№ 139564472, 08.09.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1854/26

Провадження №: 3/343/403/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересян 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Монташевич С.М., з участю секретарів судового засідання Оленяк С.І., Шикор Г.В., за участю потерпілої ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , розлучений, є особою з інвалідністю 3 групи, учасником бойових дій, притягувався до адміністративної відповідальності 11.09.2025 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, які встановив суд під час розгляду справи:

ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Правопорушення вчинив за таких обставин.

10 серпня 2026 року близько 21:00 год ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози (образи, нецензурну лайку) в сторону своєї племінниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з ним за вказаною адресою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

ІІ. Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 у судовому засіданні вину у поставленому йому у провину правопорушенні визнав. Суду пояснив, що він з 2015 року воював, отримав контузію, поранення, погано чує. Того дня в будинок забігла курка, він був випивший, почав її виганяти, кричав, бо не знав, що спить дитина. В цей час з іншої кімнати його племінниця в образливій формі до нього звернулася, спровокувавши у відповідь їй крик та нецензурну лексику. Він визнає, що кричав, наступного дня попросив вибачення у всіх, шкодує, що так сталося. Не завжди може контролювати свою поведінку після пережитого, у зв`язку з чим має намір пройти реабілітацію.

Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що її дядько ОСОБА_2 вчинив щодо неї домашнє насильсьво, оскільки висловлювався до неї нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, кричав, що вона зафіксувала на мобільний телефон та викликала поліцію. Така його поведінка викликає в неї емоційну напругу, страх як за себе, так і за малолітню дитину, яку самостійно виховує.

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:

на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, надано такі досліджені в судовому засіданні докази та відеозаписи:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739917 від 10.08.2026, в якому викладена суть поставленого у провину ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що ОСОБА_2 від дачі пояснень відмовився та відмовився від отримання копії протоколу (а.с. 1). Копія протоколу направлена ОСОБА_2 поштовим відправленням, на що вказує відповідний супровідний лист (а.с. 2);

- рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області Кіщука В.М., згідно з яким 10.08.2026 о 23:11 зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 у стані сп`яніння вчиняє стосовно неї домашнє насильство (а.с. 3);

- протокол прийняття заяви про кримінальне порушення та іншу подію від 10.08.2026, в якому ОСОБА_1 зазначила, що 10.08.2026 близько 21:00 год прийшов додому її вуйко ОСОБА_2 і, перебуваючи у п`яному вигляді, вчинив сварку, в ході якої обзивав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою (а.с. 4);

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 10.08.2026, в яких остання вкзала, що 10.08.2026 близько 21:00 год прийшов додому її вуйко ОСОБА_2 , який, перебуваючи у п`яному вигляді, вчинив сварку, в ході якої обзивав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою (а.с. 5);

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 642052 від 10.08.2026 та форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із якою визначено рівень небезпеки ОСОБА_2 щодо постраждалої особи як середній (а.с. 6, 7);

- DVD-R диск з написом "Малетин" (а.с. 9), на якому наявні відеозаписи, на яких зафіксовано, як працівники поліції 10.08.2026 прибувають на виклик, де перебуває потерпіла ОСОБА_1 та її мама. Перша повідомляє поліцейським, що її вуйко ОСОБА_2 виражався в її сторону нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою, звукозапис чого відтворює на телефоні. В цей час з іншої кімнати доноситься крик та нецензурна лексика ОСОБА_2 . Працівник поліції в іншій кімнаті спілкується з останнім, після чого складає адмінматеріали, після чого роз`яснює ОСОБА_2 суть поставленого йому у провину правопорушення, оголошує зміст складеного протоколу та пропонує подати пояснення й отримати копію протоколу, від чого ОСОБА_2 відмовляється.

Потерпіла у свою чергу долучила звукозапис інциденту (а.с. 18), що мав місце 10.08.2026 ввечері, де зафіксовано крик, нецензурну лайку ОСОБА_2 , його погрози та плач дитини після крику останнього. Чути також як жіночий голос просить бути тихіше, оскільки дитина не може заснути, у відповідь на що звучать погрози. Крик повторяється неодноразово. У судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечив, що на звукозаписі його голос, який кричить.

Вказані вище докази є такими, що доповнюють один одного, є повними, належними та допустимими, оскільки, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву в суду. Також суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020, справа №524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, однак обставини, викладені в ньому, підтверджують правомірність дій працівників поліції щодо виїзду на місце та фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення. Письмові пояснення потерпілої відповідають поясненням, які вона надала в судовому засіданні.

ІV. Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Даний Закон передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Під час розгляду справи суд також установив, що ОСОБА_2 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (11.09.2025 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП). Разом з тим, кваліфікуюча ознака повторності не була поставлена особі у провину в протоколі про адміністративне правопорушення, а фабула правопорушення не містить посилання на вчинення дій повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Тому, враховуючи те, що суд позбавлений правових підстав виходити за межі висунутого у протоколі обвинувачення, оскільки таке призведе до грубого порушення права особи на захист, дії ОСОБА_2 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме умисно висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_2 , суд ураховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу, те, що він є особою з інвалідністю 3 групи, учасником бойових дій.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_2 , є визнання вини.

Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, а суд не вправі такі самостійно встановлювати.

З урахуванням викладеного вище, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд уважає, що на ОСОБА_2 слід накласти стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) -899998; рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету -22030106) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: С.М.Монташевич