одного з них, дійшов висновку, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_7 , яка продовжує навчатися, в розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31 березня 2026 року та до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_7 23 річного віку.

Визначений судом розмір аліментів на повнолітню дитину не є надмірним, а є об`єктивним та справедливим з врахуванням встановлених судом обставин,відповідає вимогам закону та може забезпечувати частину потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а також не призведе до критичного погіршення забезпеченості відповідача.

Заявлений позивачем розмір аліментів в розмірі 1/4 частини доходів відповідача не обґрунтований та не підтверджений достатніми доказами, а тому розмір аліментів має бути справедливим, відповідати інтересам та потребам дитини, з врахуванням рівного обов`язку обох батьків брати участь в утриманні дитини.

В задоволенні решти вимог позову слід відмовити.

Доводи відповідача щодо того, що повнолітня дитина навчається за денною формою навчання на бюджетній основі, що вже саме по собі суттєво зменшує фінансове навантаження, пов`язане з отриманням освіти, не спростовують висновків суду щодо наявності обов`язку у відповідача сплачувати аліменти на утримання дочки, яка продовжує навчання.

Посилання відповідача на те, що позивачка є працездатною особою, однак свідомо не вживає заходів щодо працевлаштування та отримання доходу не заслуговують на увагу, з врахуванням рівного обов`язку обох батьків брати участь в утриманні дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 грн на користь державного бюджету України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору № 44 про надання правничої допомоги, укладеного 30.03.2026 між позивачем та адвокатом Гурашем М.В., ордер на надання правничої допомоги №1132131 від 30.03.2026, квитанцію про сплату грошових коштів від 30.03.2026 на користь адвоката в сумі 3 000 грн, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і може понести позивач на правничу допомогу адвоката в зв`язку з розглядом справи за її позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, відповідно до якого загальна сума 3 000 грн, акт виконаних робіт від 04.09.2026, згідно якого адвокатом надано послуги щодо попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, надання консультації 500 грн, складення процесуальних документів, а саме позовної заяви - 1 500 грн, представлення адвокатом інтересів позивача в суді 3 000 грн за кожне судове засідання 1 000 грн, а всього 5 000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує заперечення відповідача і чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, кількість судових засідань, у яких представник позивача брав участь, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 5 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн, які частково в сумі 1 800 грн пропорційно до задоволених позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31 березня 2026 року та до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_17 23 річного віку.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Право на аліменти, присуджені за цим рішенням, припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) грн судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 08.09.2026.